Маск не знадобився. Як харків'яни перетворюють маленький Хотин на велосипедну столицю України
Незважаючи на втрачені через обстріли потужності, харківський виробник велосипедів "Велотрейд" зберіг бізнес і тепер працює в невеликих містечках. Історія порятунку.
Харків, який до війни був одним із найбільших промислових центрів України, зазнавав обстрілів з боку російських окупантів мало не щодня.
Війна руйнує економіку регіону і змушує підприємців релокуватися в більш спокійні регіони, щоб урятувати бізнес. Значна частина підприємств зі сходу, півдня та центру України таким чином опинилася в західних областях.
Шанс на розвиток отримують містечка, які за інших обставин не змогли б залучити масштабне виробництво.
Один з найбільших виробників велосипедів в Україні "Велотрейд" перевіз частину підприємства в Хотин Чернівецької області, іншу частину – у Борщів на Тернопільщині. Відстань між цими містами – близько 60 км.
З якими проблемами зіткнулися менеджери "Велотрейду" під час релокації підприємства, та які умови створює місцева влада, аби бізнес з охоплених бойовими діями територій перевозив туди свої потужності?
Евакуація в Хотин
Velotrade – відомий харківський виробник недорогих велосипедів, який працює з 1990-х років. До 24 лютого потужності підприємства і 170 робітників дозволяли за день збирати до 600 транспортних засобів.
Через війну виробництво в Харкові довелося повністю припинити. "Один із цехів ми втратили в перші дні війни: туди прилетіла ракета, і він повністю згорів", – розповідає виконавчий директор "Велотрейду" Микита Ткаченко.
Керівництво вирішило евакуювати виробництво. Для переїзду компанія скористалася державною програмою релокації бізнесу. Більшу частину готової продукції, сировини та обладнання перевезла "Укрзалізниця".
"У першу чергу ми перевозили сировину та готову продукцію. У нас сезонний бізнес: восени і взимку виробляємо велосипеди, а потім їх продаємо. На початку війни в нас було дуже багато готової продукції", – пояснює Ткаченко.
У Харкові залишилося великогабаритне обладнання, яке складно демонтувати та перевезти. Наприклад, фарбувальна камера, для якої потрібні спеціальне приміщення та велика потужність електроенергії.
Крім того, за словами Ткаченка, для демонтажу камери потрібен місяць часу. Тож ризикувати життям працівників, щоб забрати обладнання з-під обстрілів, у компанії не стали.
До Хотина, що в Чернівецькій області, перевезли склад готової продукції та близько 15 робітників із сім’ями. Інша частина людей – у процесі переїзду, решта – працює віддалено.
Зазвичай у бізнесу, що релокується, найбільші труднощі виникають з пошуком житла для працівників. У великих містах через шалений попит вартість оренди квартир виросла в кілька разів, а в малих – немає пропозиції.
Влада Хотина подбала про житлові умови для підприємців, які релокуються. Це був важливий аргумент при обранні цього міста для переїзду. Усі працівники "Велотрейду" сплачують лише за комунальні послуги.
"Ми розуміли, що будемо неконкурентними на ринку, якщо не запропонуємо житло для працівників, тому облаштували приміщення з якісними умовами проживання", – каже голова Хотинської міської територіальної громади Андрій Дранчук.
Місто також взяло на себе відповідальність за соціальне забезпечення сімей працівників: влаштували дітей у місцеві садочок та школу, допомогли оформити декларації з лікарями.
Голова громади зазначає, що всі комунальні приміщення міста влада готова на пів року запропонувати бізнесу за пільговими умовами: 1 грн за кожне. Однак велозавод потребував великих площ.
"Площа, яку потребувало підприємство, набагато більша, ніж усі наші комунальні площі. Проте в нас є завод з виробництва жерстяних банок, колись найбільший в Україні, і там є кілька вільних приміщень", – пояснює Дранчук.
Рада директорів цього заводу перебуває в Нідерландах. Міська рада виступила посередником, щоб допомогти "Велотрейду" домовитися про оренду. У результаті компанія отримала в оренду понад 5 тис кв м.
"У Хотині орендуємо приміщення за дуже вигідною ціною. Це ринкова ціна для цього містечка до війни. Крім того, нам дали місяць орендних канікул", – розповідає Ткаченко.
Зараз розглядається можливість будівництва на території громади заводу з виробництва велосипедів, аби перенести в Хотин основну діяльність "Велотрейду".
Локальний хаб для релокованих
За словами Дранчука, економічний потенціал громади готували ще за рік до початку воєнних дій. Виділяли земельні ділянки, розробляли інвестиційні паспорти, готували приміщення.
До війни для переїзду в Хотин будь-якого підприємства потрібно було, щоб Ілон Маск запустив звідси ракету, жартує голова громади.
Рік тому чи не єдиним інструментом залучення бізнесу було створення індустріального парку. "Ми – єдина громада в області, яка має 15-гектарний індустріальний парк, готовий до реалізації проєктів", – зазначає Дранчук.
Крім "Велотрейду", до Хотина переїхало підприємство, яке виготовляє розетки та вимикачі. Ще два-три бізнеси розглядають можливість переїзду в місцеву громаду.
"Думаю, тут будуть і швеї, і єдине підприємство в Україні, яке займається біодослідженнями. У Чернівецькій області ми залучили найбільше підприємств", – переконує голова громади.
У Хотинській громаді створили відкритий бізнес-хаб для релокованих підприємств, де безкоштовно надають площу для офісу.
"Бізнес починає роботу з нуля. Багато підприємств не мають місця для стола, принтера, комп’ютера чи проведення співбесіди", – пояснює Дранчук.
Новий бізнес реєструється в громаді. "Велотрейд" планує зареєструвати в місті окреме підприємство. Голова громади вважає, що це допоможе оживити місцеву економіку.
Зараз у громаді живе близько 19 тис людей, з них 3,5 тис або 20% – внутрішні переселенці.
"Для нас важливо, щоб підприємствам було комфортно, щоб наші люди були забезпечені роботою, а податок залишався в громаді. ПДФО – це основний податок, який наповнює бюджет громади, ми про це говоримо відкрито", – каже Дранчук.
"Велотрейд" уже залучив у штат працівників з числа місцевих мешканців. Середня зарплата – 15 тис грн, з яких 18% ідуть у бюджет громади. Люди, які переїхали, витрачатимуть гроші в місті і стимулюватимуть місцевий бізнес.
Виробництво в Борщові
Частину виробництва "Велотрейд" переніс до Борщова на Тернопільщині. Туди невдовзі переїдуть близько 50 працівників компанії. На новому місці вже монтують уціліле обладнання.
Приміщення знайшли через дошку оголошень. Компанія орендує близько 6 тис кв м, за які платить з перших днів.
"Ціна трохи завищена. До війни власник навряд чи здав би нерухомість за такою ціною. У Борщові ми платимо близько 60 гривень за квадратний метр (загалом близько 360 тис грн – ЕП). У Хотині ціна суттєво нижча", – каже Ткаченко.
Житло для працівників на Тернопільщині довелося шукати самостійно. Для цього переобладнали офісне приміщення.
"У Борщові з житлом труднощі. Ми розуміли, що на виробництві потрібно більше людей, ніж на складі, тому орендували площу з великим офісом і переробляємо його на житло", – зазначає виконавчий директор.
На новому місці підприємство працюватиме на третину довоєнної потужності, бо багато обладнання знищили росіяни.
Попит на велосипеди через війну суттєво впав, адже значна частина потенційних клієнтів виїхала.
"Велосипеди – не товар першої необхідності. У нас в асортименті була велика частка дитячих і підліткових велосипедів. Багато дітей зараз за кордоном. У багатьох регіонах небезпечно відпускати дитину кататися", – пояснює Ткаченко.
До війни компанія продавала продукцію в усіх регіонах, близько 10% товару йшли на експорт, найбільше – у Польщу. Після відновлення виробництва обсяги експорту планують збільшити.
Що з виробництвом у Харкові
За оцінками виконавчого директора, для відновлення виробництва в Харкові потрібно не менше 3 млн дол.
"Не все можна порахувати грошима. Коли ти це будував 15-20 років, то не можна просто піти в магазин і купити. Навіть за наявності грошей потрібно принаймні два роки, щоб усе відбудувати", – каже Ткаченко.
Повернення до Харкова після війни – болюче питання, відповіді на яке виконавчий директор компанії наразі не має.
"Звичайно, усі хочуть повернутися: і керівництво, і працівники. У Харкові залишилися наші площі, частина обладнання, але Харків як був за 35 кілометрів від неадекватного сусіда, так там і залишається", – підсумовує він.