Підтримати своїх, щоб не годувати чужих. Як куються фінансові перемоги у війнах
Переможені у війні платять репарації та контрибуції. Переможці – лише за боргами, завдяки яким здобувалися перемоги. Як держави під час війн позичали кошти, та як українці без зброї в руках можуть наблизити перемогу?
І Перша, і Друга світові війни фінансувалися, зокрема, кредитами. Іноді уряди країн-учасниць війн отримували позики від великих банків, але, як правило, вдавалися до простого та зрозумілого інструменту – випуску військових облігацій.
Як і хто залучав кошти населення для фінансування бойових дій?
Кредитна історія війн
У Першу світову війну військові облігації випускали окремі учасники Четверного союзу та Антанти з її союзниками. Ось кілька прикладів.
Через три місяці після початку бойових дій влада Австро-Угорщини зрозуміла, що не може самостійно профінансувати воєнні витрати.
У листопаді 1914 року вона випустила п'ятирічні військові облігації, ставка дохідності за якими становила 5% річних. Усього монархія випускала ці папери девʼять разів.
Ізольована від міжнародних фінансових ринків Німеччина під час "Великої війни" випускала військові облігації стільки ж разів. За їх емісію відповідав Рейхстаг. Середня дохідність паперів становила 5% річних.
Великобританія почала залучати кошти населення для фінансування бойових дій у листопаді 1914 року.
Попри невисоку дохідність, 3,5%, вона зібрала 332,5 млн фунтів стерлінгів. Виплати за військовими облігаціями та їх погашення здійснювалися в 1925-1928 роках.
Чи не найбільш успішним під час Першої світової війни стало залучення коштів Канадою.
Перший випуск "облігацій перемоги" з дохідністю 5,5% річних зібрав 398 млн дол або 50 дол з кожного мешканця країни. Другий та третій принесли ще 1,34 млрд дол.
Під час Другої світової війни інструмент запозичень коштів громадян для фінансування бойових дій активно використовували переважно союзники.
Річ у тім, що нацистська Німеччина до початку бойових дій вичерпала весь свій кредитний потенціал.
Бюджет країни на підготовку до війни на дві третини формувався саме з позик від населення та кредитних установ.
Як і в будь-якій диктатурі, попит на німецькі облігації у 1934-1939 роках формувався неринковими методами.
Купівля облігацій нацистського уряду дозволяла їх власникам експортувати продукцію за межі країни.
Під час війни німці більше працювали на підрив економіки союзників.
Організована на державному рівні підробка іноземної валюти була необхідна Гітлеру для закупівлі сировини та обладнання в нейтральних країнах. З 1942 року по 1945 рік нацисти надрукували 135 млн фунтів стерлінгів.
Про добровільну купівлю облігацій не було мови і в Радянському Союзі. До війни комуністичний режим здійснив два "народні" запозичення коштом 12-ї зарплати громадян.
Тобто щомісяця кожен робітник недоотримував певну суму, яка за підсумками року мала становити одну його зарплату.
Під час першого запозичення влада акумулювала 13,5 млрд руб, з яких 3,75 млрд руб – кошти, зняті з ощадних книжок без відома громадян і конвертовані в облігації з дохідністю 1%.
У 1942-1945 роках в СРСР випускалися 20-річні державні військові облігації, дохідність яких становила 4% річних. За ці роки залучили 61,5 млрд руб. Залежно від року в бюджет від військових позик надходило від 6,5% до 12,5% усіх доходів.
Перші воєнні облігації в США випустили в травні 1941 року. Скільки коштів залучили, не відомо, але в різних джерелах мова йде про "незначні суми". За деякими даними, першу облігацію придбав 32-й президент Френклін Рузвельт.
Усе змінив Перл-Харбор. Після тієї атаки в листопаді 1941 року влада взялася друкувати військові облігації, попит на які перевищував пропозицію. Під час першої позики вдалося залучити 13 млрд дол, хоча планувалося 9 млрд дол. Прості громадяни тоді вклали 1,6 млрд дол.
Усього за час війни США здійснили вісім випусків військових облігацій на загальну суму 150 млрд дол – близько 30% ВВП країни. Це більше, ніж американці витратили під час війни на допомогу союзникам за договором ленд-лізу.
У чому секрет популярності військових облігацій серед американців? Головний фактор – підйом патріотизму. Він супроводжувався рекламою, на яку витратили 200 млн дол.
Для рекламних цілей з європейського фронту направили бомбардувальник B-17F, більш відомий як Memphis Belle. Літак уцілів після 25 бойових вильотів, і в 1943 році його направили на батьківщину для агітаційних польотів.
Результат приголомшив: у війну інвестували 85 млн американців.
Історія з продажем американських військових облігацій під час Другої світової війни лягла в основу фільму "Прапори наших батьків" режисера Клінта Іствуда.
Фільм розповідає історію культового фото підняття американського стяга над японським островом Іводзіма групою американських військових, один з яких, Майкл Стренк, мав українське коріння.
Коли фото побачив увесь світ, його головних героїв повернули на батьківщину і залучили до кампанії з продажу військових облігацій.
Військові облігації України
Україна вже випускала військові облігації у 2014 році. Після анексії Криму та окупації російськими найманцями частини територій Донецької та Луганської областей влада вирішила залучити на потреби армії 100 млн грн.
Весь випуск дворічних паперів викупили швидко попри невисоку дохідність – 7% річних. Здається, саме тоді українці усвідомили істинність давньої фрази: "Хто не хоче годувати власну армію, буде годувати чужу".
Після масштабного вторгнення окупантів на територію України уряд 25 лютого вирішив випустити військові облігації на 400 млрд грн. Усі ці кошти спрямують на фінансування Збройних сил України та країни в умовах війни.
За підсумками двох перших аукціонів Міністерство фінансів залучило 14,8 млрд грн.
Частину випуску викуповує Національний банк, але основна ставка робиться на банківський сектор та приватних покупців: звичайних громадян, бізнесменів, іноземних інвесторів.
Дохідність річних військових облігацій становить 11%. Це приблизно той самий рівень, на якому уряд залучав кошти для покриття дефіциту бюджету до війни.
Хоча передбачені обсяги військових облігацій викупить НБУ, для країни та її громадян вигідніше, або основними покупцями стали приватні інвестори.
Річ у тім, що витрачені на купівлю паперів кошти НБУ просто надрукує. Це збільшить грошову масу, тобто прискорить інфляційні процеси, а інвестування коштів приватним сектором абсорбує грошову масу і стримає зростання цін.
Як і де придбати військові облігації
На первинних аукціонах
Розміщення військових облігацій щовівторка проводить Міністерство фінансів. В аукціонах беруть участь лише первинні дилери, тобто банки, які вкладають власні кошти або кошти клієнтів.
Перелік первинних дилерів та інша інформація про аукціони Мінфіну.
Облігації розміщуються за ціною 903,64 грн, а через рік Мінфін викуповуватиме їх за номінальною вартістю 1 тис грн.
На вторинному ринку
Придбавши облігації, первинні дилери, як правило, виставляють частину з них на продаж на вторинному ринку. Мова йде про фондові біржі, через які придбати папери можуть усі охочі без обмежень.
Це можна зробити через одного з членів біржі ПФТС, "Української біржі" чи біржі "Перспектива".
"Так первинні дилери залучають кошти для участі в наступних аукціонах Міністерства фінансів, що дозволяє ще більше фінансувати Збройні сили України", – пояснює директор компанії "БТС-брокер" Роман Осипов.
В умовах війни держава та учасники ринку максимально спростили процедуру інвестування у військові облігації. Для фізичних осіб достатньо паспорта та ідентифікаційного коду, для юридичних осіб – коду ЄДРПОУ та рахунку в банку.
Звичайні громадяни можуть придбати військові облігації навіть через мобільний застосунок. Таку можливість надають "БТС-брокер" (застосунок BondUA), "Універ капітал" (Wotan для iOS та Android), "Інвестиційний капітал Україна" (online.icu), Приватбанк (Privat24). З тим, як працює кожен застосунок, можна ознайомитися за посиланням.
Як зазначають учасники ринку, усі операції з військовими облігаціями для інвесторів безкоштовні.