Олігархи в законі. Кого хоче "розкуркулити" Зеленський
Президент з командою зробили перші кроки для деолігархізації країни. Що саме вони передбачають і чи спрацюють вони взагалі?
Напередодні Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради так званий проєкт закону про олігархів.
Повна назва документа – "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)".
За даними джерел ЕП, над документом працювала команда мінінстра юстиції Дениса Малюськи під кураторством заступника керівника Офісу президента Андрія Смірнова.
Що передбачає проєкт, і чи насправді це початок війни з олігархами, яка буде доведена до логічного завершення?
Паралельно Кабмін вніс у парламент "антиахметівський закон". Він стосується податкових змін, що переважно впливають на бізнес найбагатшої людини країни.
Офіційно чиновники називають документ "податковою реформою", а між собою – "антиахметівським". Детально про нього можна прочитати в таких статтях:
Зеленський проти "зелених". Влада запроваджує акциз на відновлювану енергетику: що це буде
Податкова реформа Зеленського на підході: хто ще заплатить, крім олігархів
Хто вважатиметься олігархом
Олігархами закон пропонує вважати всіх, хто відповідає, щонайменше, трьом з чотирьох перелічених ознак.
1. Бере участь у політичному житті.
2. Має значний вплив на засоби масової інформації.
3. Є кінцевим власником (контролером) компанії – суб'єкта природних монополій або монополіста на одному з ринків.
4. Підтверджена вартість активів перевищує 1 млн прожиткових мінімумів (2,27 млрд грн або 83 млн дол).
Далі – про кожен з цих пунктів.[BANNER1]
Критерій 1. Про вплив на політику
У проєкті звучить так: "Бере участь у політичному житті".
Під цю ознаку підпадає вся владна верхівка держави.
Це президент та керівництво його офісу, народні депутати, члени уряду із заступниками, голови Служби безпеки України та Національного банку, генеральний прокурор, керівники інших центральних органів державної влади.
Достатньою умовою для застосування цього критерію є пов'язаність бізнесмена з однією із згаданих осіб. Під пов'язаністю розуміється спільне володіння бізнесом.
Крім того, під цю ознаку підпадають особи, які обіймають посади в керівних органах політичних партій або фінансували діяльність політичних партій, політичну агітацію, проведення мітингів чи демонстрацій з політичними вимогами.
Критерій 2. Власники медіа
У проєкті звучить так: "Має значний вплив на засоби масової інформації".
Ця ознака виглядає чи не найпринциповішою для Зеленського. Під неї підпадають власники і співвласники друкованих або електронних засобів масової інформації, інформаційних агентств, радіо і телебачення.
Щоб особи, які підпадають під цю норму, не переоформили права власності на ЗМІ на номінального власника, у документі встановлені два запобіжники.
Якщо після набрання чинності законом і до моменту його застосування до певної особи остання продала свої частки в ЗМІ пов'язаним людям або тим, хто не володіє бездоганною діловою репутацією, то ознака все одно застосовуватиметься до колишнього власника.
Пов'язаними називаються особи, з якими є спільний бізнес. Тобто якщо громадянин А продасть ЗМІ громадянину Б, але виявиться, що в них є частки в компанії Х, то вони пов'язані. Відповідно, до громадянина А застосовуватиметься ознака впливу на засоби масової інформації.
Щодо бездоганної ділової репутації, то зазвичай під цим поняттям мається на увазі відсутність непогашеної судимості, включення до санкційного списку або здійснення терористичної діяльності. Проте не цього разу.
Повний список вимог складається із семи пунктів, серед яких – заборгованість із сплати податків на 600 тис грн, істотні і системні порушення законодавства (про ЗМІ та фінансового) і навіть купівля ЗМІ за ціною, суттєво нижчою за ринкову. Як визначатиметься "ринковість" ціни, документ не вказує.
Порядок проведення перевірки ділової репутації покупців ЗМІ визначить Національна рада з питань телебачення та радіомовлення.[BANNER2]
Критерій 3. Монополісти
У проєкті звучить так: "Є кінцевим власником компанії, яка на день введення в дію закону є суб'єктом природних монополій або займає монопольне становище на загальнодержавному товарному ринку відповідно до закону "Про захист економічної конкуренції" та протягом одного року поспіль підтримує або посилює це становище".
Цей пункт варто розділити на дві ключові частини: природні та неприродні монополії.
З першою трохи простіше, хоча питання є і до неї. Усі суб'єкти природних монополій зведені в єдиний реєстр, який є в публічному доступі на сайті АМКУ. Загалом у переліку 162 компанії, велика частина з них – під контролем держави.
Щодо приватних компаній, якими володіють учасники списку Forbes, то тут варто звернути увагу на облгази та обленерго.
Великою частиною перших володіє Дмитро Фірташ, який, за різними оцінками, контролює до 70% розподілу газу в країні.
Частками в обленерго прямо чи опосередковано володіють Рінат Ахметов, Ігор Суркіс, Юлія Льовочкіна, Петро Порошенко, Ігор Коломойський, Юрій Бойко, Костянтин Григоришин та інші. Більшість з них контролюють і медіа-активи.
"Навіть якщо бізнесмен володіє одним активом природної монополії, то, згідно з цим законопроєктом, він теж може потрапити в список олігархів. Тому в цій частині окреме рішення АМКУ не потрібне. Але проблема в тому, що не всі бізнесмени володіють цими активами прямо", - коментує ексдержавна уповноважена АМКУ Агія Загребельська.
Друга частина стосується суб'єктів господарювання, які мають монопольне становище на загальнодержавному товарному ринку. У цій частині мають бути рішення АМКУ про визнання суб'єкта монополістом і штраф за таке порушення.
Хто з бізнесменів, яких в Україні прийнято вважати олігархами, був визнаний монополістом і сплатив за це штраф? Ніхто.
"Якщо брати список Forbes, то я не пам'ятаю, аби щодо когось АМКУ ухвалював таке рішення і воно встояло в судах", – пояснює ексдержуповноважена комітету.
Однак є важливий нюанс: у проєкті сказано, що суб'єкт повинен мати монопольне становище в момент набуття законом чинності.
"Коли АМКУ визнає когось монополістом, йдеться про минулий період. Щоб цей закон працював, регулятор повинен провести повторне розслідування і визнати суб'єкта монополістом на день ухвалення закону", – каже Загребельська.
За її словами, на це знадобиться чимало часу. Вона припускає, що такий закон може стати лише базою для інших антитрастових законів, які дозволять повноцінно працювати з особами, включеними до списку олігархів.
Визнає це і секретар РНБО Олексій Данілов. За його словами, внесений президентом законопроєкт є лише кроком на шляху до деолігархізації, але цей процес потребує додаткових законодавчих важелів, у тому числі антитрастових.[BANNER3]
Критерій 4. Хто олігарх у грошах
У проєкті звучить так: "Підтверджена вартість активів перевищує 1 млн прожиткових мінімумів (2,27 млрд грн або 83 млн дол)".
Одним з критеріїв, за яким людину можуть визнати олігархом, є наявність великих статків.
Такими вважатиметься сукупна вартість активів особи та компаній, бенефіціаром яких вона є, на понад мільйон прожиткових мінімумів для працездатних осіб. До розрахунку статків не включатимуть активи в медіа, якими володіє потенційний олігарх.
Скількох людей в Україні можна визнати олігархом відповідно до цього критерію? Їх щонайменше сто. Статки ста найбагатших українців за версією журналу Forbes перевищують мінімальне значення, встановлене в законопроєкті.
Це, зокрема, такі особи:
– Рінат Ахметов (7,6 млрд дол),
– Віктор Пінчук (2,5 млрд дол),
– Костянтин Жеваго (2,4 млрд дол),
– Ігор Коломойський (1,8 млрд дол),
– Геннадій Боголюбов (1,7 млрд дол),
– Олександр та Галина Гереги (1,7 млрд дол),
– Петро Порошенко (1,6 млрд дол),
– Вадим Новинський (1,4 млрд дол),
– Олександр Ярославський (820 млн дол),
– Юрій Косюк (780 млн дол).
Володіють ЗМІ або суттєво на них впливають такі багаті українці:
– Ігор Коломойський (група "1+1 медіа"),
– Петро Порошенко (телеканали "Прямий" та "5 канал"),
– Дмитро Фірташ (Inter Media Group),
– Рінат Ахметов (ТРК "Україна"),
– Григорій та Ігор Суркіси ("1+1 медіа"),
– Віктор Медведчук ("1+1 медіа", заблоковані телеканали 112.ua, ZIK та NewsOne),
– Віктор Пінчук (StarLightMedia),
– Костянтин Жеваго ("Еспресо ТБ").
Проте це далеко не всі. Наприклад, під два з чотирьох критеріїв олігархів (великі статки та вплив на медіа) підпадає новий власник УП Томаш Фіала. Його статки Forbes оцінив 340 млн дол.
Хоча Фіала є громадянином Чехії, це не звільняє його від можливості бути включеним до реєстру: у тексті законопроєкту немає жодних вимог до громадянства потенційних олігархів.
Третім критерієм, під який може підпадати Фіала, є вплив на політику. У ЗМІ не раз з'являлася інформація, що Фіала начебто фінансував партію "Голос".
"Я офіційно не маю права (як іноземець. – ЕП) і не фінансував ні Вакарчука, ні "Голос". Але я їм симпатизував. Є деякі працівники "Драгону" (компанія Dragon Capital, власник "Української правди". – ЕП), які фінансували "Голос". Моя дружина також підтримувала фінансово", – заявив Фіала в інтерв'ю УП.
Один з високопосадовців партії "Слуга народу" неофіційно підтвердив ЕП, що Фіала підпадатиме під критерій олігарха.
Інший потенційний олігарх, власник "1+1" Ігор Коломойський, на прохання ЕП прокоментувати резонансний документ заявив: "Поки нічого не думаю. Якщо чесно – навіть не читав його".
Хто визначатиме олігархів
Критерії, які законопроєкт встановлює для визначення олігархів, мають кілька слабких місць. Наприклад, у документі не прописано, як буде здійснюватися оцінка сукупних активів потенційного олігарха і хто має її проводити.
Однак якщо глянути на статтю 5 законопроєкту, стає зрозуміло, чому ці критерії такі нечіткі: рішення щодо визнання особи олігархом ухвалюватиме Рада національної безпеки та оборони (РНБО), яку очолює президент. Тобто перелік олігархів встановлюватиметься в ручному режимі.
Перестати бути олігархом також можна лише за рішенням РНБО і лише в разі, якщо особа перестане підпадати під три з чотирьох критеріїв, визначених у проєкті.
Право подати на розгляд РНБО рішення щодо визнання особи олігархом матимуть члени РНБО, Кабмін, НБУ, СБУ, Антимонопольний комітет. Після визнання людини олігархом її внесуть у спеціальний реєстр.[BANNER4]
Які наслідки для олігархів
Потрапляння до реєстру олігархів внесе деякі корективи у бізнес та повсякденне життя таких осіб. Перш за все, їм потрібно буде щороку подавати електронну декларацію, яку подають чиновники. Однак це не головне.
Мабуть, найболючішим наслідком з економічної точки зору стане заборона олігархам брати участь у великій приватизації. Ця заборона поширюватиметься не лише на олігархів, а й на компанії, власниками яких вони є.
Також законопроєкт обмежує вплив олігархів на політику. Їм заборонять робити внески на підтримку політичних партій (прямо та опосередковано). Про здійснення неофіційних платежів на підтримку партій у законопроєкті згадок немає.
Спілкування з олігархом стане "токсичним" для політиків та чиновників. Про кожен такий контакт вони зобов'язані будуть публічно звітувати, подаючи відповідну декларацію.
Самі олігархи будуть зобов'язані попереджати чиновників про те, що вони олігархи, і після зустрічі з ними потрібно подавати декларацію. Як реалізовуватиметься закон, зокрема в частині декларування контактів, незрозуміло.
Ступінь можливих труднощів можна продемонструвати на прикладі двох потенційних "олігархів у законі" – Петра Порошенка та Вадима Новинського. Їх точно стосуються три з чотирьох критеріїв.
Обидва є народними депутатами і перебувають серед тих, хто після елементарного привітання муситиме звітувати перед РНБО про суть розмови.
Навіть перед тим, як привітатися один з одним, Порошенко і Новинський спершу мають попередити один одного про те, що вони є олігархами. Не кажучи про те, що про предмет партійних розмов за їх участю необхідно звітувати до РНБО.
Які наслідки для чиновників
Історії, коли державні службовці потайки зустрічаються з найбагатшими українцями, після ухвалення закону повинні залишитися в минулому.
Уже наступного дня після контакту з особою, яка є в реєстрі олігархів, або з їх представниками державні службовці зобов'язані подати до РНБО відповідну декларацію, вказавши місце, дату контакту і зміст розмови.
Хто повинен подавати декларацію
Президент та керівництво його офісу, народні депутати, члени уряду та їх заступники, голови НБУ та СБУ, генпрокурор та їх заступники, судді, у тому числі Конституційного суду, очільники та члени всіх колегіальних органів, у тому числі РНБО, голови та заступники ФДМ, Держтелерадіо, НАЗК, НАБУ, ДБР, Бюро економічної безпеки, уповноважений Верховної Ради з прав людини, держслужбовці, які займають посади категорії "А", голови і заступники місцевих держадміністрацій, військові у ранзі вище генерал-майора, особи начальницького складу правоохоронних органів.
У разі неподання декларації на чиновників чекає "політична та дисциплінарна відповідальність". Яка саме?
Законопроєкт деталізує санкції лише стосовно кількох держслужбовців. Наприклад, для голови Нацбанку та членів правління регулятора відсутність повідомлення про зустріч з олігархом може стати достатньою причиною для відставки.
Те саме стосується керівництва СБУ, НАБУ, ДБР, членів Вищої ради правосуддя, голови Рахункової палати.
Декларацію про контакти не потрібно подавати, якщо держслужбовець та олігарх або його представник зустрілися на офіційних заходах, що транслюються по радіо, телебаченню чи інтернету, на нарадах або під час судових засідань.
Замість висновку
Очевидно, що документ сирий і неоднозначний. Більшість співрозмовників ЕП – бізнесменів та парламентарів – уживали щодо нього слово "популізм".
"Це спроба поставити під контроль усі ЗМІ, зачистити конкурентне поле під другий термін, поставити в залежність усіх багатіїв", – каже один з відомих бізнесменів, який має прямий стосунок до політики.
Так виглядає з одного боку. З іншого – це, можливо, перша спроба, здатна допомогти країні позбутися кланово-олігархічного устрою. Звісно, якщо команда Зеленського справді цього прагне, а не використовує це як козир для політичних ігор.
Поки що виникає саме таке відчуття, адже всі ці критерії нічого не варті без зрозумілої методології підрахунку активів олігархів та визначення монополістів, яких в Україні де-юре нема уже 30 років.