Новий кодекс про банкрутство запрацював: що він змінює для власників, топменеджерів і фізосіб

Компанії, яка не сплачує рахунки, рано чи пізно загрожує банкрутство. Тоді її чекає довгий судовий процес, який у кращому випадку закінчується санацією, у гіршому — ліквідацією.

Це непроста процедура. Раніше кредитори керувалися законом, який був ухвалений у 1992 році і потім не раз та хаотично доповнювався.

21 жовтня нарешті почав діяти новий Кодекс про процедури банкрутства. Що зміниться у відносинах боржників і кредиторів?

Хто ініціює банкрутство

Ініціювання процедури банкрутства помітно спростилося.

Раніше для початку процедури банкрутства була потрібна підтверджена заборгованість на рівні мінімум 300 мінімальних зарплат. Тепер цей ліміт скасований, значить, почати процедуру буде легше.

При цьому необхідно оплатити послуги арбітражного керуючого, вартість яких дорівнює триразовій мінімальній зарплаті — 12,5 тис грн.

У той же час підвищується відповідальність топменеджменту.

Якщо, наприклад, погашення заборгованості перед одним кредитором не дозволяє підприємству виконувати фінансові зобов'язання перед іншими, керівник підприємства-боржника зобов'язаний протягом місяця звернутися до господарського суду для відкриття справи про банкрутство.

Якщо він цього не зробить, йому доведеться нести солідарну відповідальність перед кредиторами.[BANNER1]

Відповідальність власників

Посилення відповідальності торкнулося не тільки найманих менеджерів. Якщо банкрутство компанії відбулося з вини власників, вони також несуть фінансову відповідальність перед кредиторами.

Власникам збанкрутілих підприємств тепер доведеться шукати кошти для погашення боргів навіть у тому випадку, якщо майна підприємства для цього недостатньо.

Підвищення рівня відповідальності власників компанії і її топменеджменту можна вважати значним кроком вперед. Українському бізнесу стане набагато простіше залучати фінансування, у тому числі з-за кордону.

Можливість отримати кредити, довести підприємство до банкрутства і не повернути гроші не додає локальним гравцям привабливості в очах західних банків. Вони прекрасно пам'ятають приклади двох агрохолдингів та однієї провідної авіакомпанії країни.

Якщо власник несе солідарну відповідальність за банкрутство, то відносини з фінансовими установами будуть будуватися на прозорій основі. Відповідно, банки будуть більш охоче видавати кредити під більш вигідні для бізнесу відсотки.

(Не)залежний розпорядник майна

На тлі підвищення рівня відповідальності керівництва та акціонерів новий кодекс дещо послабив позиції арбітражного керуючого. Якщо раніше відсторонити його міг тільки суд, то тепер таку можливість отримав комітет кредиторів.

Таке нововведення можна вважати мінусом: ступінь незалежності керуючого помітно зменшується, і більш переконливі кредитори зможуть повернути справу у вигідне для себе русло.

Утім, нововведення дисциплінують арбітражних керуючих. Для кожної процедури тепер встановлені граничні терміни і їх порушення може стати підставою для відсторонення керуючих.

Більше того, новий кодекс не дозволяє затягувати процес банкрутства.

Раніше на процедуру розпорядження майном відводилося до 115 днів. При цьому мотивоване клопотання розпорядника майна, кредиторів або боржника могло продовжити розгляд справи на два місяці, а касаційні або апеляційні скарги лише збільшували ці терміни.

Новий кодекс дає можливість кредиторам та арбітражному керуючому вжити необхідні заходи щодо розпорядження майном протягом 170 днів.

Якщо ці терміни порушуються, то суд може діяти на свій розсуд, наприклад, визнати боржника банкрутом і відкрити процедуру його ліквідації.

Більше того, справу неможливо зупинити ні апеляційною, ні касаційною скаргами. Тепер процеси управління активами неплатоспроможної компанії і судочинство рухатимуться паралельно.

Банкрутство фізосіб

Раніше законодавство передбачало можливість визнання банкрутом фізичної особи-підприємця. Новий кодекс прописує принципово нову процедуру для фізосіб.

Таку процедуру можна запустити, якщо заборгованість фізособи становить 30 мінімальних зарплат — 125,2 тис грн. Ініціювати процедуру може лише сама фізособа.

Далі події можуть розгортатися за двома сценаріями: реструктуризація або погашення боргів.

У першому випадку комітет кредиторів спільно з боржником виробляє графік виплат. У другому — для виконання зобов'язань доводиться вдаватися до продажу майна фізособи.

При цьому кредитори не можуть претендувати на об'єкти нерухомості, які є єдиним місцем проживання боржника, хоча і тут є певні обмеження.

Площа квартири в такій ситуації не повинна перевищувати 60 кв м, приватного будинку — 120 кв м. Крім того, майно не повинно бути предметом забезпечення.[BANNER2]

Ріст кредитування

Кодекс про банкрутство може дати новий імпульс ринку кредитування. Восени 2020 року, через рік після набуття чинності кодексом, перестане діяти мораторій на стягнення заставної нерухомості за валютними кредитами.

Тоді банки, які повернуть своє право стягувати майно за кредитами, будуть більш охоче фінансувати споживачів та юросіб.

Про вади

Кодекс має переваги порівняно із застарілим законом, однак не всі його норми до кінця врегульовані або однозначні.

Так, стаття 28 дає можливість комітету кредиторів відстороняти арбітражного керуючого без будь-яких підстав, незважаючи на те, що він може діяти строго в рамках повноважень. Це здатне ускладнити процес.[L]

Крім того, господарський суд, який веде справу про банкрутство, розглядає абсолютно всі майнові суперечки, у яких бере участь боржник.

Це добре, бо не потрібно розпорошуватися на кілька судів, однак справа буде розглядатися за місцем реєстрації неплатоспроможного суб'єкта, а не кредитора. У зв'язку з цим кредиторам буде складніше брати участь в процесі або в інших спорах проти боржника.

Не до кінця зрозумілі суть і повноваження саморегулятивної організації арбітражних керуючих, яка б контролювала роботу розпорядників майна. При цьому контроль з боку державного органу з питань банкрутства ніхто не скасовував.

Нарешті, найголовніше. Щоби власник ніс солідарну відповідальність за неплатоспроможність компанії, необхідно довести його провину.

Новий кодекс не передбачає чітких критеріїв провини. У такому випадку, швидше за все, доведеться керуватися мізерною практикою застосування статті 219 Кримінального кодексу "Доведення до банкрутства".

Це означає, що судові розгляди з власником можуть тривати роками. Відповіді на неврегульовані питання буде давати судова практика.

Дмитро Донець, партнер PwC Legal в Україні