Чи була перемога? Як Україні вдалося вирости в рейтингу конкурентоспроможності

Напередодні Всесвітній економічний форум оприлюднив результати щорічного Глобального рейтингу конкурентоспроможності.

Україна зайняла 83 місце з-поміж 140 учасників рейтингу (57 балів з можливих 100).   

Раніше, у 2017 році, Україна посіла 89 місце серед 135 учасників.

Проте, навряд чи можна вважати цей результат серйозним досягненням.

Справа у тім, що Всесвітній економічний форум змінив методологію розрахунку щорічного Глобального рейтингу конкурентоспроможності. А це означає, що зміна методології рейтингування не дозволяє напряму співставляти позицію України з минулорічним рейтингом.

Нова методологія охоплює 140 країн, конкурентоспроможність яких оцінюється за 98 індикаторами, які згруповані в 12 основних компонентів — драйверів продуктивності, що формують конкурентоспроможність країни.

Розробники методології поставили за мету максимально відстежити динаміку світової економіки в умовах Четвертої індустріальної революції та сконцентрувати  увагу на нових факторах конкурентоспроможності, пов’язаних із швидким поширенням цифрових технологій, які раніше  не були в пріоритеті політичних рішень урядів.

Мова йде про генерування ідей, підприємницьку культуру, інновації, відкритість та адаптивність.  

Відтак новий Глобальний індекс конкурентоспроможності 4.0 має, як і минулого року, 12 компонентів, однак самі компоненти були реорганізовані та отримали нові назви.

Кількість індикаторів  зменшилась з 114 до 98, при цьому 64 індикатори є новими. Самі ж індикатори розраховувалась на основі статистичних даних та опитувань.

Задля можливості порівняння динаміки показників, розробники рейтингу також розрахували позиції країн на основі  даних попереднього періоду. Отже,  тепер можна відслідкувати річні зміни в тому чи іншому "новому" індикаторі та компоненті, що формують загальний рейтинг країни у 2018 році.

В результаті, за новою методологією у порівнянні з попереднім роком позиції України погіршились в 11 компонентах, і тільки в одному ("Динаміка бізнесу") зафіксовано позитивну динаміку.

Найбільше балів Україна отримала за такими компонентами як "Навички" (45-те місце), "Розмір ринку" (47-ме місце) "Інфраструктура" (57-ме місце),  та "Інноваційна спроможність" (58-ме місце).

А за  індикатором "рівень електрифікації" Україні навіть вдалось зайняти  перше місце. Втім, це перше місце Україна поділила з 66 учасниками рейтингу.

Україна в Глобальному рейтингу конкурентоспроможності 4.0 у 2018 році

Компонентами, які тягнуть Україну донизу,  виявились "Макроекономічна стабільність" (131-е місце), "Фінансова система" (117-те місце) та "Інституції" (110-те місце).

Серед індикаторів, які забезпечили Україні низькі бали, зокрема, наступні:

•        вплив організованої злочинності на вартість ведення бізнесу,
•        рівень інфляції(середній показник за 2016-2017 роки),
•        динаміка боргу з урахуванням кредитного рейтингу країни,
•        рівень тероризму,
•        незалежність судової системи,
•        захист прав власності,
•        якість доріг,
•        вплив податків та субсидій на конкуренцію,
•        гнучкість встановлення заробітної плати,
•        фінансування малого і середнього бізнесу,
•        надійність банків,
•        частка проблемних кредитів,
•        темп росту інноваційних компаній.

Найближчими сусідами України в рейтингу є Домініканська республіка (82 місце) та Македонія (84 місце).

Географічні сусіди України обігнали її:  Росія зайняла місце 43-тє місце, Польща — 37-ме, Словаччина — 41-е та Угорщина — 48-ме,  Румунія — 52-ге. Нижче опинилась тільки Молдова (88-ме місце), а Білорусь традиційно не рейтингувалась.

Очолили рейтинг Сполучені Штати Америки, за ними слідують Сінгапур та Німеччина.  

Минулорічний лідер —  Швейцарія — зайняла 4 місце. Найнижчий рівень конкурентоспроможності незмінно  у Ємена та Чаду.

"Попри зміну методології, конкурентна позиція України залишається так само нерівноважною: у нас все відносно добре із уміннями та креативністю, але погано або дуже погано — з інституціями, до яких, особливо в останні роки, додалися макроекономічні проблеми, і фінансовим сектором", — зазначає старший економіст CASE Україна Володимир Дубровський,

"До того ж, політика нинішнього уряду позбавила Україну ще однієї традиційної конкурентної переваги — гнучкості ринку праці. Отже, розраховувати на інвестиції (відповідно, і на промисловість) як драйвер зростання не доводиться, але все ще є шанс зробити таким інновації", — додав він.

Матеріал написаний за підтримки CASE Україна, регіонального партнера WEF