LNG-термінал: стара пісня на новий лад

Меморандум про взаєморозуміння між "Нафтогазом України" і Frontera Resources Corporation був підписаний під час Американсько-українського бізнес-форуму.

У держкомпанії одразу ж наголосили, що цей документ рамковий і не накладає жодних зобов'язань на будь-яку сторону.

"Мова йде про 2017 рік. Через два-три роки зможемо детальніше говорити про поставки газу в Україну", - зазначив директор з розвитку НАК Юрій Вітренко.

Він наголосив, що цей час знадобиться для аналізу можливостей видобутку і транспортування, а також проведення розвідувального буріння.

Як вважає президент центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар, ця американська компанія не з першого, а з третього ешелону.

"Frontera існує з 1990-х років і працює в Грузії. Для мене незрозуміло, чому вона повинна зацікавитися LNG-терміналом під Одесою, коли вона не має не тільки вільних ресурсів скрапленого газу, а й видобувних, щоб реалізовувати такі проекти в регіоні Чорного моря", - говорить він.

У прес-релізі Frontera Resources Corporation повідомляється, що компанія підтвердила наявність перспективних ресурсів - 266 млрд куб м газу - на двох площах у Грузії. Відповідна процедура проведена незалежною американською компанією Netherland, Sewell & Associates.

"Ми також упевнені, що співробітництво з "Нафтогазом" відкриє перспективи постачання зрідженого газу в Україну через Чорне море. Це дозволить диверсифікувати постачання газу до України і дозволить Грузії стати стратегічним постачальником газу до Європи", - сказано у прес-релізі компанії.

На думку Вітренка, Frontera Resources Corporation не має багато альтернатив. На внутрішньому ринку Грузії споживається лише 2 млрд куб м газу на рік. "Для Frontera український ринок як з точки зору споживання газу, так і його транспортування через Україну до Європи - чи не єдино можливий", - додає він.

Юрій Вітренко. Фото uacrisis.org

Ідея постачання газу в Україні розглядається в контексті перетворення одного з чорноморських портів Грузії на газовий хаб для Туркменістану та Азербайджану.

На думку директора енергетичних програм Інституту суспільних досліджень, голови Української асоціації споживачів природного газу Віталія Дем'янюка, Грузія може бути надійною країною-тразитером газу, що видобувається в Азербайджані та країнах Середньої Азії, передусім у Туркменістані.

"Запаси газу, які можуть видобуватися у самій Грузії, для нас економічно привабливі, якщо будуть належним чином підтверджені", - каже він.

Передбачається, що проект буде реалізований на орендованих плавучих платформах без побудови наземної інфраструктури для зрідження і регазифікації. "Орендувати плавучі платформи можна відносно легко і за невеликі кошти", - зазначає Вітренко. За його оцінками, йдеться про 50 млн дол початкових внесків.

"Для такого короткого маршруту - відстань від чорноморських портів Грузії до чорноморських портів України становить 1 600 км - будівництво наземних терміналів економічно невигідне", - вважає Дем'янюк.

За його словами, якщо неможливо збудувати газопровід, доцільно використовувати термінали, які базуються на плавучих платформах, або застосовувати технологію компромованого газу: стисненого, а не зрідженого.

Батумський порт, Грузія. Фото wikipedia.org

Більш складною проблемою для проекту стане наявність споживачів, які б могли купувати газ у великих обсягах. "Я не дуже оптимістичний щодо перспектив продажу зрідженого газу на грузинському узбережжі. Великого ринку для зрідженого газу в регіоні Чорного моря нема", - вважає Гончар.

На його думку, є три потенційні країни-споживачі: Болгарія, Румунія та Україна. У Болгарії невеликі потреби в газі, Румунія планує у 2016 році відмовитися від імпорту блакитного палива, споживання в Україні теж знижується.

За оцінками Гончара, у 2020-х роках мінімальні обсяги імпорту газу становитимуть 7 млрд куб м на рік. За оцінками Вітренка, через чотири роки Україна імпортуватиме не більше 3 млрд куб м газу на рік.

Однак найбільша проблема потенційного проекту - "закритість" Чорного моря.

"Туреччина зайняла обструктивну позицію - порушує конвенцію Монтре, яка фіксує міжнародний статус проток. Вона мотивує це безпекою Стамбулу, хоча це спекуляції. Метановоз безпечніший, ніж нафтовий танкер. Турки спекулюють на цьому, бо зацікавлені у збереженні нафтового трафіка з Росії", - каже Гончар.

На думку Дем'янюка, Київ докладає недостатньо зусиль для проведення перемовин з турецькою стороною. "У цій справі Україна повинна заручитися підтримкою західних партнерів, в першу чергу, Сполучених Штатів, бо всі юридичні підстави для пропуску танкерів є", - зауважує він.

Будівництво LNG-терміналу у Свіноуйсьце, Польща, 2013 рік. Фото polskielng.pl

На переконання деяких експертів, LNG-термінал - це лише одна з опцій.

Більш реальною альтернативою може стати постачання газу з існуючого польського терміналу у Свіноуйсьце. Для цього необхідно побудувати інтерконектор на українсько-польському кордоні довжиною 180 км. Так можна отримати додаткове джерело постачання газу на випадок холодної зими.