Україні не потрібні об'єктивні оцінювачі ГТС

В січня міністр палива і енергетики Юрій Бойко в ефірі телеканалу "Інтер" повідомив, що оголошено тендер з відбору оцінювача української газотранспортної системи.

Однак, незабаром з'ясувалося, що у "Віснику держзакупівель" жодної інформації з цього приводу опубліковано на той момент не було.

Прес-служби Міністерства енергетики та вугільної промисловості і "Нафтогазу України" від коментарів відмовилися. І тільки 27 січня оголошення про проведення конкурсу з відбору експертної компанії для оцінки української ГТС вийшло у "Віснику держзакупівель".

Вартість ГТС за версією Тимошенко і Бойко

До цього ряд представників вітчизняного істеблішменту висловлювали думки, що ринкова вартість ГТС становить близько $ 20 млрд. Юлія Тимошенко з Качанівської колонії заявила, що її ціна повинна бути не менше 200 млрд гривень.

У відповідь міністр енергетики та вугільної промисловості Бойко: "Я не знаю, що там говорить керівник минулого уряду, але офіційна оцінка, яка була при попередньому уряді, у нас документи ці є, - це було 7 млрд доларів".

При цьому він підкреслив: "Звичайно, ми не погоджуємося з цією оцінкою. І ми будемо мати дані після того, як міжнародна компанія, яка має досвід, зробить всі процедури з оцінки. І акт у нас є, ми можемо показати. Але це не означає, що ми згодні з цією оцінкою".

Але щоб зрозуміти, яка може бути ціна української газотранспортної системи і наскільки вона буде об'єктивною, необхідно спочатку з'ясувати, як буде проводитися її “незалежна” оцінка.

Аналізуючи оголошення про відбір експертної фірми, відразу ж впадає в око дві речі: заангажований характер попередніх умов допуску компаній і невизначеність завдань висунутих для оцінки.

Для чого НАКу потрібна грошова застава оцінювачів

Тендерна документація свідчить, що тендер буде проводитися в два етапи. На 1-му етапі проведуть кваліфікаційний відбір, а на 2-му етапі у решти компаній запросять цінову пропозицію.

Подібна практика вже відома. На 1-му етапі зі списку викинуть "чужих" і залишать в списку "своїх". Подібний тендер проводився Ощадбанком при переоцінці основних засобів: виключеним учасникам навіть не спромоглися пояснити причину виключення їх із заповітного списку - просто не пройшли кваліфікацію.

Викликає також здивування вимога до бажаючих брати участь в конкурсі внести заставу в розмірі 350 тис. гривень.

Так як згідно з опублікованими умовами тендер повинен проводитися в два етапи протягом 120 днів, то сума, яку потенційно можуть втратити її учасники (якщо виходити з 24% річних банківського депозиту), дорівнює 24 тис. гривень.

При 10-ти учасників конкурсу "Нафтогаз" може тільки на прокручуванні їх застав заробити 210 тис. гривень.

Звичайно ж, на перший погляд ця сума мізерна. Але хто може перешкодити керівництву "Нафтогазу України" затримати повернення заставних грошей відсіяних учасників місяців на 10-12, на зразок того як це зробив Фонд держмайна з поверненням грошей компаніям Ігоря Коломойського та Костянтина Григоришина, коли Тимошенко скасувала у вересні 2009 року результати конкурсу з приватизації Одеського припортового заводу.

У 20-річній практиці української незалежної оцінки вимога внести грошову заставу для участі в конкурсі висувається вперше.

Зазвичай експертним фірмам "дозволяють" робити це безкоштовно, зрідка вимагають банківські гарантії. Хоча для чого керівництво "Нафтогазу" висунуло вимогу внесення солідної грошової застави, цілком зрозуміло.

З одного боку, компанія хоче відсікти зайвих. Тобто дотриматися лише видимості конкурсу. А з іншого - поставити їх в залежність від замовника.

Вартість робіт з оцінки ГТС повинна коливатися в діапазоні 8-10 млн гривень. А при таких грошах мимоволі станеш залежним від "цінних" вказівок керівництва країни.

Оцінка незрозуміло чого

Іншою фішкою оголошеного "Нафтогазом" тендера є повна невизначеність зі списком активів, що підлягають оцінці.

В якості мети оцінки зазначено "визначення вартості активів системи магістрального трубопровідного транспорту газу України, включаючи підземні сховища газу і об'єкти відповідної інфраструктури".

Не названа ні приблизна довжина трубопроводів, ні хоча б приблизна кількість одиниць обслуговуючого обладнання.

Крім того, укладачі тендерної документації не можуть не знати, що неодмінною умовою визначення вартості будь-якого об'єкта є опис його виду.

Згідно міжнародним і вітчизняним стандартам, вона буває ринкова, справедлива або ліквідаційна.

Але у тендерній документації вид вартості, яку повинен визначити оцінювач, не вказано. І тому залишається тільки гадати на "кавовій гущі", що ж потрібно замовнику.

Якщо він має намір продати ГТС, то це одне, якщо вкласти її в спільний з росіянами консорціум, то це інше, якщо ж передати в концесію - третє.

Відповідно, і методики розрахунків потрібно застосовувати різні. А вони визначають і різний обсяг роботи і, природно, вартості послуг оцінювачів.

Більш того, не можна не відзначити, що ринкова вартість бізнесу, що ведеться на цих активах, як правило, більше їх вартості. Тому вартість активів повинна була б бути "похідною" від вартості бізнесу, а не навпаки, як йдеться в тендерній документації.

Слід також розуміти, що відповідно до законодавства, при передачі активів в оренду, або в концесію визначається справедлива вартість, а при створенні спільного підприємства - ринкова.

Ці два види вартості різняться за процедурами і за використанням результату, і було б наївним припустити, що співробітники НАКу не знають таких елементарних речей. Найімовірніше це свідоме маніпулювання.

Відсутність списку активів дає можливість керівництву "Нафтогазу" змушувати оцінювачів "творити" в процесі виконання робіт. Адже, нагадаємо, компанія, що виграла конкурс внесла заставу в розмірі 350 тис. гривень. І вже тільки цим самим потрапила в залежність від замовника.

А якщо ще врахувати, що нормальна вартість робіт з оцінки ГТС повинна коливатися в діапазоні 8-10 млн гривень, то стає зрозумілим, що відібраний оцінювач буде на 100% залежимо від вказівок керівництва країни.

Але особливо в цій ситуації насторожує той факт, що конкурсна документація передбачає оцінку газових підземних сховищ.

Виникає закономірне питання: невже питання про здачу найціннішого елементу ГТС вже вирішене між російським та українським керівництвом? А як же тоді турбота Банкової та Партії регіонів про економічну безпеку нашої держави? Як без підземних газосховищ ми зможемо переживати суворі зими?

З тендерної документації стає очевидним і те, що НАК буде реструктурований шляхом виділення ГТС в самостійну компанію.

От тільки неясно, якою буде доля величезних кредитних зобов'язань НАКу перед Ощадбанком, Укрексімбанком та іншими банками: яка їх частина потрапить у нову компанію, а яка залишиться в НАКу?

Адже експертам пропонується оцінювати тільки активи, а куди подіти зобов'язання, вирішувати будуть чиновники.

Є припущення, що борги в процесі реструктуризації будуть просто переведені на бюджет і оплачувати їх будуть платники податків аналогічно тому, як податки пішли на так звану "реструктуризацію банків", які сьогодні передбачається продати "новим" власникам без відшкодування влитих з бюджету грошей.

Оцінка ГТС “Великий четвіркою” не гарантує її якості і чесності

Які ж вимоги висуваються перед потенційними оцінювачами?

Не багато не мало, а бути зареєстрованими в реєстрі Фонду держмайна України, в якому зареєстровано близько 10 000 чоловік.

Ніяких вимог щодо міжнародного досвіду цих фізичних осіб, наявності міжнародних сертифікатів членства у визнаних міжнародних громадських організаціях з оцінки не потрібно взагалі.

Зате всі оцінювачі повинні працювати в одній компанії не менше двох років, що розчулює, ніби такі совкові принципи, як робота в одній організації на протязі багатьох, років можуть допомогти продажу труби.

Бойко заявив, що тендер на вибір оцінювача буде орієнтований на міжнародні компанії "великої четвірки". До них, як відомо, відносяться аудиторські фірми Price waterhouse Coopers, Deloitte, Ernst & Young та KPMG.

Тим не менш, у тендерній документації нічого не говориться про те, що б підтверджувало ці наміри.

Судячи з оголошення у "Віснику держзакупівель", в ньому на рівних з іноземними компаніями (у тому числі і російськими) можуть брати участь і українські.

Може виникнути думка, що заява Бойко викликано бажанням отримати професійну, об'єктивну і авторитетну оцінку української газотранспортної системи.

Тому в цьому питанні головне - імідж і бренд компаній "великої четвірки", залучення яких все це гарантує. Але, по-перше, ні для кого не секрет, що компанії "великої четвірки" є аудиторськими, і тому вони для виконання замовлень з оцінки матеріальних активів на території пострадянських країн (з їх спотвореною радянським періодом вартістю основних фондів) використовують субпідряди або вітчизняних фірм, або окремих авторитетних фахівців.

Їм, як правило, платять від 5% до 7% від одержуваної від замовника за роботу суми.

І, по-друге, виконання роботи міжнародною компанією ще не гарантує якості. Ще на слуху скандал, що призвів до банкрутства компанії "Артур і Андерсон", що входила у "велику п'ятірку" аудиторських фірм світу.

Шок, в якому перебував світ на початку 2000-х, коли в США одна за одною валилися гігантські бізнес-імперії, виявився надто сильним.

Enron, WorldCom, Global Crossing, Merck - всі ці американські корпорації, в одну мить перетворилися на руїни через те, що протягом кількох років їхні керівники навмисно спотворювали бухгалтерську звітність, а зовнішні фінансові контролери замість того, щоб бити на сполох, вступали з ними в злочинну змову.

Збанкрутілі фірми працювали в абсолютно різних галузях і кожна мала свою історію.

Проте в біографіях всіх цих компаній був єдиний персонаж, який назавжди об'єднав їх воєдино. Це була аудиторська компанія Arthur Andersen, що займалася перевірками їхньої бухгалтерії.

Дух тендерної документації говорить грамотним оцінювачам: вас тут не чекають.

Симонова Людмила, провідний акредитованих член Американського товариства оцінювачів, голова Комітету зі стандартів і методології Українського товариства оцінювачів, співавтор навчального курсу "Оцінка на проблемних ринках" Інституту Оцінки США.

Володимир Ларцев, оцінювач з 17-річним стажем, співавтор 6-ти монографій та методичних посібників з теорії та практики експертної оцінки в Україні.