Український вузол на шиї "Газпрому"

Голова правління "Газпрому" Олексій Міллер на останніх зборах акціонерів газового монополіста Росії намагався нагадувати Джеймса Гудвіна з казки про чарівника з країни Оз. Такий же великий і жахливий, як і очолювана ним компанія.

Принаймні, саме таким був стержень, навколо якого і крутилися всі заяви. Звіт Міллера змусив багатьох задуматися над новим образом "Газпрому", який давно старанно виліплюють північно-східні сусіди України перед Бранденбурзькими воротами, Єлисейськими полями чи Колізеєм.

Російський монополіст вживається в образ партнера - надійного, сильного, трохи страшного і, головне, з великими грішми у гаманці. Останній момент, правда, викликає дискусії, бо Європа добре знає кредитний портфель "Газпрому".

Можна впевнено оминути псевдо-сенсаційні заяви Міллера про бажання "Газпрому" взяти участь у купівлі підприємств електроенергетики Євросоюзу, "тектонічні" зрушення на енергетичних ринках та моральне старіння європейського "Третього енергетичного пакета".

Варто згадати довгий шлях, який пройшов енергетичний монополіст Росії у намаганні закріпитися на газовому ринку Європи: створення спільних підприємств з продажу газу кінцевим споживачам та інвестиції в будівництво підземних сховищ.

Хоча газ є основним бізнесом "Газпрому" у відносинах з ЄС, російський концерн не досягнув грандіозних успіхів у цьому напрямку. Що ж тоді говорити про електричну генерацію, куди проситься "Газпром"? Можна лише уявити, скільки років у нього піде на те, щоб зайняти зовсім невеличку частку цього ринку.

Та й відвертий шантаж з боку "Газпрому" - пустіть нас в електроенергетичний бізнес і ми змінимо формулу у газових контрактах - не надихає європейські газові концерни на активну співпрацю з Росією.

Більш важливим для України є звернення  Міллера до європейців щодо необхідності для країн ЄС отримати додаткові транспортні потужності.

Наявних шляхів доставки газу - Білорусі, України, наполовину добудованого "Північного потоку" та віртуального "Південного потоку", за словами голови "Газпрому", уже недостатньо.

Правда, було дуже дивно почути такі твердження з вуст Міллера. Він як ніхто інший знає про сумнівність швидкої добудови другої черги "Північного потоку" і тим паче - самого факту початку будівництва "Південного потоку".

Постає питання: чому ж тоді ЄС повинен дослухатися Міллера і розширювати транспортні потоки? Відповідь більш ніж очевидна. У переговорах з Україною Росії не вдається досягнути помітних успіхів, і єдиною точкою дотику, яку знаходять "Газпром" і "Нафтогаз", є модернізація газотранспортної системи України.

Тут свою роль відіграла непохитна позиція України щодо обов'язкової участі Євросоюзу як рівноправного партнера у проектах, пов'язаних з ГТС.

Справді, газові переговори України та Росії за останні два місяці почали виходити на фінішну пряму, і з хмари пустопорожніх розмов і взаємних звинувачень почали викристалізовуватися "митний союз" і "газотранспортна система".

Зважаючи на це, "Газпром" доволі прямо подав сигнал Європі: або "віддаєте" Україну нам, або приходьте і вкладайте гроші в модернізацію ГТС України. Саме таким бачиться Міллер та його неочікувані для багатьох слова про критичну необхідність для ЄС розширювати транспортні газові коридори.

Адже відразу після цього "Газпром" знову спробував викликати в України активне слиновиділення від обіцянки серйозно знизити ціну на газ в обмін на об'єднання з "Нафтогазом". Мовляв, ЄС - добре, але газовий братський союз - ще краще.

Затята позиція України у переговорах змусила "Газпром" почати непублічний діалог з Європою щодо майбутнього ГТС України, оскільки об'єднання "Нафтогазу" і "Газпрому" не викликає захоплення ні у першого, ні у другого. Та й Європа не у захваті від того, що Росія може просунутися ще на тисячу кілометрів до ЄС.

Показовим є приклад Білорусі, де "Газпром" майже викупив газотранспортну систему і "поставив прикордонний стовпчик" на кордоні з членом ЄС Польщею.

Саме тому "Нафтогаз" і "Газпром", підігруючи політичним заявам, уже рік роблять вигляд, що їм цікаве об'єднання. Насправді ж Україна так і не знайшла прийнятний вихід із складної ситуації щодо формули на газ. І лише одна річ викликає у "Газпрому" нервове посіпування рук: магістральні газопроводи і підземні сховища.

Якщо уникати зайвих емоцій, то так воно і є. Єдиний товар, який залишився у "газовому" господарстві України, - це ГТС. Це якщо уявити на хвильку, що питання "митного союзу" буде знято з порядку денного, не впливатиме на газові переговори і буде відкладене на невизначений термін.

Чому саме ЄС, за задумом "Газпрому", повинен думати про ГТС України? Все просто. Говорячи мовою юристів, Європа повинна легітимізувати присутність Росії у газовій системі України. Переходячи на мову релігії, "Газпром" хоче, щоб Євросоюз "освятив" втрату транзитної самостійності України.

Це при умові, коли ЄС не захоче юридично оформляти свою участь у консорціумі з модернізації ГТС, а обмежиться фінансовою допомогою. І тоді, як кажуть жартівники, Lady Gaga буде співати у Європі: "Газпром - єдіная сємья!".

Поки що позиція ЄС щодо участі у модернізації ГТС не дуже конкретна. Скромно минув червень, коли Євросоюз повинен був виділити перший транш - 300 мільйонів євро на модернізацію ГТС.

Питання відклали до грудня, а значить - до кращих часів. Та й до переговорів "Нафтогазу" і "Газпрому" не долучилася жодна європейська енергетична компанія.

Можна стверджувати, що послання "Газпрому" Європі щодо "обміну" газової формули на купівлю електроенергетики в ЄС скероване і Україні. Мовляв, от які ми жорсткі вимоги ставимо Євросоюзу, а вам пропонуємо дружню співпрацю.

Зате Росія визнала Україну європейською державою. Звіт "Газпрому" потішив: Москва нарешті від'єднала Україну від Євразії та СНД і зарахувала її до Європи.

Якщо раніше у звітах "Газпрому" різав зір і слух пункт "країни СНД", то тепер у списку клієнтів російського монополіста Україна буде стояти окремо поряд з Німеччиною, Францією, Італією. Щоправда, за окремий "європейський" рядок у звітах "Газпрому" Україна платить доволі високу ціну, купуючи дорогий газ.

Отож, щорічні збори акціонерів "Газпрому" засвідчили зміни у газових відносинах між Україною та Росією. У ході переговорів, які тривають уже рік, Київ переконався, що сильний, страшний і багатий "Газпром" насправді часто таким виглядає лише завдяки "зеленим окулярам", які носили мешканці у казці "Чарівник з країни Оз".

Не спромігшись зламати Україну, Москва заметалася у пошуках швидкого рішення українського газового питання. Можна вважати досягненням Києва, що "Газпром" почав ставитися до нього не як до члена СНД, а як до європейської країни.

Тим більше перспективно, що Міллер вимушений сам починати діалог з Європою щодо активнішої участі ЄС у мирному розв'язанні українського газового вузла.