Європа показала Бойку енергетичний ідеалізм

Проблемою енергетичної незалежності європейці опікуються навіть посеред спекотного літа. Серед іншого 27 липня вони влаштували в Одесі конференцію "Сприяння енергетичній безпеці та інвестиціям у чорноморському регіоні".

Українців ця тема, схоже, цікавить менше. На одеський захід міністр палива та енергетики Юрій Бойко запізнився і тому не почув багато слушних порад учасників.

Зате він похвалився "значними досягненнями у справі будівництва терміналу для зберігання зрідженого газу". Які саме здобутки мав на увазі чиновник, невідомо - на питання журналістів він відповідав вкрай ухильно і неохоче.

Також Бойко пообіцяв, що основні зусилля уряду з видобування нафти і газу буде зосереджено у Причорноморському регіоні, оскільки "основні запаси України - тут".

А ще міністр повторив ідею, висловлену прем'єром Миколою Азаровим, який запропонував підключити наземну частину проектованого нині "Південного потоку" - газопроводу в обхід України - не до її підводної частини, а до української ГТС.

[B]

Європейські експерти вирішили не коментувати цю ідею, яка суперечить самій стратегії "Південного потоку". Вони й без того говорили доволі незвичні речі.

Так, Джеймс Шерр, керівник російської та євразійської програм лондонського аналітичного агентства Chatham House, зробив висновок, що з 2010 року США залишили вакуум інтересів в Україні, коли позбавили цей регіон своєї уваги.

"У США відійшло покоління лідерів, яке виховувалося у часи холодної війни. А нове покоління ще не готове приділити належну увагу пострадянським країнам. Натомість, ЄС, якщо він прагне безпеки, у тому числі енергетичної, мусить бути уважнішим до чорноморського регіону", - вважає експерт.

За його словами, українсько-російські стосунки в енергетиці не можуть бути двосторонніми. І навіть така внутрішня справа країн, як притаманна Україні та Росії енергетична неефективність, дуже невигідна для Європи, стверджує аналітик.

Харківські угоди щодо постачання російського газу до України Шерр назвав неоднозначними для Європи. З одного боку, вони ніби створюють імідж стабільності у газових стосунках, а з іншого - це можливість нових криз.

"Навіть Дмитро Медведєв заявляв, що харківські домовленості - не кінцевий, а проміжний результат у стосунках України і Росії", - зауважив промовець.

За його словами, український бізнес усвідомлює, що російські інтереси можуть суперечити його інтересам, і починає негласно шукати противагу Росії. Таким чином, переконаний Шерр, в Україні наростає напруга, зумовлена конфліктом інтересів політичних та економічних кіл.

"Якщо цей конфлікт спричинить чергову газову війну, на Європу чекають холодні зими. Отже, ЄС має стати новою цінністю для українського бізнесу", - сказав він.

Журналістка EurObserv'ER Валентина Поп охолодила запал колеги, нагадавши, що закони ЄС щодо енергетичної незалежності виконують не всі члени об'єднання. Зокрема, не караються країни, які досі не забезпечити незалежність від "Газпрому". "Як можна вимагати щось від України?" - поставила вона риторичне запитання.

Аналітик з глобальної енергетичної безпеки агентства Platts Джон Робертс додав, що Україна після харківських домовленостей повернулася від реальних ринкових цін, встановлених урядом Тимошенко, до субсидованих. Таким чином, Київ погодився на політичну залежність від Росії, стверджує експерт.

За його словами, якби уряд виконував положення ратифікованої Україною Енергетичної хартії, він мав би давно диверсифікувати поставки газу на свою територію. І тоді Росія не могла би виставити завищену ціну, бо розуміла би, що такому випадку Україна просто переорієнтується на іншого постачальника.

Голова інвестиційної групи Енергетичної хартії Майкл Томадакіс навів приклад, як ці питання вирішує ЄС. Віднедавна його розділено на так звані зони безпеки поставок газу, і до однієї з них, зокрема, увійшли Болгарія, Румунія і Греція.

Ці країни диверсифікують поставки газу, змішуючи російське паливо з української труби із зрідженим газом, що надходить до цієї зони з терміналів Греції.

Ідеалізм європейців подивував вітчизняних аналітиків. "Навряд чи назріває якась війна між українським бізнесом і політиками. Вони злилися воєдино у прагненні якомога більше заробити на поставках якомога більших кількостей російського газу до України", - сказав глава альянсу "Нова енергія України" Валерій Боровик.

На його думку, ніхто з великих бізнесменів наразі не шукає нових зовнішніх енергетичних орієнтирів, а лише сподівається на власне збагачення. "За кілька років вони зрозуміють, що "Газпром" їх використав, але тоді вже буде пізно: всі ключові енергетичні активи опиняться у руках росіян", - стверджує експерт.