103 дні нової влади: нафтогазовий гамбіт?
Політика уряду залишається переважно безпорадною: задобрюючи монопольних постачальників енергоносіїв, уряд не робить реальних кроків ані з диверсифікації їх імпорту, ані з розвитку власного видобутку, ані з поліпшення стану внутрішнього ринку.
Нафтогазову сферу нинішній уряд, як і для попередній, вважають сектором найбільших досягнень.
Однак детальний аналіз перших ста днів роботи нового Кабміну показує: проблеми, отримані у спадок від попередників, залишаються.
Передусім чиновники хваляться газовими контрактами.
Міністр палива та енергетики Юрій Бойко, відповідаючи на питання "Економічної правди" про досягнення свого відомства, сказав: "Ми поміняли мотлох у Севастополі на прийнятну для нас ціну на газ".
Серед інших здобутків урядовий менеджер згадав про контракти на поставку російського ядерного палива.
Несправджені очікування
За словами голови Київського міжнародного енергетичного клубу Q-club Олександра Тодійчука, багато українських і закордонних учасників ринку чекали від ста днів уряду Миколи Азарова більш реальних справ.
"Відсутнє просування у судовій суперечці з компанією Vanco щодо можливості видобутку нею газу і нафти на шельфі. Було обіцяно несудове рішення, але його немає. Ми розуміємо, що після подій у Мексиканській затоці весь світ став обережніше ставитися до видобутку в морі, але шельф все одно треба розвивати", - зазначив Тодійчук.
В цілому, наприкінці 2009 року у вітчизняних та іноземних видобувників, що працюють на території України, попередній уряд забрав 19 ліцензій, а новий нічого не зробив для врегулювання стосунків з ними.
Більшість нафтогазових компаній, зокрема ті, що тільки приглядаються до ринку України, чекали закону про розподіл продукції, який би дозволив їм зрозуміти умови роботи. "За ці сто днів парламент і уряд могли б уже прийняти цей закон як першочерговий, але досі його нема", - сказав експерт.
Крім того, партнери України чекають від неї нової нафтотранспортної стратегії.
"Йдеться, зокрема, про аверс нафтопроводу "Одеса-Броди". Нафта по українській території зараз транспортується у проектному напрямку нафтопроводу, тільки залізницею. Натомість нафтотранспортна система - на межі рентабельності, бо завантажена лише на 25%", - прокоментував Тодійчук.
Окрім того, на його думку, уряд не створив системи мотиваторів запуску нафтопереробних заводів. Як наслідок, українські підприємства продовжують простоювати, а ринок нафтопродуктів залишається майже наполовину імпортним.
Доручення уряду щодо будівництва терміналу з прийому зрідженого газу експерт оцінює позитивно, але у реалізації цього проекту він сумнівається.
Накачування газом
Попри усі недоліки урядової діяльності, експерти відшукали і позитив. "Досягнені газові домовленості - це елемент визначеності. Їх якість можна критикувати, але сам факт їх прийняття важливий для економіки", - стверджує президент Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло.
Однак сподівання, що порівняно дешевий газ дозволить українській промисловості обійти конкурентів, частково нівелюються зниженням попиту на усіх ринках у зв'язку з фінансовими проблемами Європейського союзу.
Водночас, у 2010 році суттєво впав видобуток нафти і газу в Україні. Головна причина - недостатнє вкладення коштів у буріння нових свердловин за часів минулого уряду. Втім, надмірні обсяги російського газу, які Україна, згідно з новими контрактами, закупить 2010 року, також не стимулюють видобувників до роботи.
Як і прогнозувала "Економічна правда", фінансовий тягар, пов'язаний з неадекватністю цін закупівлі і реалізації, залишився на "Нафтогазі України", яка продовжує відчувати проблеми щоразу, коли треба платити за газ.
Стратегічна безпорадність
Нема ідей для вирішення цих проблем і в фінплані "Нафтогазу" - підготовленому урядом, але ще не прийнятому. Експерти називають його незбалансованим.
Затвердження бюджету НАКу було однією з вимог Міжнародного валютного фонду, без виконання яких він не дасть Україні черговий транш кредиту. Від розміру бюджетних дотацій компанії залежить загальний стан державного фінансового сектора. Однак сумнівно, щоб МВФ був у захваті від таких пропозицій.
"Незбалансованість фінансового плану "Нафтогазу" у розмірі 25 мільярдів гривень, лежить, у першу чергу, у сфері незбалансованих цін. Тимчасом доходи компанії плануються на рівні 125 мільярдів гривень. 20% - це дуже великий розмір дефіциту", - відзначає експерт енергетичного ринку Олександр Нарбут.
Цим, на його думку, і стурбований МВФ. Він розуміє, що запозичень, запланованих на покриття дефіциту, не буде. НАК змушений був реструктурувати заборгованість минулих років, чим підірвав довіру інвесторів.
"Реальне джерело покриття дефіциту залишається старим: дотації з бюджету, набагато більші, ніж заплановані у фінплані 8 мільярдів гривень, або кредити рекапіталізованих банків, що одержують емісійну підтримку", - прогнозує Нарбут.
За його словами, реального зменшення дефіциту бюджету НАКу можна досягти тільки у випадку, якщо Національна комісія регулювання електроенергетики підвищить ціни на газ для всіх категорій споживачів.
Така порада є у фінплані "Нафтогазу". Однак передбачене підвищення цін для бюджетників і промисловості експерти вважають півзаходами, а намір збільшити тарифи для населення, на їхню думку, залишається декларативним.
Товариський успіх
Натомість, недооціненими залишаються угоди про співпрацю, підписані 21 травня на конференції у Берліні між Українським газовим союзом та двома організаціями-колегами: Європейським союзом газової промисловості "Єврогаз" і Російським газовим товариством. Головою УГС є керівник "Нафтогазу" Євген Бакулін.
За словами Богдана Соколовського, екс-представника президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки, вступ до "Єврогазу" на правах асоційованого членства означає участь у своєрідному клубі.
"Це шанована дорадча організація, майданчик для обміну думками. Звичайно, її рішення не мають виконавчої сили. Однак, беручи участь в її нарадах, ми зможемо отримати відгуки на наші проекти в енергетичній сфері, які у формі рекомендацій будуть донесені до урядів ЄС", - відзначає Соколовський.
За словами президента Асоціації газових трейдерів Романа Сторожева, в рамках конференції детально обговорювалися питання так званого третього пакету - європейського плану лібералізації енергетичного ринку.
Цей документ передбачає розділення компаніями, що володіють енергетичними мережами і продають газ або електрику, своїх напрямків діяльності.
На конференції наголошувалося, що лібералізація ринку газу в ЄС неможлива без приєднання до цих угод російських і українських газових підприємств.
Отже, підписання Європою договору з Україною показує, що від нової влади вона чекає швидшої, ніж при Юлії Тимошенко, реалізації українських зобов'язань щодо запровадження цивілізованої торгівлі газом.
Угода ж про співробітництво з Російським газовим союзом, на думку голови асоціації, покращить взаєморозуміння між учасниками російського і українського газових ринків у випадку, якщо їм доведеться почати тіснішу співпрацю.
Статися це може у разі реалізації проекту з модернізації української ГТС у форматі Україна - Росія - ЄС, або, згідно із заявою Бакуліна, у випадку отримання НАКом видобувних активів у Росії у рамках створення СП з "Газпромом".
Такі трансформації ринку будуть недоцільні без урахування думки учасників галузевих асоціацій, яким доведеться працювати у нових умовах.
Відтак, політика уряду у сфері нафти і газу залишається переважно безпорадною: задобрюючи монопольних постачальників енергоносіїв до України, уряд не робить реальних кроків ані з диверсифікації їх імпорту, ані з розвитку власного видобутку, ані з поліпшення стану внутрішнього ринку.