Північний потік: Україна програла двічі

У середу компанія Nord Stream розвіяла усі сумніви експертів щодо реальності побудови газопроводу "Північний потік". Зранку технологічне судно компанії поклало в районі російського міста Виборг першу трубу на дно Балтійського моря.

Досі, незважаючи на активну підготовку до будівництва, учасники ринку сумнівалися в можливості реалізації цього проекту. Транспортування газу новим маршрутом мало обходитися дорожче, ніж діючими шляхами по території України та Білорусі. Всі чекали, що "Газпром" даремно не викидатиме кошти.

"Тепер я не бачу жодних причин для того, щоби проект не відбувся. Вже знайдено кошти для його будівництва, взято кредити на суму 3,9 мільярда євро, підписано значну частину контрактів щодо транспортування газу", - зазначає провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

Вивести газопровід довжиною 1 220 кілометрів на проектну потужність - 55 мільярдів кубометрів газу на рік - компанія планує 2012 року.

Україні - труба!

Для Києва це погана новина. Будівництво труби зменшить обсяги транспортування газу по території України, а отже, і прибутки "Нафтогазу".

Новий газопровід орієнтований на ринки Північної Європи, тоді як українська ГТС постачає паливо переважно на південь. Через те у передкризові часи вважалося, що "Північний потік" не зашкодить Києву, а принесе збитки лише Мінську.

Однак 2009 року, через зниження попиту на блакитне паливо, "Газпром" зупинив розробку нових родовищ - Штокманівського та Бовваненківського, які знаходяться на півночі Росії і мали заповнити "Північний потік".

"У Росії знижується видобуток. Старі родовища - Уренгойське та Ямбургське - вичерпано на 60-80%. Було введено в експлуатацію Південноруське родовище, але воно лише компенсує загальне падіння видобутку", - пояснює Омельченко.

Тепер газ із цих родовищ, який зараз транспортується територією України, спрямують до "Північного потоку", щоб забезпечити його максимальне заповнення. Країнам Південної Європи доведеться споживати зріджений танкерний газ.

"Мінімум на 50% "Північний потік" заповнять газом з української труби. З проектних 55 мільярдів кубометрів мінімум 27,5 мільярда кубометрів візьмуть з нашої ГТС", - оцінює експерт.

Якщо відняти ці обсяги від 110 мільярдів кубометрів, які прокачувалися Україною до кризи, то 2012 року у трубі залишиться близько 80 мільярдів кубометрів газу.

Компетентний Азаров?

Прем'єр Микола Азаров та його колеги по партії переконували громадськість, що Україні може бути вигідно взяти участь у будівництві "Північного потоку". Мовляв, українські виробники труб - Interpipe Віктора Пінчука або Харцизький трубний завод Ріната Ахметова - зможуть отримати великі замовлення.

"Якщо будівництво невідворотне, то Віктор Янукович висловив просту думку: у нас є трубні заводи, а для таких газопроводів труби потрібні. То чому б не використати можливості українських заводів, тим більше, що замовлень на наші труби не так і багато", - запевняв 4 лютого 2010 року Азаров.

Однак прес-секретар компанії Nord Stream Наталія Воронцова пояснила "Економічній правді", що останній тендер на постачання труб для проекту було проведено у січні 2010 року. Компанія придбала продукцію німецької Europipe, російської ОМК та японської Sumitomo. Більше фірма купувати труби не буде.

Тобто на момент оприлюднення заяви Азарова жодних можливостей заробити на "Північному потоці" вже не було.

"Можливо, там було певне нерозуміння того, що всі квоти "Північного потоку" реалізовано. Але в цілому брати участь в економічно вигідному проекті - чому б і ні?" - прокоментував висловлювання свого однопартійця голова парламентського підкомітету з міжнародної економічної політики Олексій Плотніков.

Хоча сумнівно, щоб виробники труб не знали про закінчення тендера. І навряд чи Азаров та Янукович могли висловлювати такі думки, не порадившись з близькими до їхньої політичної сили промисловцями. Отже, заяви про приєднання до "Північного потоку", скоріш за все, лише виправдовували їхню безпорадність.