Українська торгівля змінила орієнтацію на Схід

Міжнародна торгівля є впливовим чинником економічного зростання. Вона тісно пов'язана із світовими фінансовими потоками, що обумовлює підвищення рівня технологій та управлінських рішень.

Позитивний баланс у зовнішній торгівлі є свідченням успішної економічної політики держави та реалізації її інноваційного потенціалу. У свою чергу, це забезпечує зростання попиту на кваліфіковану робочу силу, зменшує рівень безробіття.

Рекордне падіння

Падіння попиту та гальмування зростання світової економіки зачепило торговельні операції всіх країн світу та торкнулося усіх секторів. За останніми оцінками Світової організації торгівлі, падіння міжнародної торгівлі у 2009 році складатиме 9%. Це перше зменшення обсягів торгівлі за останні 27 років.

Світовий обсяг експорту у 2008 році дорівнював 15,8 трильйона доларів у порівнянні з 13,9 трильйона 2007 року. У 2009 році при зниженні обсягів на 1,4 трильйона доларів світовий експорт може скласти 14,4 трильйона доларів.

Така тенденція є загрозливою, особливо це стосується країн, що розвиваються. Їм міжнародна торгівля забезпечує приплив прямих іноземних інвестицій та економічне зростання, вона сприяє процесам лібералізації та глобалізації.

Ступінь залежності країн, що розвиваються, від зовнішньої торгівлі за останні десять-п'ятнадцять років значно підвищився. Якщо у 1995 році експорт у структурі валового внутрішнього продукту цих країн займав приблизно 25%, то у 2007 році цей показник уже перевищував половину ВВП.

Однак з поширенням кризових явищ те, що раніше було фундаментом для економічної стабільності, сьогодні діаметрально змінило напрям свого впливу. Залежність від зовнішніх ринків, коливання обмінного курсу та зниження попиту стали факторами значного ризику й ускладнюють боротьбу з кризою.

Шкідливі ліки для сусідів

Заходи урядів багатьох країн, спрямовані на зменшення негативного впливу кризи, передусім стосуються національних промислових гігантів. Незважаючи на заяви політиків про необхідність підтримки вільного руху товарів та послуг, насправді керівництво багатьох країн збудувало чимало торговельних бар'єрів.

Наприклад, Китай, підтримуючи систему "слабкого юаня", змінив механізми оподаткування експорту, щоб підтримати конкурентоспроможність своїх компаній і стимулювати збут їхньої продукції. Франція створила 7-мільярдний інвестиційний фонд, щоб, за словами Саркозі, захищатися від "іноземних хижаків".

У США було виділено пакет державної допомоги для вітчизняних компаній, який поставив іноземних виробників у нерівні умови. До того ж, США планують запровадити мито на мінеральну воду з Італії та сир із Франції у відповідь на обмеження поставок американського м'яса до Європейського Союзу.

Індія запровадила окремі адміністративні обмеження на імпорт сталі і лісу, а також розглядає можливість запровадження обмежень для сталевої та хімічної продукції.

В'єтнам підняв імпортне мито в півтора рази, а Індонезія запровадила норми, за якими імпортувати п'ять важливих категорій товарів, включаючи електроніку та продукти, можна лише через п'ять визначених портів.

Росія у листопаді 2008 року запровадила 28 заходів, які обмежують ввезення товарів та субсидують власний експорт. Новації торкнулися імпорту іномарок, взуття, продовольчих товарів.

Також слід відзначити суттєві преференції для національно вагомих корпорацій. При цьому докоряти Москві не має сенсу - Росія не є членом Світової організації торгівлі.

Загалом, за даними СОТ, кількість антидемпінгових дій за 2008 рік, у порівнянні з попереднім, зросла на 40%. Це досить негативний сигнал, який свідчить про поширення тенденцій, спрямованих проти вільного пересування товарів та послуг.

Вплив кризи та реакція урядів розкрили взаємозалежність відкритих економік у новій, негативній якості. Наприклад, дії урядів та центральних банків, які призводили до навіть невеликої девальвації національної валюти, відразу позначалися на конкуренції товарів із сусідніх країн, що дорожчали.

За таким сценарієм логічно очікувати захисних дій і з боку країн-сусідів, які можуть запроваджувати методи тарифного або нетарифного регулювання.

Хоча фінансовий механізм може здаватися легким шляхом подолання кризи, але за його м'якістю та непомітністю для інструментів моніторингу та контролю з боку СОТ може ховатися серйозна небезпека.

Наприклад, умови рекапіталізації можуть бути такими, що банківська установа потрапить у значну залежність від влади, яка підтримувала її під час загострення фінансової кризи.

У такому випадку іноземні банки опиняться в менш комфортному становищі, а місцеві великі компанії отримуватимуть фінансові ресурси через врятовані банки, хоча насправді це можна розглядати як пряму державну підтримку.

Так, банкірам Великобританії натякнули, що їм слід значно збільшити підтримку місцевих підприємств. Керівники фінансових установ змушені прислухатися до влади, адже саме британський уряд рятував їх від наслідків кризи.

В Україні рекапіталізація відбувається не так, як в інших країнах. Там уряди вливають державні фінансові ресурси в капітали банків в обмін на обумовлений відсоток, а в Україні тимчасові адміністратори можуть знижувати статутні фонди та зменшувати номінальну вартість акцій. Такі норми викликають чимало нарікань у банкірів та значною мірою залежать від політичної складової.

Значно м'якіше для міжнародної торгівлі під час загострення кризи може діяти фіскальний механізм. Зменшення податкового навантаження на внутрішньому ринку не призводить до впровадження захисних дій у відповідь, хоча й вимагає точних розрахунків та рівного підходу для всіх суб'єктів комерційної діяльності.

Обсяги та основні причини падіння в Україні

В Україні система державного управління виявилася не готовою до викликів економічної кризи. Модель національної економіки, яка ґрунтується на застарілих технологіях, обумовлює випуск продукції з низьким рівнем доданої вартості та спричиняє зниження рівня конкурентоспроможності.

Державна підтримка багатьох підприємств надто обтяжлива для бюджету, а механізми такої допомоги залишаються непрозорими.

За даними НБУ, через падіння цін на світових товарних ринках зниження обсягу експорту у травні 2009 року, порівняно з травнем 2008 року, склало 53,2%.

Падіння вартісних обсягів експорту відбувалося за всіма товарними групами, крім окремих позицій продукції АПК - зерна, насіння олійних культур та олії. Поставки металопродукції за цей період скоротилися на 57,1%, продукції машинобудування - на 44,3%, хімічної промисловості - на 54,6%.

За цей період імпорт становив 58,9% від рівня травня 2008 року. Серед причин зменшення - скорочення сукупного попиту, обмеження кредитування, підвищення відсоткових ставок за кредитами, подорожчання товарів за рахунок інфляції.

За перші п'ять місяців 2009 року дефіцит поточного рахунку становив 660 мільйонів доларів, порівняно з 6,5 мільярда доларів у січні-травні 2008 року. Від'ємне сальдо товарного балансу склало відповідно 1,7 та 8,3 мільярда доларів.

ЄС, СНД чи Азія

Більше десяти років в Україні не зменшується гострота в дискусії стосовно пріоритетів у зовнішньоекономічній сфері. Одні політичні сили наполягають на необхідності участі в ЄЕП та посиленні інтеграції в рамках СНД, інші віддають перевагу інтенсифікації торговельних стосунків з ЄС.

Криза могла б відповісти на питання, яка ж з економічних систем вигідніша.

Цікаво, що за час кризи, як свідчать дані Держкомстату, експортні товарні потоки України у Європу та СНД не змінилися.

Так, за січень-травень 2008 року питома вага експорту до країн СНД у загальному експорті України становила 35,8%, а за аналогічний період 2009 року цей показник зменшився до 34,2%. Частка ЄС знизилася помітніше: з 28,6% до 24,6%.

На фоні зниження обсягів експорту та від'ємного сальдо в торгівлі товарами з СНД та країнами Європи значно краще виглядає стан справ у відносинах України та державами Азії, передусім, з Китаєм.

Так, обсяг експорту з України до країн Азії за січень-травень 2008 року становив 23,2% від загального експорту, а за аналогічний період 2009 року його питома вага зросла на 8,1% до 31,3%.

Експортні потоки в розрізі областей Україні за останній рік змінювалися нерівномірно. При цьому криза торкнулася як промислово-розвинутих регіонів, так і тих, що мають іншу економічну структуру.

Найбільше падіння обсягів експорту у першому кварталі 2009 року, порівняно з першим кварталом 2008 року, відмічено у Івано-Франківській області (75,9%), Луганській (69,2%), Дніпропетровській (58,8%),  Волинській (53,7%), Полтавській (53,7%) та Запорізькій (50,1%).

У середньому в Україні рівень падіння експорту за вказаний період становить 39,6%. Близький до середнього рівень зменшення обсягів експорту мають Хмельницька (40,3%), Чернівецька (40,1%), Закарпатська (37,9%), Черкаська і  Чернігівська (35,6%) та Донецька (35,2%) області.

Найменше падіння експорту (1%) характерно для Одеської, Херсонської та Житомирської областей, а Київ, Миколаївська область та Севастополь взагалі продемонстрували позитивну динаміку.

Що необхідно зробити

Враховуючи, що падіння обсягів експорту відбулося майже у всіх регіонах, уряд України та НБУ не повинні непрозоро стимулювати окремі підприємства чи галузі. Також не є прийнятними заходи з обмеження імпорту, які суперечать нормам СОТ, як, наприклад, введення урядом 13-відсоткової надбавки до ввізного мита.

Для України в умовах кризи найбільш дієвий спосіб стимулювання експорту - зниження податкового навантаження та заходи НБУ для м'якої девальвації гривні.

Сьогодні значні суми податкових переплат та неповернутий з бюджету податок на додану вартість критично посилюють фіскальний тиск на підприємства, а відсотки за користування фінансовим ресурсом з держави навряд чи можна отримати.

Також слід відмітити, що витрати НБУ на підтримку валютного курсу є значними та не завжди виправданими. Однак ці заходи для України є складним випробуванням.

По-перше, уряд навряд чи буде зменшувати ставки податків, оскільки від цього може скоротитися обсяг надходжень.

По-друге, політика, спрямована на девальвацію національної валюти, вимагає чітких антиінфляційних заходів, що перед виборами навряд чи можливо.

Також слід враховувати, що послаблення гривні призведе до накопичення іноземної валюти поза банками, оскільки рівень довіри до цих фінансових установ усе ще низький.

Читайте також інші публікації цього автора на "Економічній правді":

Україна: назад в чорні списки корупції

Криза збільшить тіньову економіку до рівня ВВП?

Цього року інфляція досягне 20%?

Українська приватизація: у полоні тіні та політики

Криза змусить боротися з офшорами?

Криза руйнує інноваційний розвиток в Україні 

Подолання кризи: звідки чекати добрих новин

Чому під час кризи в Україні зростає інфляція

 Костянтин Кузнєцов, економічний експерт