Яким чином можна стабілізувати ситуацію в банківській та фінансовій системах України в найближчі два роки, щоб не допустити колапсу?

На жаль, будь-які заходи вже не допоможуть уникнути масових банкрутств українських банків та підприємств, які мають значну заборгованість в іноземній валюті.

Рівновага була порушена, коли НБУ відмовився від фіксованого курсу гривні до долара. Введення тимчасових адміністрацій в Промінвестбанку, банку "Надра", Укрпромбанку та інших, продаж ряду великих фінустанов новим інвесторам - усе це підтверджує початок руйнівних процесів в українській банківській системі.

У підсумку в Україні залишиться близько 25-30 великих банків: два-три державних, стільки ж - з приватним українським капіталом, решта - з іноземним капіталом. Саме вони контролюватимуть 85-90% активів банківської системи країни.

Курс - 15 гривень за долар

В українських підприємств, особливо лідерів національної металургійної та хімічної промисловості, є непогані шанси реструктуризувати власну заборгованість на більш довгі терміни, адже через кілька років світова економіка знову почне створювати попит на продукцію національної промисловості.

Втім, варто спробувати врятувати те, що ще можливо.

По-перше, потрібно знайти новий рівень співвідношення гривні до долара, аби Національний банк міг впевнено захищати його протягом принаймні 12 місяців.

Фіксація курсу потрібна для запуску нового циклу іноземних інвестицій в Україну.

Яким має стати такий новий курс?

Виходячи з розрахунків боргової позиції України у 2009-2010 роках та особливостей валютної структури активів банківської системи, такий курс, ймовірно, має складати 12-15 гривень за долар.

Чим вищий курс, тим краще для національних експортерів. Водночас, вищий курс робить дорожчими імпортні товари, що покращує платіжний баланс і сприяє розвитку національної промисловості.

По-друге, потрібно перевести валютні кредити і депозити населення в гривню за певним курсом, який може відрізнятися від вказаного і становити, наприклад, 7,5-8 гривень за долар.

Чому вкладники, банки і позичальники будуть вимушені сприйняти такий компроміс?

Вкладники, які вже зараз зіштовхнулися з проблемою неповернення депозитів, строк виплати за якими настав, ризикують втратити все, якщо банки стануть неплатоспроможними.

Звісно, клієнти фінустанов можуть сподіватися на отримання 150 тисяч гривень - рівня компенсації від Фонду гарантування вкладів, але й він не має достатньо коштів для задоволення вимог усіх вкладників.

Клієнти відчуватимуть себе ошуканими, але з часом зрозуміють, що могли б втратити більше. Банки, затиснуті між позичальниками, що не сплачують за кредитами, та вкладниками, які вимагають повернення коштів, збанкрутують, якщо така ситуація продовжуватиметься.

Отже, їм вигідніше одноразово списати з капіталу валютну різницю - капітал банків буде поповнений урядом чи НБУ - та мати на балансі заборгованість позичальників у гривнях. Позичальники також радо сприймуть таку схему, оскільки вони фіксуватимуть валютний курс і мінімізуватимуть свої ризики.

Кожна сторона у цій схемі щось втратить. Позичальник сплачуватиме більше у гривнях, банк буде частково націоналізовано, вкладник не отримає частки спекулятивного заробітку на курсі.

Втім, усі застрахуються від повного збитку. Вкладник - від втрати депозиту через банкрутство банку, банк - від банкрутства чи повної націоналізації, позичальник - від втрати майна та необхідності платити за курсом 10 гривень за долар і вище.

Це буде психологічно важке рішення для кожної сторони, але цей компроміс дозволить зберегти систему від колапсу.

По-третє, така схема фіксації курсу гривні має бути застосована щодо іноземних кредитів, які не вдасться реструктуризувати.

Потрібно ввести певні коефіцієнти при виплаті боргу іноземним кредиторам, які вимагатимуть повернення кредитів протягом 2009 року, наприклад, 60-75% від суми. Це автоматично фіксуватиме курс обміну для українських позичальників на рівні 7,5-8 гривень за долар.

Така схема має бути вироблена у тісному співробітництві з МВФ та іншими фінансовими установами, щоб отримати міжнародне визнання і якомога більшу частку участі у цьому проекті з боку іноземних кредиторів.

Чому іноземні інвестори можуть погодитися з таким підходом? Відповідь проста: в іншому випадку, вони через ймовірне банкрутство українського позичальника не отримають взагалі нічого!

Схоже, створення саме такої схеми в найближчій перспективі і мають на увазі іноземні фахівці, коли кажуть про дефолт країни.

По-четверте, Україна має повернутися до жорсткого режиму регулювання циркуляції валюти.

Йдеться про обмеження купівлі валюти як населенням, скажімо, до 1 тисячі доларів на особу на місяць, так і підприємствами - для оплати лише критичного імпорту.

Крім того, слід ввести 100-відсотковий обов'язковий продаж валюти експортерами та обмежити валютне кредитування позичальників без джерел валютних доходів.

По-п'яте, уряд України повинен негайно сконцентрувати увагу на підвищенні енергетичної ефективності української економіки та розвиткові власних джерел виробництва енергії.

Мета - мінімізація енергетичного імпорту в країну. А якнайшвидше підвищення тарифів на опалення та електроенергію сприятиме цьому.

По-шосте, НБУ та уряд мають усвідомити: неконтрольована емісія небезпечна. Вона не повинна перевищувати суму, потрібну для рекапіталізації чи націоналізації банків та для інвестування у будівництво житла чи інфраструктури.

Емісія незабезпечених реальним виробництвом грошей для задоволення соціальних потреб, за умови відсутності коштів у бюджеті, призведе до тиску на ціни та курс долара.

В умовах економічної рецесії всі, навіть пенсіонери та працівники бюджетних установ, мають чимось поступитися. Так, суми пенсій та зарплат бюджетників необхідно зменшити.

Для пенсіонерів, які можуть працювати, потрібно прив'язати виплату пенсії до виконання певних суспільних робіт, наприклад, протягом двох-чотирьох годин декілька днів на тиждень.

Банки-велетні збанкрутують

Національний банк повинен зберігати свою незалежність від уряду для контролю монетарної бази та валютних резервів.

Як відомо, влада рідко прислухається до порад економістів. Не виключено, що таким же чином вона поставиться й до запропонованих вище заходів. У такому випадку, події у банківській та фінансовій системах України у 2009 році, ймовірно, розгортатимуться наступним чином.

Введення тимчасових адміністрацій у ряді банків вже дозволяє зробити висновок про масову неплатоспроможність установ з українським капіталом, та її поглиблення у найближчому майбутньому.

Швидше за все, НБУ введе тимчасову адміністрацію у двадцяти банках з українським капіталом протягом першого півріччя 2009 року та ще у двадцяти-тридцяти - протягом другого.

Більшість з цих банків не матиме активів, достатніх для погашення вкладів населення та підприємств за рахунок їх швидкої реалізації. Це призведе до передачі рахунків вкладників та певної частини активів і майна таких фінустанов до управління державним банкам - Ощадбанку та Укрексімбанку - з метою обслуговування виплат з Фонду гарантування вкладів.

Враховуючи постійне ускладнення фінансового стану материнських банків ряду українських дочірніх установ з іноземним капіталом, протягом другого півріччя 2009 року відбудеться технічне банкрутство - відмова повертати депозити - двох-трьох великих банків з іноземним капіталом.

Це призведе до націоналізації цих фінустанов урядом України або, в разі націоналізації материнського банку, урядами інших країн.

В останньому випадку, можна очікувати повного повернення вкладів, інакше максимально можлива сума повернення вкладів населенню обмежуватиметься 150 тисячами гривень.

Через різке збільшення кількості збанкрутілих установ Нацбанк намагатиметься реструктурувати борги іноземних позичальників. Швидше за все, у другому півріччі 2009 року він буде вимушений ввести мораторій на погашення короткострокових боргів іноземним позичальникам.

НБУ прагнутиме разом з МВФ, ЄБРР та потенційними інвесторами виробити механізм реструктуризації або часткового списання боргів українських банків перед іноземними кредиторами.

Нацбанк, через домовленості з МВФ щодо обмеження грошової маси, не зможе повністю виплатити кошти вкладникам банків, які знаходитимуться під його управлінням, що призведе до соціальних заворушень.

Експорт України у 2009 році впаде більш ніж удвічі порівняно з 2008 роком. Світовий попит на продукцію чорної металургії та хімії не відновиться до 2011 року.

Імпорт також зменшиться у два рази через зниження цін на енергоносії та падіння платоспроможного попиту на імпортні товари в Україні у зв'язку з девальвацію гривні. Негативне сальдо торговельного балансу прогнозується на рівні 6-7 мільярдів доларів.

Крім того, матиме місце негативне сальдо балансу послуг в обсязі 2 мільярдів доларів через зменшення обсягів міжнародних перевезень та збільшення схем виводу капіталу за кордон.

Загальне негативне сальдо платіжного балансу передбачається в об'ємі 7-8 млрд. доларів.

Виконання урядом бюджету України потребуватиме у 2009 році запозичень у розмірі принаймні 70 мільярдів гривень, а програми рекапіталізації та пожвавлення економічного зростання - вливань у розмірі 100 мільярдів гривень. Такі кошти зможе надати лише НБУ.

Швидше за все, обсяг емісії гривні Національним банком, за домовленістю з МВФ, складе близько 70 мільярдів гривень замість узгоджених у меморандумі 20 мільярдів.

Більша частина з них у передвиборчий рік буде спрямована урядом на виконання захищених соціальних статей бюджету, що призведе до недофінансування програм рекапіталізації банків і інфраструктурних програм.

У підсумку, в 2009 році не відбудеться кардинальних зрушень у відбудові інфраструктури країни, будівництві житла, економії енергоспоживання.

Внаслідок відсутності світового попиту на продукцію базових галузей економіки України, банкрутства банків та скорочення видатків бюджету безробіття до кінця 2009 року зросте з 3% до 12-15%.

Соціальна ситуація швидко погіршуватиметься, агресія виплескуватиметься на передвиборчих мітингах. Кампанія-2009 може бути вперше відзначена кривавими бійками прихильників окремих кандидатів на президентство.

Таким чином, економічний прогноз на 2009 рік не виглядає для України надто привабливим, а 2010 рік буде ще складнішим. Експерти повинні використати час вимушеного перепочинку для осмислення економічних процесів та розробки рекомендацій, які унеможливлять подальше погіршення ситуації.

Рятівна інфраструктура

Які ж стратегічні кроки дозволять пом'якшити рецесію?

Першим таким кроком має стати прискорене втілення інфраструктурних проектів.

По-перше, більшість матеріалів, потрібних для будівництва доріг, мостів та комунікацій виробляються в Україні.

По-друге, це дозволить миттєво знайти робочі місця для працівників, звільнених з підприємств, які зупинилися або скоротили виробництво, тобто, знизить соціальну напругу у суспільстві.

По-третє, інфраструктура України вимагає негайного оновлення. Трагедії Дніпропетровська та Львова, які коштували десятків людських життів, кричать про це. Яке місто наступне? Завдяки програмі оновлення інфраструктури Україна зможе підвищити безпеку своїх громадян.

Чи знайдуться на це гроші? Так, оскільки досвід показує, що західні банки розвитку охоче фінансують такі проекти, як, наприклад, будівництво нового терміналу аеропорту Бориспіль чи оновлення рухомого складу Укрзалізниці.

Інфраструктурні проекти дадуть поштовх національному виробництву металу, труб, будівельних матеріалів, а в довгостроковій перспективі покращать транспортні можливості України як транзитної держави.

Коштів у розмірі 30-40 мільярдів гривень, освоєних у 2009 році, буде достатньо для досягнення тактичної короткострокової мети зменшення безробіття та збільшення внутрішнього споживання металу та будматеріалів.

Другим кроком має стати імплементація фінансування житлового будівництва у 2009 році. Цей проект теж сприятиме підтримці внутрішнього попиту на метал та будівельні матеріали.

Відповідний закон та підзаконні акти було прийнято. Отже, справа за наповненням спеціального фонду бюджету, з якого видаватимуться кошти для добудови об'єктів житлового будівництва зі станом готовності вище 50%.

Уряд окреслює потрібні кошти сумою у 10 мільярдів гривень, що видається цілком посильною сумою для НБУ з точки зору підтримки монетарної стабільності.

Завдяки реалізації цього проекту інвестори в будівництво зможуть отримати свої квартири, що ослабить соціальну напругу.

Потрібно лише забезпечити жорсткий контроль за використанням коштів - спочатку вони мають видаватися на зведення об'єктів з найвищим ступенем готовності. В залежності від темпів будівництва прийматимуться рішення про виділення нових сум на інші об'єкти.

У довгостроковій перспективі ця ініціатива дозволить зберегти довіру українців до системи інвестування коштів у будівництво та врятувати національні будівельні компанії.

Третім кроком має стати втілення нових форм енергоспоживання в державі. Україна має відмовитися від використання природного газу в якості основного виду пального для опалення ЖКГ та підприємств.

Існує багато розробок українських науковців, які дозволяють стабільно опалювати окремі будівлі на основі соломи, деревини, шин чи біомаси, що коштує в рази дешевше, ніж використання природного газу.

Україна у короткостроковій перспективі зменшить імпорт газу та прокладе високовольтні лінії електропередач у віддалені міста та селища. Це також збільшить внутрішній попит на метал і дозволить використовувати українську електроенергію для опалення.

Розробка родовищ газу та нафти на шельфі Чорного моря, промислове використання шахтного газу для скраплення - не менш цікаві проекти.

Висока ціна на газ у 2009-2010 роках спонукатиме підприємства і населення заощаджувати тепло та переходити на нові методи обігріву та види пального.

Ця програма потребуватиме дуже невеликих коштів - 0,5 мільярда гривень, але вона закладе основу для енергетичної незалежності країни.

Якщо уряд України швидко втілить названі проекти, погіршення економічної та соціальної ситуації не так сильно відчуватиметься населенням України.

У людей буде робота, підприємства працюватимуть, Пенсійний фонд наповнюватиметься, платіжний баланс країни покращуватиметься.

Уряд же отримає час для розробки стратегії на 2010-2011 роки. Вона може бути пов'язана з відбудовою національної легкої, електронної, автомобільної галузі, поліпшенням продуктивності праці у сільському господарстві, стабілізацією банківського сектору.

Отже, в сьогоднішній ситуації не можна сидіти, склавши руки, і вбачати лише негатив. Потрібно використати унікальний шанс всім суспільством перебудувати та відремонтувати власну країну, покращити наш спільний добробут, наблизити Україну до європейських стандартів життя та закласти основу для стратегічного прориву у майбутньому.

Читайте також:

Нова велика депресія: міф чи реальність?

Нова велика депресія: Історія створення світової фінансової піраміди

Нова велика депресія: Як заробити і втратити мільярд

Нова велика депресія: якою буде майбутня світова валютно-фінансова система

Нова велика депресія: український вимір

Олександр Савченко, кандидат економічних наук (не має стосунку до заступника голови НБУ)