Із Державного бюджету фінансується корупція?

Цього понеділка президент Ющенко, виступаючи на пленарному засіданні Національної тристоронньої соціально-економічної ради, висловив стурбованість низькими темпами фінансування аграрного сектора. Він звернув увагу: у Держбюджеті на вказані цілі передбачено 9,75 млрд гривень, але за перший квартал витрачено лише 160 млн гривень.

Президент вважає, що саме це не дозволяє українському сільському господарству скористатися кон'юнктурою на світовому продовольчому ринку, яка "повинна принести унікальні переваги Україні, а не проблеми".

ЕП поспілкувалася з людьми, безпосередньо залученими до роботи в аграрному секторі. Вони розповіли сенсаційні подробиці про те, куди спрямовуються і як розподіляються державні кошти. Інформацію підтвердили ЕП і деякі галузеві чиновники. Схоже, представники центральної влади занадто ідеалістично сприймають ситуацію.

На прохання наших співрозмовників, не наводимо їхніх імен і посад. Ті, що не наполягали на анонімності, погодилися коментувати лише "безпечні" питання.

"Що таке стаття видатків у Законі України "Про Державний бюджет"? Юридично - сума коштів, яку витрачає держава на ті чи ті цілі. Безпосередньо витрачає кошти розпорядник. Розпорядники бюджетних коштів визначаються бюджетним законодавством. Фактично ж це ті самі кошти, але "мінус" певна сума, що "осідає" невідомо де. Цілком можливо, що у розпорядника та підлеглих йому структур", - обережно пояснив ЕП ситуацію представник однієї з сільськогосподарських асоціацій.

Він додав, що схема розподілу коштів характерна не лише для цієї галузі, але й для інших статей видатків Держбюджету.

"Якщо сума, закладена у бюджеті, має шість нулів, справа стає надприбутковою", - пояснив фахівець. За його словами, найзручніше "заробляти" на тих статтях бюджету, які проходять під священним гаслом державної допомоги і підтримки.

Тепер докладніше

Є такий вид допомоги сільському господарству, як підтримка певної галузі. Наприклад, тваринництва. Розпорядником бюджетних коштів у цій галузі є Міністерство аграрної політики.

У Бюджеті-2008 на підтримку тваринництва передбачено майже мільярд гривень. Міністерство розподіляє ці кошти по регіонах. Далі в районах кошти "розкидають" управління агропромислового розвитку обласних держадміністрацій. Звітність про їх використання має надходити щомісяця у зворотному порядку.

Для того, щоб отримати дотацію, сільськогосподарські виробники повинні мати відповідні документи - квитанції за певною формою. Квитанції їм видають переробні підприємства при прийомі худоби або птиці.

Тобто сільськогосподарські підприємства - виробники худоби - здають її переробним підприємствам. Ті ж, у свою чергу, передають виробникам разом із коштами квитанції, які є підставою для державної допомоги.

Ці кошти виплачуються пред'явнику квитанції відповідними відділами райдержадміністрацій із розрахунку 1,9 гривні за кілограм живої ваги для великої рогатої худоби і 1,4 гривні - для свиней. Таким чином, за одну теличку можна отримати приблизно 1 000 гривень, а за свиню - 200 гривень дотації.

Основний інструмент для зловживань, помітний із першого погляду, - це, звісно, квитанції.

Теоретично, переробне підприємство може видати їх на більшу кількість товару, ніж одержало від конкретного виробника. Різницю можна списати як зіпсоване м'ясо.

Натомість, набагато краще прийняти м'ясо у пересічних громадян і видати його за товар від офіційного виробника. По-перше, селяни не потребують документального оформлення угоди.

По-друге, багато з них навіть не знають про квитанції та дотації. Опитані ЕП селяни визнали, що так і є: простіше здати теля чи свиню "на машину" - тобто продати її заготівельнику за прийнятною ціною і без будь-яких довідок прямо вдома, ніж везти на продаж у місто.

По-третє, як виявилося, навіть ті, хто знає, що держава виплачує якісь дотації, бояться тяганини з отриманням коштів. Кажуть, немає часу збирати документи і сидіти днями в чергах без жодних гарантій, що тобі таки щось заплатять.

Керівник аналітичного центру "Проагро" Микола Верницький підтвердив, що цей процес може займати кілька місяців, адже гроші з бюджету виділяються несистемно, з великими затримками. Які іноді сягають півроку-дев'ять місяців. Особливо часто не буває коштів на початку року.

Але взагалі, за словами експерта, хто хоче дотації - той отримає. Зокрема, ніколи не залишаються без коштів великі підприємства, що належать упливовим корпораціям. А на менші часто навіть не вистачає виділених у бюджеті сум.

Тобто загалом усі задоволені. Великий виробник може одержати квитанції на суму, що істотно перевищує ту, на яку він мав право "по-чесному".

Переробник у результаті має м'яса стільки, скільки задекларовано у квитанціях. Селянин здобуває можливість отримати від "лівої" здачі худоби "живі" кошти. Не сказати, щоби схема стовідсотково законна, але начебто й доволі прийнятна.

Втім, це лише на перший погляд. Адже значна частина селян не має необхідних ветеринарних документів, які видаються державними інспекторами ветеринарної медицини. Отже, не відомо, яке м'ясо потрапляє до переробника, хоча оформлене - буцім пройшло всі перевірки на якість.

Махінації нібито ускладнюються тим, що для дотацій худоба повинна бути ідентифікована та зареєстрована. Але електронна система ідентифікації кожної тварини впроваджується з 2007 року. Мережа агентів покликана оперативно інформувати про господарства утримання і перебування кожної тварини, її власників та переміщення. І переробники для сертифікації кінцевої продукції мусять надати документи щодо сировини.

Але, за словами керівника аналітичного відділу агентства "ААА" Марії Колесник, ідентифікацію впроваджено поки що переважно на папері. Цього вимагав вступ України до Всесвітньої торгової організації - якщо раніше згадані норми були обов'язковими лише для експортного виробництва, то тепер - для всієї промислової переробки.

Відтак, ідентифікацію мають переважно, знову ж таки, потужні підприємства. Хоча, за прогнозами експерта, до кінця року приватні виробники усвідомлять важливість реєстрації.

Навіть саме Міністерство аграрної політики визнає, що схема ідентифікації тварин не стала нормою. На його сайті зазначається, що "на рівні міністерства не можливо запровадити контроль за дотриманням вимог системи ідентифікації та реєстрації тварин по всій країні... як системи, що надає споживачеві інформацію щодо походження та безпеки продукції тваринного походження".

Але це лише один бік медалі, який цікавить, у першу чергу, споживача. Інший бік мав би зацікавити державні органи, бо йдеться про масштабні зловживання.

Обізнаний у ситуації експерт на умовах анонімності змалював таку схему можливого безпідставного отримання дотацій.

- Підприємство-виробник за кілька місяців передає переробнику суму від 20% до 50% від майбутніх дотацій. "Це від 380-ти до 950 тис. грн "чорним налом", - пояснює фахівець. Простіше кажучи, виробник задешево купує собі дотації.

- Одночасно виробник повідомляє, скільки насправді планує передати м'яса і чи планує взагалі. Припустимо, що він має 500 теличок загальною масою 200 тонн. А віддати на переробку вирішив тільки 50 тонн, решту - продати на базарі.

-  Цей же виробник домовляється, що за 9 місяців отримає квитанції на 1 000 тонн живого м'яса. Дотація становитиме в цьому випадку 1 000 000*1,9=1 900 000 гривень. Із них переробнику належить "відкат", припустимо, 500 000 гривень (середина між згаданими експертом від 380-ми та 950 тис. грн). Виробнику залишається 1 400 000.

-  Крім того, виробник здає 50 тонн за ціною переробного підприємства - 11 гривень за кілограм живої ваги, отримує 550 000 гривень. А решту (150 тонн) продає на базарі за ціною 20 гривень за кілограм, заробивши 3 000 000 гривень. Отже, його сумарний прибуток від усієї операції - 4 950 000 гривень.

Якби всю продукцію продали на базарі, то виробник отримав би 4 000 000 гривень, отже, оборудка забезпечує додатково 950 000 гривень протягом 9 місяців.

- Переробник залишає собі тільки половину "відкату" - 250 000 гривень. Решта, за даними джерела ЕП, іде "нагору" десь у такій пропорції: 25 тис. грн на районний рівень, 75 тис. грн - на обласний, 150 тис. грн - центральний.

Імовірний також іще один "відкат". Річ у тім, що у бюджеті закладена певна сума дотацій. На всіх грошей усе одно не вистачає. Отже, можливо, за право потрапити до схеми теж доводиться комусь платити.

Такі схеми можуть бути задіяні при інших дотаціях із підтримки тваринництва - за екологічно чисте молоко, за приріст поголів'я корів, за поголів'я корів м'ясних порід, за племенні сім'ї бджіл, за поголів'я вівцематок, за поголів'я теличок, закуплених для поповнення основного стада, за реалізацію вовни.

У птахівництві ці речі, можливо, мають ще більший масштаб, адже Ветеринарно-санітарні правила птахівницьких господарств узагалі забороняють прийом птиці в населення. Дотація за неї передбачена винятково для сільськогосподарських підприємств. Інфекційна небезпека такої птиці дуже велика, оскільки, на відміну від худоби, її не щеплюють і не ідентифікують.

Але водночас у бюджеті передбачено майже 300 млн грн дотацій на курей. За дотації 0,65 гривні за кілограм живої ваги виходить, що сільгосппідприємства здають щорічно приблизно півмільярда кілограмів курей. Стільки птиці не вирощується на українських птахофермах, упевнено кажуть фахівці.

Самі дрібні виробники також страждають, якщо використовується варіант їх "відлякування" складністю бюджетних дотацій. Адже, за оцінками Миколи Верницького, дотації становлять суттєві гроші для дрібних підприємців, і якщо вони без дотацій ще залишаються прибутковими, то принаймні не мають стимулу для розвитку господарства.

Втім, головна небезпека цієї ситуації криється в її корупційності. А це небезпечно не лише для окремої галузі, але й для держави в цілому. Бо, виходить, корупція фінансується з Держбюджету?

Цікаво, що всі фахівці, які розповідали ЕП про схеми зловживань, переконані: дуже багато чиновників знають про існування таких схем і свідомо не протидіють їм. Між тим, за даними Центру антикорупційних досліджень "Трансперенсі Інтернешнл", основними сферами поширення корупції є видача ліцензій та дозволів, оподаткування й митні процедури.

Запрошуємо всіх поінформованих та зацікавлених читачів до розмови з цієї надзвичайно важливої, на наш погляд, проблеми.