Антимонопольний комітет хоче розширити свої права

Антимонопольний комітет незабаром має змінити свого керівника. Нинішній голова Олексій Костусєв на початку 2008 року подав заяву про звільнення у зв'язку з переходом на депутатську роботу. Кабінет Міністрів у січні висловлював намір призначити головою АМКУ члена фракції "Наша Україна - Народна Самооборона" Давида Жванію. Які можливості має комітет на сьогодні і з якими труднощами доведеться зустрітися новому керівництву - розказав в інтерв'ю ЕП перший заступник голови АМКУ Юрій Кравченко.

- Правові механізми дозволяють нам надавати рекомендації, якщо виявлено ознаки порушення конкуренційного законодавства. А у разі невиконання цих рекомендацій або ж виявлення конкретних порушень - АМКУ має право оштрафувати порушника. При цьому розмір санкцій може становити до 10% річної виручки підприємства, в залежності від виду порушення. Проте ми не так часто використовуємо це право повною мірою.

Адже головне наше завдання - не придушення підприємців штрафами, а попередження учасників товарних ринків про неприпустимість неправомірних дій. Ми повинні сприяти створенню умов для розвитку конкуренції.

Я переконаний, що керівники олійних компаній, на які нещодавно наклали 120 млн штрафу за змову, тепер п'ять разів подумають, перш ніж підвищувати ціни.

У тому, що жарти з АМКУ не проходять безкарно, переконалися і винуватці цукрової кризи 2005 року. Відомо, що в березні цього року Вищий господарський суд України підтвердив правомірність накладення АМКУ штрафу в 17,2 млн грн на сімох найбільших операторів ринку цукру. Як ви знаєте, нашим наступним кроком стане звернення до відповідних інстанцій, щоби примусово стягнути штраф із цих відповідачів.

Ухвалюючи рішення у справі про антиконкурентні узгоджені дії, ми застосували результати економічного аналізу ринкової ситуації, так звані непрямі докази. Нагадаю, що Верховна Рада внесла цю норму до конкуренційного законодавства майже три роки тому.

- Які більш ефективні заходи можна було би впровадити законодавчо?

- АМКУ готує пропозиції до уряду щодо внесення певних змін до законів. Зокрема, стосовно права АМКУ беззаперечно стягувати штрафи.

Окремої уваги заслуговує і необхідність посилення адміністративної відповідальності керівників підприємств за скоєння порушень конкуренційного законодавства.

Ми неодноразово наголошували на необхідності запровадити кримінальну відповідальність за картельні змови, як це свого часу зробили США, Канада, Німеччина, Японія та інші країни. Це би відбило бажання вчиняти такого штибу правопорушення та дозволило значно підвищити ступінь персональної відповідальності перед законом.

Також на сьогодні АМКУ не має такого механізму зібрання та забезпечення доказів під час здійснення розслідувань, як, наприклад, проведення обшуку. Проте ці правові інструменти вкрай необхідні, особливо під час виявлення та припинення змов. Використовувати ж можливості СБУ чи МВС у цих випадках практично не можливо, адже згадані правопорушення сьогодні в Україні не визнають кримінальними злочинами.

- Юрію Григоровичу, який відсоток накладених АМКУ штрафів справді стягується?

- За минулий рік у нас було 12 справ, за результатами яких на правопорушників накладено штраф на понад 100 тис. грн. При цьому десь 80% відповідачів фінансові санкції сплачують. Скажімо, немає проблем зі сплатою штрафів із боку Південно-Західної залізниці, компанії "Амадеус" (Іспанія), яка "попалася" на порушенні нашого законодавства на ринку автоматизованого бронювання квитків. До Державного бюджету надійшли платежі і від "Кребо" та ЛукавіаОйл, Укргаз-Енерго, а також 300 тисяч гривень - від учасників узгоджених дій на ринку дерево-стружкових плит.

Є і список злісних неплатників, які не до каси йдуть, а біжать до суду. Безумовно, лідером серед таких правопорушників було і залишається сумнозвісне "Європейське консалтингове агентство". Лише минулого року на нього нараховано 875 тис. грн штрафу. На сьогодні ця цифра вже значно більша. Жодної копійки ще не сплачено, натомість іде затягування прийняття рішення і навіть розгляду його по суті.

Крім того, частково сплатили штрафи спиртові заводи, яких АМКУ покарав на понад три мільйони гривень загалом. Від п'яти із сорока заводів Держбюджет уже отримав відповідні "надходження". Решта - обрала для себе шлях судової тяганини, хоча АМКУ й має беззаперечні докази їхньої участі у змові.

На мою думку, суд їм уже не допоможе. Ці підприємства обрали помилковий шлях, і, повірте, згодом вони у цьому переконаються.

- Монополісти, які перебувають у державній власності, часто ухиляються від санкцій за допомогою адміністративного ресурсу? Скажімо, які проблеми виникають у роботі з Укрзалізницею, Укртелекомом? Чи можуть державні органи "відмазати" їх, посилаючись на скрутне фінансове становище?

- Як правило, органи управління та регулювання таких підприємств (для Укртелекому це - Мінтрансзв'язку та Національна комісія з питань регулювання зв'язку, а для Укрзалізниці - Мінтрансзв'язку) не втручаються у відносини вказаних монополістів із АМКУ. І це розумна тактика.

Наприклад, Укрзалізниця - наш постійний "клієнт", і до неї часто виникають питання. Ми її штрафуємо, вона платить штрафи, виправляється. Свого часу завдяки АМКУ вдалося уникнути включення харчування до вартості квитка, а також - попередити введення обов'язкового придбання постільних комплектів. Але тиску на комітет щодо зниження розміру санкцій немає. Тим паче, що АМКУ - незалежний у прийнятті своїх рішень.

- Якби виникла ситуація, що треба було би оштрафувати "Нафтогаз України", вдалося би з них стягнути штраф, із їхньою складною економічною ситуацією?

- Ми можемо піти на розстрочення сплати штрафу, у разі коли підприємство обтяжене соціальними зобов'язаннями, коли ситуація щодо скрутного стану підтверджена. Така "розстрочка" могла би стосуватися і Нафтогазу.

Підприємства, які свідомо йдуть на порушення конкуренційного законодавства та не визнають його, не виконують наших рекомендацій і  не співпрацюють із АМКУ, можуть очікувати лише на наше жорстке рішення. 

Метінвест - не монополіст, якщо оцінювати ринок українських та сусідніх російських ГЗК

Другою темою для розмови з Юрієм Кравченком стала ситуація на залізорудному ринку, де спостерігається значна концентрація. Зокрема, нещодавно Металургійний комбінат ім. Ілліча (Маріуполь, Донецька область), який не має власної сировинної бази, заявив про необґрунтоване підвищення цін для нього. За даними підприємства, компанія "Метінвест холдинг" у січні збільшила ціну на залізорудний концентрат із 61-го до 70,7 дол. за тонну, а з 1 квітня має намір довести ціну до 118,75 дол.

ММК вважає такий рівень необґрунтованим, вищим за світові ціни на залізорудну сировину. Комбінат пояснює  ситуацію монополізацією українського ринку залізорудного концентрату групою "Метінвест". Вона поєднує гірничо-металургійні активи компанії System Capital Management і більшість гірничо-металургійних активів компанії "Смарт-холдинг". Таке поєднання стало можливим після дозволу АМКУ від 29 вересня 2007 року на придбання Метінвестом 82,4% ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", який контролювався "Смарт-груп".

- Чому АМКУ дозволив злиття гірничо-металургійних активів Метінвесту та Інгулецького ГЗК? Чи не призведе ця концентрація до монополізації металургійних ринків у подальшому?

- Нагадаю, АМКУ надав дозвіл на це придбання ще у вересні минулого року. Як наслідок, компанія "Метінвест" отримала у власність 82,4% акцій Інгулецького ГЗК. Оскільки частка новоствореної групи на окремих товарних ринках залізорудної сировини, насамперед непідготовленої ЗРС, є досить потужною, нашому рішенню передувало тривале та поглиблене дослідження.

При цьому, визначаючи становище суб'єктів господарювання, ми брали до уваги товарні, географічні та часові межі ринку, оцінюючи можливості суб'єктів задовольняти попит у сировині за рахунок різних джерел постачання.

За результатами дослідження, географічні кордони ринку було визначено у межах Криворізького залізорудного басейну і Курської магнітної аномалії.

Також АМКУ взяв до уваги перспективи розвитку українських та світових ринків залізорудної сировини. Оскільки ринки країни є досить відкритими і на них практично відсутні бар'єри для ввезення такої сировини з Росії, відчувається конкурентний тиск не лише з боку вітчизняних виробників, а й із боку потужних транснаціональних компаній.

Щоби прийняти правильне рішення, ми використали всі доступні джерела інформації, залучивши широке коло експертів. Також ми дістали дані і безпосередньо від споживачів залізорудної сировини - меткомбінатів, у тому числі й ММК Ілліча.

Отже, результати дослідження показали відсутність монополізації ринку залізорудної сировини у зазначених територіальних межах після об'єднання Метінвесту та Інгулецького ГЗК.

Проте ми добре розуміємо, що злиття активів цих компаній може нести певні ризики для забезпечення залізорудною сировиною підприємств із недостатньою власною сировинною базою. Йдеться про ринок непідготовленої залізорудної сировини, яка в себе включає концентрат і аглоруду. Важливо, щоб ціни та обсяги продукції для цих споживачів залишалися доступними. Саме тому ми наклали на учасників концентрації певні зобов'язання.

Ситуація на ринку підготовленої сировини, це агломерат і окатиші залізорудні, дещо інша. На наш погляд, особливих загроз на цьому ринку поки що немає.

- Частка Метінвесту після об'єднання на цьому українсько-російському ринку виявилася найбільшою серед усіх гравців?

- Так. Проте їм дихають у спину такі потужні конкуренти, як Стойленський ГЗК, Лебединський ГЗК і Михайлівський ГЗК, що розташовані в Росії. При цьому "плече" транспортної доставки російськими підприємствами, які добувають руди, наприклад із Курської магнітної аномалії, до українських споживачів становить 400-800 км, а до інших російських споживачів, скажімо Череповецького комбінату, - 1,5 тис. км.

- А колективної монополії на ринку також не виявлено?

- І колективної монополії АМКУ не виявив, адже між учасниками цього ринку існує жорстка конкуренція за ринки збуту.

- Розкажіть детальніше, які конкретно було накладено зобов'язання?

- Враховуючи потужну частку компанії "Метінвест" на ринку, а також із метою усунення можливого негативного впливу цієї концентрації на конкуренцію, АМКУ наклав на зазначену компанію три зобов'язання. По-перше, не вживати заходів, спрямованих на необґрунтоване зниження для вітчизняних споживачів постачання залізорудної сировини. Зокрема, шляхом зупинення, перепрофілювання або консервації виробничих потужностей із виготовлення непідготовленої залізорудної сировини на підприємствах-учасниках концентрації.

Друге зобов'язання: щоб ціни для пов'язаних відносинами контролю своїх підприємств, а також ціни для третіх осіб, наприклад ММК Ілліча, значно не відрізнялися та були економічно обґрунтованими.

І, нарешті, третє - один раз на півріччя компанія "Метінвест" має інформувати АМКУ щодо обсягів виробництва і постачання на вітчизняний ринок непідготовленої залізорудної сировини. Разом із цим, надавати нам інформацію про собівартість зазначеної сировини та оптово-відпускну ціну на неї.

- Чи порушує Метінвест своїми нинішніми діями якісь із вимог, які йому поставив АМКУ під час видачі дозволу на контроль над активами "Смарт-груп"?

- На сьогодні ми вже дістали відповідний звіт від компанії "Метінвест" за друге півріччя 2007 року. Аналіз інформації показав, що наразі ця компанія виконує всі зобов'язання.

- А як ви прокоментуєте інформацію прес-служби ММК Ілліча щодо підвищення на 68% ціни на ЗРС Інгулецьким ГЗК, яке планується з квітня?

- Вважаю, що, в першу чергу, питання ціни - це питання договірних відносин між двома суб'єктами господарювання. За попередніми даними, процес переговорів між цими підприємствами триває. На сьогодні в АМКУ немає звернень від ММК Ілліча зі скаргою щодо неправомірності дій Інгулецького ГЗК. Безумовно, якщо ми дістанемо такі аргументовані звернення, то уважно їх розглянемо та відреагуємо.

Гірничо-металургійний комплекс завжди перебував і перебуватиме під пильним наглядом АМКУ, і ми ретельно відслідковуємо всі процеси на ринку.

Нагадаю, що минулого року АМКУ провів розслідування на цьому ринку. За його результатами, ми рекомендували Інгулецькому ГЗК та низці компаній-посередників більш прозоро формувати ціну на залізорудний концентрат. Як наслідок, це підштовхнуло сторони до пошуку компромісу. Порозуміння між Інгулецьким ГЗК та Маріупольським комбінатом і Запоріжсталлю дозволило врегулювати проблему без застосування санкцій, після чого ми отримали листи від меткомбінатів, які свідчили, що конфлікт був вичерпаний.

- За вашими оцінками, ця ціна, якщо вона справді збільшиться з першого квітня, перевищуватиме ціну для афільованих компаній?

- У кожному конкретному випадку треба розглядати ситуацію зі зростанням цін на зовнішніх ринках, ситуацію щодо собівартості зазначеної продукції, яка, безумовно, зростає тощо.

Проте у нас є два режими контролю ситуації. По-перше, це звіти Метінвесту, які конкретно свідчитимуть про собівартість продукції, її обсяги тощо. Якщо ми побачимо, що передбачені зобов'язаннями умови суттєво змінилися, то вважатимемо це їх невиконанням.

До того ж, під час дослідження ринку залізорудної сировини АМКУ активно користується послугами такої експертної організації, як ДП "Укрпромзовнішекспертиза", що діє при Мінпромполітики. І, враховуючи також інформацію зазначеного підприємства, ми робитимемо висновки щодо обґрунтованості вартості згаданої продукції.

- Навіть без звернення споживачів?

- Навіть без звернення. Але зазвичай ми займаємося порушеннями за заявою постраждалої сторони.