Що змінила біржова торгівля деревиною

Коли говорять про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), насамперед згадують цінні папери, інвестиції та фондовий ринок. Значно менше відомо про іншу частину нашої роботи — регулювання організованих товарних ринків. Деревина — один із найпоказовіших прикладів того, як це працює на практиці.

П'ять років тому в Україні змінилася модель організованої торгівлі деревиною. З липня 2021 року її можна організовувати через ліцензовані товарні біржі. Для ринку, де роками значну частину ресурсу продавали за прямими договорами, це була принципова зміна.

Роль Комісії тут варто пояснити. Ми не визначаємо, скільки має коштувати кубометр деревини, кому її продавати чи скільки лісу заготовляти. Це не функція регулятора.

Наше завдання — встановити правила роботи організованого товарного ринку і забезпечити їх дотримання. Комісія ліцензує професійну діяльність з організації торгівлі на товарних біржах, реєструє правила функціонування організованого ринку і здійснює регулювання та нагляд у межах повноважень, визначених законом. А вже всередині цієї системи продавці й покупці конкурують між собою, і ціну визначає ринок.

Від прямих домовленостей до відкритих торгів

Ще у 2019 році через аукціони продавали лише 21% деревини, 17% — за колективними договорами і договорами соціальної сфери, а значну частину решти — за прямими договорами.

Електронні аукціони існували й тоді. Проблема була в іншому: майданчики працювали за різними правилами, а єдиної регуляторної рамки не було. Зареєстровано було близько шестисот товарних бірж, і значна частина з них фактично не вела повноцінної біржової діяльності.

Реформа змінила саму архітектуру ринку. Організовувати біржову торгівлю можуть лише ліцензовані оператори. Торги відбуваються в електронних торгових системах. Біржі працюють за зареєстрованими правилами, ведуть облік учасників і моніторять торги.

Це може звучати як суто регуляторна конструкція. Але економічний зміст у неї дуже простий: покупець отримує доступ до товару не завдяки домовленості з конкретним продавцем, а за правилами, зрозумілими наперед.

Ціну визначає конкуренція

Сьогодні в торгах деревиною беруть участь понад сім тисяч покупців, а виконується понад 90% укладених договорів.

Для деревообробника принципова зміна полягає в тому, що малий цех і великий комбінат бачать той самий лот і ту саму стартову ціну, а результат визначають торги.

Зміни видно і в динаміці цін. За дослідженням Київської школи економіки, у 2020–2022 роках середня ціна реалізації круглого лісу зросла з 860 до 1740 грн за кубометр.

Водночас я не пояснював би фінансові результати всієї галузі лише переходом до біржової моделі. На них впливає багато чинників — від кон'юнктури ринку та обсягів реалізації до трансформації державних підприємств. Але цифри показують масштаб самого ринку. За даними Держлісагентства, у 2025 році галузь сплатила до бюджетів усіх рівнів 16,1 млрд грн податків, її дохід від реалізації становив 30,4 млрд грн, а чистий прибуток — 6,9 млрд грн.

Для регулятора важливий інший результат: значна частина цього товарного потоку проходить через систему, де є формалізовані правила, електронний слід операцій і конкурентне ціноутворення.

Про що скаржаться деревообробники

Біржова модель має і критиків. Деревообробники говорять про високі ціни, вартість біржових послуг і концентрацію торгівлі на кількох майданчиках. Ми чуємо ці скарги і не вважаємо їх безпідставними: за кожною стоїть реальне підприємство, якому під час війни працювати непросто. Тому відповім по суті.

Ціни. Біржа не встановлює ціну, а показує її. Коли ресурсу бракує, ціна на торгах зростає, і це сигнал для заготівельника збільшити пропозицію. Саме так і сталося: після того як ДП "Ліси України" наростило заготівлю, ціни пішли вниз. За дев'ять місяців 2026 року середня ціна сосни на торгах знизилася на 18%. Якби ціну встановлювали адміністративно, такого балансування просто не відбулося б.

Вартість біржових послуг. Комісія не регулює тарифи товарних бірж, і це свідома позиція: тариф має формувати конкуренція між операторами, а не регулятор. Водночас оператори реагують на ситуацію в галузі. На початку повномасштабної війни біржі знизили тарифи на третину, а в жовтні 2026 року — ще раз, саме з огляду на стан деревообробних підприємств. Безкоштовним якісний сервіс бути не може: організація торгів, післяторговий супровід, ІТ-системи і робота фахівців потребують витрат. Але якщо учасники ринку вважають тарифи необґрунтованими, Комісія готова стати майданчиком для діалогу між асоціаціями деревообробників і операторами бірж.

Концентрація торгівлі. Сьогодні на ринку деревини працюють чотири ліцензовані біржі, і продавець сам обирає майданчик. Те, що з 2021 року кілька операторів поступово отримали ліцензії і реально працюють на цьому ринку, свідчить: вхід на нього відкритий. Завдання Комісії — зробити вибір реальним: однакові вимоги до всіх операторів, прозорі правила торгів, жодних штучних бар'єрів. Якщо учасники ринку бачать, що конкуренція між майданчиками не працює, ми готові це перевірити.

Ринок має вміти вдосконалюватися

Для мене ще один важливий результат цих п'яти років полягає в тому, що система не залишилася такою, якою була у 2021 році. Вона змінюється разом із потребами учасників.

У 2024 році з'явилися форвардні торги. Вони дозволяють переробникам купувати деревину з поставкою в наступному періоді і так планувати виробництво та потребу в сировині. За час роботи цього інструменту на Українській універсальній біржі через форвардні торги продано 4,4 млн кубометрів деревини — понад 92% виставленого обсягу. Інструментом скористався 331 покупець.

Наприкінці 2025 року ДП "Ліси України" почало оприлюднювати дані про обсяги і види деревини, законтрактованої покупцями, ціни та рівень виконання договорів.

У 2026 році запрацювала система рейтингування учасників, яку "Український кліринговий дім" впровадив разом із ліцензованими біржами. Учасників оцінюють за історією виконання зобов'язань і профілем ризику, а від рейтингу залежать розмір і форма забезпечення перед торгами. Логіка проста: що нижчий ризик, то менше коштів доводиться виводити з обороту, і навпаки.

Це важлива ознака зрілості ринку: регулятор встановлює рамку, а всередині неї сама ринкова інфраструктура розвиває механізми, які підвищують дисципліну і зменшують ризики.

Правила мають щось означати

Однак самі правила нічого не варті, якщо їх можна безкарно обходити. Тому друга частина роботи регулятора — нагляд і реагування на порушення в межах наших повноважень.

У практиці Комісії вже був випадок, коли компанію притягнули до відповідальності за організацію аукціонів з продажу необробленої деревини без ліцензії. У 2024 році суди підтвердили рішення Комісії.

Для мене цей приклад важливий не через сам штраф. Він показує фундаментальний принцип: якщо держава встановлює вимоги до організованого ринку, вони мають бути однаковими для всіх. Не може бути так, що одна біржа отримує ліцензію, виконує регуляторні вимоги і працює за зареєстрованими правилами, а інший майданчик фактично робить те саме поза цією системою. Інакше сама ідея регульованого ринку втрачає сенс.

Що зміниться з єдиними правилами

Реформу ринку деревини ще не можна назвати завершеною. Попри вимогу продавати необроблену деревину на організованих торгах, частина ресурсу на практиці досі продається поза біржовим механізмом.

Сьогодні за біржовими правилами продають насамперед державні лісокористувачі, передусім ДП "Ліси України". Комунальні підприємства та інші власники лісів працюють інакше. Тож деревообробник, залежно від того, в кого купує, опиняється в різних умовах. Це несправедливо щодо покупців і залишає частину ресурсу поза прозорим ціноутворенням.

Програма діяльності Кабміну передбачає у 2027 році запровадити єдині правила ринку деревини для всіх постійних лісокористувачів і власників лісів незалежно від форми власності. На практиці це означатиме:

• весь заготовлений ресурс виходить на прозорі конкурентні торги;
• порядок допуску покупців однаковий незалежно від того, хто продає;
• вимоги до лотів, розрахунків і виконання договорів однакові;
• деревообробне підприємство має рівний доступ до всього ресурсу країни, а не до його частини.

Наступним кроком має стати закон "Про ринок деревини", який закріпить ці правила на рівні закону. Тоді вони не залежатимуть від зміни підзаконних актів і будуть передбачуваними для бізнесу на роки вперед. Комісія готова долучити до роботи над ним свою експертизу щодо організованих товарних ринків.

Чи підійде ця модель для біопалива та агропродукції

Деревина — це не лише історія про ліс. Це один із перших масштабних українських прикладів того, як може працювати організований товарний ринок: ліцензована інфраструктура, електронні торги, зрозумілі правила, конкуренція покупців, моніторинг і відповідальність за порушення.

І організовані товарні ринки загалом зростають. У вересні 2026 року обсяг торгів на товарних біржах становив 36,7 млрд грн — на 58% більше, ніж у серпні.

Біржова торгівля найкраще працює у двох ситуаціях: коли ринок тільки будується і коли він розбалансований. Біопаливо — перший випадок, аграрний ринок під час війни — другий.

Механічно переносити модель з одного ринку на інший не можна: сортименти, логістика, сезонність, учасники і ризики в кожного товару свої. Але базові принципи однакові: рівний доступ до торгів, вільне ціноутворення, гарантоване виконання контрактів. Для аграрія саме гарантія виконання зараз чи не найцінніша: вона знімає ризик неоплати, який сьогодні закладається в ціну.

Є й інший аргумент. Державі самій потрібна справедлива ринкова ціна на сировинні товари — для оподаткування, митного контролю, програм підтримки. Поки ціна формується в непублічних договорах, надійного орієнтиру в держави немає. Комісія готова обговорити з Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства і учасниками ринку, якою могла б бути біржова модель для цих ринків.

П'ять років біржової торгівлі деревиною дають змогу говорити про це вже не в теорії. Ми бачимо, як ця модель працює на практиці, і можемо використати цей досвід, будуючи наступні організовані товарні ринки в Україні.