Від ідеї до пострілу: як проєктують, виробляють та продають зброю в Україні

Самохідна артилерія, міномети, далекобійні та маленькі дрони, радіоелектронна боротьба, снаряди, патрони, системи зв’язку, протиповітряна оборона, ракети: Україна виробляє широку лінійку військової техніки та боєприпасів. Ледь не кожен українець знає, що таке "Богдана", "Нептун", "Стугна" або "Лелека-100".

За цими назвами стоїть велика система, яка називається українським оборонно-промисловим комплексом. Це мільярди доларів, сотні компаній, десятки замовників, благодійні фонди, посередники, складні відносини між виробниками, армією та державою.

Оборонна промисловість зростає та стає складнішою. ЕП пояснює, як народжується українська військова техніка, хто її виробляє, за якою логікою розподіляються бюджетні кошти та як працює вітчизняний ринок озброєнь зсередини.

Як відбувається розробка зброї?

Виробництву зброї передує розробка, на яку потрібні інвестиції. Народження нової техніки може коштувати сотні тисяч або мільйони доларів. Фінансують конструкторські роботи державні відомства, кластер Brave1 або виробники зброї за власний кошт.

Міністерство оборони шукає підрядників і замовляє дослідно-конструкторські роботи (ДКР) у компаній. Відомство прописує технічне завдання, разом з військовими контролює кожен етап розробки і фінансує більшу частину робіт.

До 2022 року Міноборони було головним інвестором у розробку нової зброї. Завдяки програмі ДКР цього відомства народилася, наприклад, САУ "Богдана".

Водночас цей інструмент часто критикують за надмірну бюрократію та корупційні скандали. Один з найвідоміших – розробка системи управління "Дзвін-АС", на яку держава витратила 580 млн грн. НАБУ підозрює розтрату в особливо великих розмірах та перевищення повноважень.

Заявлений річний бюджет Міноборони на програми ДКР в останні роки – 3 млрд грн або близько 70 млн дол. Це невелика сума для воюючої країни, тож розробку нової техніки також фінансує державний defence tech кластер Brave1, який роздає приватним компаніям гранти. Бюджет програми на 2024 рік – 37,5 млн дол.

Оборонна компанія може отримати від Brave1 до 200 тис дол, але перед цим вона проходить "фільтр" від аферистів, отримує позитивну оцінку від експертів Генерального штабу та зобов’язується звітувати про всі витрачені кошти.

Богиня війни. Як Україна нарощує виробництво САУ "Богдана"

В окремих випадках Brave1 оголошує хакатони на розробку тих чи інших рішень для військової техніки. Найперспективніші компанії можуть претендувати на фінансування та супровід технології.

Оскільки бюджетні кошти обмежені, а виробники суттєво наростили доходи, останні два роки ініціативу в розробці перейняли самі зброярі. Зараз оборонні компанії найчастіше самотужки шукають обігові кошти або інвестиції на конструкторські роботи та витрачають їх на власний розсуд, не обтяжуючи себе додатковими зобов’язаннями перед державою.

Як сертифікують зброю?

При розробці зброї виробники спілкуються з військовими командирами, оборонними відомствами або Brave1 і отримують від них технічне завдання.

В ході діалогу інженери дізнаються, що дрон повинен літати на конкретній частоті, машина повинна мати певну прохідність, боєприпас мусить давати визначену кількість осколків тощо. Коли техніка ще "сира", виробник може відвідати хакатон або виставку, на якій отримає зауваження від потенційних операторів.

Щойно закінчується розробка – техніка проходить процедуру "допуску до експлуатації". Держава перевіряє, наскільки нова зброя досконала та безпечна в користуванні. Отримання допуску є знаком якості нової військової техніки. Проходження цієї процедури відкриває шлях до першого державного контракту.

"Міжнародні оборонні компанії розуміють, що вони або в Україні, або "за бортом". Голова Brave1 Наталія Кушнерська

Процедуру допуску на час воєнного стану максимально спростили, тож вона триває лише кілька тижнів. За цей час виробник проводить випробування, підтверджує характеристики, укладає всі документи про розробку.

Як пояснює "Арміяінформ", видані допуски діятимуть лише до кінця війни. Після закінчення воєнного стану виробникам доведеться проходити процедуру "прийняття на озброєння", яка більш прискіплива та затяжна.

Хто купує зброю?

Оскільки експорт зброї заборонений, то оборонні компанії шукають замовників усередині країни. За даними Мінстратегпрому, у 2024 році на українську зброю буде витрачено 6 млрд дол.

Найбільшим замовником є Міноборони. В уточненому бюджеті на закупівлю, ремонт та розвиток військової техніки передбачено близько 656 млрд грн. Проте далеко не всі ці гроші підуть українським виробникам – велику частину зброї треба купувати за кордоном. Наприклад, 155-міліметрові снаряди, які вітчизняні підприємства поки не виробляють у потрібних кількостях.

Як розповіла ЕП керівниця Агенції оборонних закупівель (АОЗ) Міноборони Марина Безрукова, з початку 2024 року 70% нових контрактів укладено з місцевими виробниками. Нові контракти від імені відомства укладає АОЗ, а старими опікується Департамент військово-технічної політики (ДВТП), як це було до створення агенції.

Близько 40 млрд грн на безпілотні системи як експеримент розподіляє Державна служба спеціального зв’язку.

З весни 2024 року також з’явилися донорські кошти на українську зброю від західних партнерів. Україна домовилася про виділення близько 25 млрд грн на виробництво військової техніки від Євросоюзу, Данії, Канади, Нідерландів та інших країн. Умови розподілення цих грошей обговорюють з кожним донором.

Китайські санкції. Чи залишиться Україна без дронів та РЕБу?

Далі за обсягами закупівель іде Національна гвардія, яка оперує десятками мільярдів гривень на озброєння. Потім – інші силові відомства: поліція, прикордонники, Служба безпеки, Головне управління розвідки тощо.

Ще 9,6 млрд грн напряму витрачають військові частини. Ці гроші виділені окремо, щоб захисники могли задовольняти нагальні потреби, не чекаючи постачань від Міноборони.

Витрати військових частин додатково фінансують міста. За даними Forbes, у 2023 році великі обласні центри, за винятком Києва, переказали на підтримку військових щонайменше 3,8 млрд грн, що становить близько 30% від витрат на благоустрій. За словами очільника Києва Віталія Кличка, столиця у 2023 році переказала військовим 7 млрд грн.

Важливу роль на ринку озброєнь відіграють донати українців. Лише найбільші благодійні фонди, "Повернись живим", "Фонд Сергія Притули" та "Фонд Петра Порошенка", у 2023 році зібрали близько 8 млрд грн.

Як зброю купують у першу чергу?

Отримання "допуску до експлуатації" не гарантує укладання контракту. Зброя має бути затребуваною на фронті, доступною, а виробник повинен мати спроможності для серійного виробництва.

Спочатку Генеральний штаб збирає інформацію від командирів, яка саме техніка потрібна на фронті. Таким чином формується документ з логічною назвою "потреба". Список зброї в ньому в багато разів перевищує бюджет, тож Генштаб спільно з Міноборони розставляють пріоритети, щоб обсяги закупівлі хоча б приблизно відповідали обсягу наявних грошей. Уточнення пріоритетів для закупівель відбуваються постійно.

Продай мені цей дрон. Як бюрократія гальмує розробку нової української зброї

За цією пріоритетністю Агенція оборонних закупівель Міноборони починає переговори про укладання контрактів з виробниками на основі їхніх комерційних пропозицій. Проєкти контрактів проходять внутрішні юридичну, безпекову та фінансову перевірки.

Перед підписанням угоди відомство перевіряє виробника на наявність обладнання та працівників. В Україні перевірка відбувається за участю військових представництв, за кордоном залучають військових та аташе. Якщо з цим немає проблем, то компанія отримує аванс 50-80% від вартості продукції і починає роботу.

Оскільки держава живе бюджетними циклами, то більшість контрактів укладаються і мають завершуватися до кінця року. У випадку зривів термінів виконання держава може стягнути штраф або звернутися до суду.

Після відвантаження продукції підприємство чекатиме чергового розподілу бюджету і нової угоди. Виробники часто критикують такі короткі контракти, адже вони не дозволяють підприємствам довгостроково планувати. Довгі трирічні контракти укладають значно рідше.

Ефективність закупленої зброї залежить від якості комунікації між владою, військовими та виробниками. Наприклад, благодійні фонди мають гнучкий зв’язок з військовими командирами на полі бою, тож часто вони першими закуповують проривну інноваційну техніку на фронт. Державні відомства зазвичай відстають в інноваціях, але виграють за масштабами.

Як формується ціна на зброю?

Ціни на зброю регулюються двома ключовими постановами: №1275 та №256. За першим документом ціна утворюється за ринковим принципом. Друга постанова профільна і стосується закупівлі безпілотних систем. Відповідно до неї ціна формується за формулою: собівартість плюс прибуток компанії не більше 25%.

Недобросовісні виробники БПЛА іноді пробують обійти обмеження, завищуючи в документах вартість компонентів. Як повідомляє СБУ, один з підприємців поставив на FPV-дрони дешевші компоненти, ніж передбачав контракт, і вкрав на різниці кілька мільйонів гривень. Зараз йому загрожують до 12 років в’язниці.

Рій дронів та божевільні покупці. Як інженери перетворюють виробництво FPV на велику індустрію

Регулювання цін для імпортної зброї немає. Усе, що приходить з-за кордону, купують за ринковою ціною. Особливість імпорту в тому, що він здебільшого відбувається через посередників. В Україну імпортне озброєння заходить через так звані компанії-спецімпортери.

Спецімпортери – це українські фірми, які працюють на світовому ринку озброєнь. Вони шукають найбільш вигідні для держави пропозиції, отримуючи за це винагороду 3% від вартості продукції. Спецімпортери можуть бути державними і приватними.

Схема закупівель через імпортерів містить корупційні ризики. У 2022 році Міноборони виділило компаніям-посередникам гроші на постачання снарядів і в підсумку недоотримало зброї на мільярди гривень. НАТО рекомендував Україні відмовитися від цієї практики.

"На початку 2022 року спецімпортери їздили по світу і швидко діставали ту чи іншу зброю. Тоді вони відіграли дуже важливу роль. Що ж відбувається зараз? Поки ми намагаємося укласти прямий контракт з іноземним постачальником, до нього приходить спецімпортер і пропонує викупити все дорожче та швидше, а потім перепродає нам. Так компанії-посередники розігрівають ринок та підвищують ціни", – зазначила Безрукова.

Агенція оборонних закупівель намагається укладати прямі контракти. За словами Безрукової, у планах – відмовитися від послуг спецімпортерів у закупівлях озброєнь там, де це можливо.

Хто виробляє зброю?

У квітні 2024 року в Україні налічувалося 500 державних і приватних оборонних компаній, на яких працювали 300 тис людей. Державний ОПК представлений здебільшого АТ "Укроборонпром", до якого входять 70 ключових оборонних підприємств. До приватного сектору належать великі гравці з мільярдними доходами і маленькі "гаражні" майстерні.

Дешево та ризиковано. Чому західні фонди не інвестують в українські miltech-стартапи

Приватний сектор становить 80% ринку за кількістю компаній, але значно менше – за обсягом випуску продукції. Він швидше реагує на технологічні тенденції, а держава бере масштабом та досвідом.

У 2023 році "Укроборонпром" виробив зброї на понад 2 млрд дол, тоді як загалом ринок ОПК, за даними Forbes, становив 3 млрд дол. У 2024 році в секторі поступово зростає частка приватних компаній. Цьогоріч ринок ОПК становитиме близько 6 млрд дол.

На українському ринку також з’являються іноземні компанії, які планують розгорнути тут виробництво та ремонт техніки. Частина з них працюватиме за кошти західних партнерів і почне роботу в наступні роки.

Іноді запуск серійного виробництва потребує дорогого обладнання. Наприклад, без великих інвестицій неможливо масово виробляти артилерійські боєприпаси або ракети. Якщо мова йде про стратегічно важливу зброю, Мінстратегпром може профінансувати розширення або створення виробничих ліній на підприємстві. Для запуску або збільшення виробництва відомство розподіляє близько 40 млрд грн.