Міністерство соціальної політики, Міністерство економічного розвитку та торгівлі, Міністерство фінансів, Державна служба статистики й Національна академія наук затвердили методику комплексної оцінки бідності.

Про це сказано в спільному наказі відомств, передають Українські Новини.

Зазначено, що методика розроблена на виконання стратегії подолання бідності.

Методика передбачає визначення 3 груп критеріїв оцінки бідності.

1-а група (основні монетарні критерії бідності): сукупні еквівалентні видатки особи нижче 75% медіанного рівня середньодушових еквівалентних сукупних видатків; сукупні еквівалентні видатки особи нижче фактичного (розрахункового) прожиткового мінімуму в середньому на душу населення; загальні еквівалентні доходи особи нижче фактичного прожиткового мінімуму в середньому на душу населення; загальні еквівалентні доходи особи нижче законодавчо встановленого прожиткового мінімуму розраховуючи на місяць у середньому на одну людину.

Для основних монетарних критеріїв бідності розраховуються наступні показники: сукупний дефіцит доходу бідного населення; середній дефіцит доходу бідного населення; глибина бідності.

2-а група (інші монетарні критерії бідності): еквівалентні видатки особи нижче межі бідності, визначеної Організацією Об'єднаних Націй (ООН) для країн Центральної й Східної Європи як гривневий еквівалент 5,05 долара відповідно до паритету купівельної спроможності; середньодушові еквівалентні доходи особи нижче 60% медіанного рівня середньодушових еквівалентних доходів за шкалою еквівалентності Європейського Союзу.

3-а група (немонетарний критерій бідності): наявність у домогосподарствах через недостачу коштів 4 з 9 ознак депривації (скорочення або повне позбавлення можливості задовольняти основні потреби).

За методологією ЄС до ознак депривації відносяться: наявність у домогосподарства заборгованості з виплати іпотечного кредиту або орендних платежів, рахунків за комунальні платежі, платежі за придбання товарів і послуг на виплату або інші платежі за кредитами; неспроможність домогосподарства оплатити тижневу щорічну відпустку не вдома; неспроможність платити за підтримку належної температури в житлі.

А також неспроможність платити за споживання страв з м'ясом, курятиною, рибою (або їхнім вегетаріанським еквівалентом) через день; неспроможність платити несподівані фінансові видатки за рахунок власних ресурсів (у розмірі законодавчо встановленого прожиткового мінімуму розраховуючи на місяць у середньому на одну людину); неспроможність дозволити собі мати телефон (у тому числі мобільний); неспроможність дозволити собі мати кольоровий телевізор; неспроможність дозволити собі мати пральну машину; неспроможність дозволити собі мати автомобіль.