Депутати відкривають "шлюзи" для валютних кредитів
Верховна Рада в четвер прийняла урядовий законопроект № 6337, в якому передбачається ослаблення обмежень на валютне кредитування, які було введено наприкінці 2008 року.
Закон підтримало 246 депутатів урядової коаліції, документ поки не підписаний президентом, повідомляє агентство "Інтерфакс-Україна".
Законодавчим актом передбачається зобов'язати Національний банк (НБУ) пом'якшити вимоги щодо резервування під валютні кредити для позичальників, які не мають джерел надходження валютної виручки протягом одного місяця.
Також передбачається встановлення коефіцієнта резервування (за ступенем ризику) у розмірі не більше 3% за кредитними операціями банків в іноземній валюті з позичальниками, які не мають джерел надходження валютної виручки.
Коефіцієнт встановлюється за заборгованістю, яка визнана стандартною, субстандартною або знаходиться під контролем.
Як повідомлялося, значні обсяги валютного кредитування стали однією з причин різкого зростання частки проблемних кредитів у банківських активах після девальвації гривні 2008 року.
Прагнучи стабілізувати ситуацію, НБУ в грудні 2008 року встановив на відсікаючому рівні (постанова № 406) вимоги до резервування під валютні кредити для позичальників, які не мають джерел надходження валютної виручки.
Коефіцієнти резервування за валютними кредитами для таких позичальників були підвищені до 50-100% (зокрема, за такими категоріями кредитних операцій, як стандартна, субстандартна і "під контролем").
У ході обговорення законопроекту в парламенті перший заступник голови комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради Станіслав Аржевітін заявив, що ця норма "відкриває шлюзи для валютного кредитування".
"Ви знаєте, що у нас є проблема з тим, що валютні кредити, в основному і валюта йшли на товари народного споживання: машини, тарілки, холодильники і все таке інше", - нагадав він.
При цьому парламентарій зазначив, що реалізація пропозицій законопроекту надасть преференції позичальникам, які не мають валютної виручки, у порівнянні з позичальниками, які мають джерела валютних надходжень.