Банки більше оцінюватимуть фінансову поведінку клієнтів. Кого це стосується?
Чи може звичайний переказ на банківську картку привернути увагу банку? Після оприлюднення Національним банком проєкту нового порядку контролю платіжних операцій саме це питання стало одним із найбільш обговорюваних.
Резонанс викликав перелік із 16 ознак нетипової поведінки користувачів. Проте головне не в самому переліку критеріїв. Значно важливішою є зміна підходу до оцінки ризиків: банки дедалі більше аналізуватимуть не окремі платіжні операції, а фінансову поведінку клієнта загалом.
Ідеться про перехід від оцінки окремих операцій до комплексного аналізу моделі використання рахунку – регулярності надходжень, кола контрагентів, швидкості руху коштів, технічних параметрів здійснення операцій та інших факторів, які в сукупності можуть свідчити про підвищений рівень ризику.
Що саме пропонує Нацбанк, кого можуть стосуватися ці зміни та які практичні наслідки вони матимуть для громадян і бізнесу?
Що реально змінюється
Попри те що найбільшу увагу привернув перелік із 16 критеріїв, головна новація проєкту полягає в іншому. Найважливішим є те, що Національний банк пропонує змінити саму логіку оцінки платіжних операцій. Якщо раніше кожен банк самостійно визначав, які ознаки можуть свідчити про нетипову активність клієнта, то тепер НБУ пропонує єдиний базовий перелік таких індикаторів.
При цьому змінюється і сам підхід до оцінки операцій. У центрі уваги опиняється вже не окремий переказ, а модель фінансової поведінки клієнта. Банк аналізуватиме операції не ізольовано, а в сукупності: регулярність надходжень, кількість контрагентів, швидкість подальшого перерахування коштів, використання різних пристроїв, географію здійснення операцій та інші фактори.
Водночас важливо розуміти, що наявність однієї чи навіть кількох ознак не означає автоматичного визнання операції підозрілою. Такі критерії є індикаторами ризику, а не доказами порушення закону. Вони можуть стати підставою для додаткової перевірки, запиту пояснень або підтвердних документів, але самі по собі не свідчать про відмивання коштів, шахрайство чи незаконну підприємницьку діяльність.
Таким чином, практично змінюється не стільки перелік операцій, які можуть привернути увагу банку, скільки філософія контролю: від аналізу окремого платежу – до комплексної оцінки фінансової поведінки клієнта.
Чи достатньо правових гарантій для клієнтів банків
Разом із тим проєкт залишає відкритими окремі практичні питання щодо застосування нових критеріїв. Більшість із них мають оціночний характер і не містять універсальних кількісних показників, що відмежовували б звичайну фінансову активність від нетипової. Це означає, що суттєву роль відіграватимуть внутрішні процедури конкретного банку або додаткові роз'яснення НБУ.
Саме тому ключове значення матиме не лише зміст критеріїв, а й те, наскільки послідовно та пропорційно вони застосовуватимуться на практиці. Використання індикаторів ризику не повинно автоматично призводити до негативних наслідків для добросовісних клієнтів без належної оцінки конкретних обставин.
Які операції привертатимуть увагу банків
Найбільший суспільний резонанс викликав додаток 2 до проєкту положення НБУ, який містить перелік із 16 ознак нетипової поведінки користувачів.
Водночас аналіз документа свідчить, що більшість із цих критеріїв спрямовані не на контроль звичайних побутових переказів, а на виявлення схем використання банківської інфраструктури для шахрайства, діяльності так званих "дропів", прихованої підприємницької діяльності або інших операцій із підвищеним рівнем ризику.
Умовно всі запропоновані 16 критерії можна об'єднати у декілька груп.
Перша – нетипова інтенсивність використання рахунків. До неї належать ситуації, коли клієнт використовує надмірну кількість рахунків, здійснює надзвичайно велику кількість однотипних операцій, підтримує мінімальні залишки за значних оборотів або практично одразу перераховує отримані кошти іншим особам. Саме така модель поведінки часто характерна для транзитних рахунків або рахунків, які використовуються як технічний інструмент для переміщення коштів.
Друга – ознаки прихованої підприємницької діяльності. Проєкт пропонує звертати увагу на операції, які за своїм характером більше схожі на комерційну діяльність, ніж на звичайні приватні розрахунки між фізичними особами. Йдеться не про сам факт продажу товару чи отримання коштів, а про системність, регулярність та характер операцій.
Третя група – технічні та цифрові індикатори. Серед них використання однакових пристроїв різними користувачами, часті зміни технічних параметрів доступу, а також інші цифрові ознаки, які можуть свідчити про централізоване керування значною кількістю рахунків. Такі критерії фактично спрямовані на виявлення організованих схем, а не пересічних користувачів.
Четверта – аномальна платіжна поведінка. Це можуть бути нетипові маршрути руху коштів, незвичне коло платників або отримувачів, операції, які істотно відрізняються від звичайної поведінки конкретного клієнта чи певної категорії користувачів.
Водночас саме поняття "нетипової поведінки" має оціночний характер. Один і той самий набір операцій може бути абсолютно природним для інтернет-магазину, благодійного фонду, волонтера чи ІТ-фахівця, але виглядати незвично для особи, яка використовує рахунок виключно для особистих потреб. Саме тому жоден із критеріїв не може застосовуватися ізольовано від конкретних обставин та профілю діяльності клієнта.
Це є одним із ключових запобіжників запропонованої моделі. Її метою є не автоматичне обмеження операцій, а формування підстав для додаткової оцінки ризиків. Водночас практична реалізація такого підходу значною мірою залежатиме від того, наскільки однаково банки застосовуватимуть ці критерії та чи не перетворяться вони на підставу для надмірного втручання у здійснення законних платіжних операцій добросовісних клієнтів.
Хто відчує зміни найбільше
Попри те, що запропоновані зміни формально адресовані банкам та іншим надавачам платіжних послуг, їх практичний вплив насамперед відчують саме користувачі платіжної інфраструктури. Насамперед ті, чия фінансова поведінка не відповідає типовій моделі використання особистого рахунку.
Для більшості громадян, які використовують банківські картки для отримання зарплати, переказів між родичами, оплати товарів і послуг чи інших звичайних побутових операцій, суттєвих змін не очікується.
Проте особам, які регулярно отримують значну кількість переказів від різних платників або систематично використовують особисту картку для продажу товарів чи надання послуг, варто бути готовими до підвищеної уваги з боку банку. Це не означає автоматичного блокування рахунку, але збільшує ймовірність отримання запиту щодо економічного змісту операцій або документів, які підтверджують їх законність.
Для ФОП проєкт НБУ є ще одним підтвердженням тенденції до розмежування особистих та підприємницьких фінансів. Використання особистих карткових рахунків для здійснення господарської діяльності й раніше суперечило вимогам законодавства та умовам банківського обслуговування.
Новий порядок може посилити можливості банків виявляти такі випадки шляхом аналізу характеру та регулярності платіжних операцій. Тому бізнесу доцільно забезпечити чітке розмежування особистих і підприємницьких розрахунків, а також використовувати рахунки відповідно до їх функціонального призначення.
Окрему увагу варто приділити особам, які працюють дистанційно, отримують оплату від великої кількості клієнтів або використовують міжнародні платіжні сервіси. Сам по собі такий формат діяльності не свідчить про порушення. Однак значна кількість регулярних надходжень від різних осіб може формувати для банку нетиповий профіль фінансової активності. Саме тому особливої ваги набуває можливість підтвердити джерело походження коштів та економічний зміст платежів.
Продавці товарів через соціальні мережі, маркетплейси та інші цифрові платформи також можуть частіше потрапляти до поля зору банків, якщо розрахунки здійснюються через особисті карткові рахунки. У такому випадку ризик виникає не через сам факт продажу товарів, а через системний характер операцій, який може свідчити про фактичне здійснення підприємницької діяльності.
Що варто зробити вже зараз
Громадянам та бізнесу доцільно вже переглянути власні підходи до використання банківських рахунків.
По-перше, варто чітко розмежовувати особисті та підприємницькі фінанси. Використання особистої картки для систематичного отримання оплати за товари чи послуги створює додаткові ризики як з точки зору банківського комплаєнсу, так і податкового законодавства.
По-друге, доцільно зберігати документи, які підтверджують економічний зміст операцій та походження коштів. Договори, акти виконаних робіт, рахунки, чеки чи інші підтвердні документи можуть суттєво спростити взаємодію з банком у разі виникнення запитань.
По-третє, не варто ігнорувати запити банку. Своєчасне надання пояснень та документів зазвичай є більш ефективним способом врегулювання ситуації, ніж спроби уникнути комунікації.
По-четверте, бізнесу варто періодично оцінювати власні платіжні процеси з точки зору можливих комплаєнс-ризиків. Особливу увагу слід приділити операціям із великою кількістю контрагентів, регулярним однотипним переказам та використанню різних рахунків для аналогічних операцій.
Висновки
Коли проєкт ухвалять, головною зміною стане не поява нових підстав для перевірок, а зміна самої моделі взаємодії між банком і клієнтом.
Відтепер дедалі важливішим буде не лише те, чи є окрема операція законною, а й те, чи може клієнт послідовно пояснити логіку своєї фінансової поведінки та підтвердити її документально. Саме до такої моделі поступово рухається сучасний банківський комплаєнс.