Курсова реальність: що відбуватиметься на валютному ринку до кінця вересня

Валютний ринок зараз перебуває в доволі незвичній ситуації. Інформаційний фон залишається вкрай напруженим, війна створює дедалі більше ризиків для логістики, енергетики та імпорту, попит на валюту на міжбанку стабільно перевищує пропозицію, однак курс при цьому змінюється значно повільніше, ніж можна було б припустити, виходячи лише з переліку негативних факторів.

До кінця вересня я не очікую валютних потрясінь. Базовим курсовим дороговказом для долара залишається коридор 44,4-44,8 грн, а позначку 45 грн варто розглядати передусім як можливу верхню межу готівкового ринку в разі короткочасного сплеску попиту, а не як початок нового тривалого курсового тренду.

Причина такої відносної стабільності полягає в тому, що протягом серпня-вересня на ринку фактично сформувалася нова рівновага. Вона не означає, що попит і пропозиція зрівнялися. Навпаки, попит на міжбанку зараз може переважати пропозицію орієнтовно на 15-20%, і до завершення вересня ця диспропорція, найімовірніше, зберігатиметься.

Україна залишається дуже залежною від імпорту. Значні обсяги валюти потрібні для закупівлі пального, енергетичного обладнання, техніки, окремих її компонентів та інших товарів, критично важливих для економіки й безпеки. Крім того, на тлі війни бізнес прагне мати певний запас міцності та частіше купує валюту наперед, фактично страхуючись від потенційних курсових коливань.

За звичайних ринкових умов такий дисбаланс міг би досить швидко штовхнути курс угору. Однак український валютний ринок уже давно працює за іншою моделлю, у якій Національний банк залишається головним гравцем.

Лише протягом серпня НБУ продав на валютному ринку близько $4,82 млрд, тобто в середньому понад $1,1 млрд на тиждень. Саме такі обсяги інтервенцій дають можливість перекривати значну частину структурного дефіциту валюти та не дозволяти ситуативним сплескам попиту переростати в курсову паніку.

Звісно, настільки активна присутність регулятора має свою ціну. Станом на 1 вересня міжнародні резерви скоротилися до $48,7 млрд. Однак цього обсягу, за оцінками НБУ, достатньо приблизно для чотирьох місяців майбутнього імпорту. До того ж на кінець року регулятор очікує їх відновлення до близько $70 млрд завдяки подальшому надходженню міжнародної фінансової допомоги.

Тому сама по собі теза про скорочення резервів ще не є підставою очікувати різкого послаблення гривні. Набагато важливіше, чи зберігатиметься регулярність зовнішнього фінансування і чи залишатиметься НБУ спроможним компенсувати дефіцит пропозиції валюти. На сьогодні відповідь на обидва запитання радше позитивна, а отже щонайменше до кінця вересня чинна архітектура валютного ринку, найімовірніше, залишатиметься незмінною.

Ще один фактор курсової стабільності — монетарна політика. Облікова ставка на рівні 15,5% робить гривневі інструменти заощадження достатньо привабливими. Максимальна дохідність окремих депозитних програм уже сягає 17,5% річних, а дохідність гривневих ОВДП залежно від строку становить близько 15,2–16,5%.

Це дуже важливо для валютного ринку. Чим більше коштів населення залишається у гривневій фінансовій системі та працює в депозитах чи державних облігаціях, тим меншим є потенційний попит на готівковий долар або євро.

Разом з тим я б не применшував ризики. Головний із них зараз лежить навіть не безпосередньо у валютній площині, а в інфляційній.

У серпні споживчі ціни зросли лише на 0,1% за місяць, однак річна інфляція вже становить 8,1%. Причому відносно низький місячний показник значною мірою пояснюється сезонним здешевленням овочів на 18,3% та фруктів на 12%.

Водночас базова інфляція становила 0,5% за місяць і 8,1% у річному вимірі. Паливо та мастила протягом серпня подорожчали на 8,1%, транспорт — на 4,4%, яйця — на 4%. Тобто всередині загального показника вже помітні категорії, де ціновий тиск залишається досить сильним.

Саме тут проходить, на мою думку, головна лінія валютних ризиків на найближчі тижні та місяці. Якщо наслідки атак на енергетику, транспорт і логістику почнуть масово перекладатися бізнесом у кінцеву ціну товарів, це може впливати не лише на інфляційні очікування, а й опосередковано підштовхувати попит на валюту.

НБУ прогнозує близько 10% інфляції на кінець року, а додаткові логістичні витрати внаслідок останніх атак потенційно можуть додати до річного показника ще близько 0,4–0,6 в. п. Саме тому друга половина вересня може стати важливим періодом для розуміння того, наскільки швидко нові витрати почнуть переходити у споживчі ціни.

Тому валютний ринок зараз нагадує систему, де одночасно діють дві протилежні сили. З одного боку — війна, імпорт, інфляція та постійний дефіцит валюти на міжбанку. З іншого — значні резерви, валютні інтервенції, висока облікова ставка і достатньо приваблива дохідність гривневих інструментів.

Поки друга група факторів здатна компенсувати першу, долар навряд чи матиме достатній простір для різкого руху. Саме тому до кінця вересня інформаційний та інфляційний градус, на мою думку, може зростати швидше, ніж цифри валютних курсів. І саме це, мабуть, є головною особливістю нинішнього валютного ринку.