Плани без стратегії — стійкість всупереч державі

Під час свого відеозвернення до 10-го Київського міжнародного економічного форуму Володимир Зеленський запросив представників бізнесу долучитися до розробки плану посилення України. З одного боку це гарний сигнал і важлива спільна робота, про яку ми давно просили президента. З іншого боку у мене є велике питання - чи не забарилися ми з цим планом і, відповідно, з його реалізацією?

Судячи з усього, великий план Перемоги не був підтриманий нашими міжнародними партнерами. Відповідно, тепер ми маємо більше розраховувати на себе і виходити з реалістичного сценарію довгої війни на виснаження. Але біда у тому, що досі ми чомусь на себе не розраховували.

Тепер же у нас в країні третій рік війни, (яка мала закінчитися через 2-3 тижні - максимум 5), депопуляція, деградація, економічний занепад (неспроможність самостійно забезпечити державні видатки, повільне відновлення економіки, винесення бізнес-активності за межі країни).

При цьому економічні показники, заплановані на наступний рік, складно назвати зростанням. Нам потрібно щонайменше подвоїти нашу економіку найближчим часом, щоб бути до певної міри самостійними в умовах можливого зменшення міжнародної допомоги.

Зростання економіки не відбувається за чиєюсь примхою

Що потрібно для того, щоб подвоїти економіку? Потрібно більше інвестицій, більше можливостей для бізнесу, більш складна економіка (акцент на переробці, вихід з ресурсної пастки). Що натомість робить держава останні місяці? Держава намагається підвищити податки ретроспективно (заднім числом).

Держава замість запровадження ефективного бронювання персоналу для бізнесу зупиняє існуючу систему бронювання критичних підприємств. Держава посилює тиск правоохоронних і регуляторних органів - як свідчать результати недавніх досліджень Advanter Group.

Отже є відчуття, що нарешті і президент, і інші державні діячі бачать, що ситуація заходить в глухий кут і потрібно щось радикально змінювати всередині країни. Тому, логічно, що зараз держава залучає до розробки нового плану громадський сектор, бізнес і аналітичні центри. І робота насправді вже йде.

Наприклад, в безпековій сфері президент зустрічався з близько тридцятьма представниками громадського сектору, які опікуються безпековими питаннями. Там вже є певне переосмислення того, як ми маємо будувати обороно-промисловий комплекс, як ми маємо посилювати нашу обороноздатність через покращення ефективності управління армією.

Також пішла робота щодо того, як забезпечити бізнес робочою силою, як повернути українців, як краще утримати українські таланти. Але є логічне питання - чому бізнес зараз має повірити президенту і долучитися до цієї ініціативи, зважаючи на те, яке ставлення до себе він бачив раніше.

Відповідь на це питання не дуже гарна - тому що у нас всіх немає альтернативи. Ще півтора роки тому, коли ми побачили перші сигнали занепаду бізнес-активності і того, що бізнес активно почав виносити виробництво за кордон, ми запропонували президенту звернути на це увагу і розробити певні заходи для зміни ситуації. У відповідь - тиша.

Вже цього року на Київському міжнародному економічному форумі український бізнес реально хизувався відкриттям нових заводів… Але — в Узбекистані, в Румунії, в Польщі; запуском нових брендів в Австрії. Так, український бізнес дуже активно розвивається - попри війну та економічний спад. І це круто. Але також треба зізнатися, що ми вже фактично втратили близько 15% доданої вартості (GVA - gross value added) через подібне винесення бізнес-активності за кордони країни.

Так, наприклад, за рахунок українських підприємців і робочої сили зараз дуже активно розвивається Польща. Це точно в наших інтересах? При цьому, за результатами наших досліджень, бізнес насправді хотів би інвестувати в Україні, але в країні не створені для цього можливості. При чому немає їх не тільки в результаті бездіяльності держави, а і в результаті її недолугих, або навіть свідомо шкідливих дій.

Півтора роки тому ми переконали президента в необхідності перезапустити БЕБ. І тільки нещодавно був ухвалений відповідний закон про перезавантаження БЕБ. Уявіть собі скільки ми ще витратимо зусиль на перезавантаження митниці, податкової служби, реформу кримінально-процесуального кодексу? На це підуть роки - роки, яких у нас насправді немає.

Держава має визначитись на чиєму вона боці

А що ми чуємо від держави - пан Данило Гетманцев на Київському міжнародному економічному форумі традиційно заявив, що бізнес мусить працювати і сплачувати податки. (Напевне, як сказав один із учасників тієї панелі, для того, щоб у бізнесу швидко наростала «пухнаста вовна» або, точніше, гусячий пух).

При цьому жодного слова ми не почули від голови Комітету ВР про те, що держава має розігнати неефективну і каральну податкову службу, а на її місці створити ефективну консультаційну службу. Або про те, що держава мусить розформувати абсолютно корумповану митницю і побудувати принципово іншу митну систему.

Ще пан Гетманцев хизувався збільшенням податкових надходжень. Насправді це банальна маніпуляція цифрами. Як можна порівнювати об’єми сплати податків у гривнях у 2021 і 2024 роках? Коли за цей час у нас відбулася значна інфляція і девальвація гривні, змінилися економічні умови і навіть структура економіки. Порівнювати ці абсолютні цифри в гривнях просто смішно або принаймні непрофесійно.

Не кажучи вже про постійне намагання зманіпулювати громадською думкою та зробити так, щоб бізнес відчував себе винним. Наприклад, коли народний депутат починає на свій розсуд визначати та розвішувати ярлики на бізнес — який є доброчесним, а який не доброчесним. Яке право має хтось, окрім суду, виносити такі гучні вироки? Це у нас працює така собі презумпція винуватості?

І так в багатьох сферах. Замість того, щоб дати можливість бізнесу розвиватися, держава ставить над бізнесом наглядачів, які змушують бізнес брати участь в корупції. Але ж якщо зробити податкову сервісом, тоді бізнес сам ініціативно сплачуватиме податки, сам інвестуватиме, сам купуватиме державні облігації.

Невже нашій владі незрозуміло, що бізнес сам все це робить набагато ефективніше, ніж з під палиці. Наприклад, український бізнес, попри війну і зменшення прибутків, донатить 200 млрд грн на рік. І коли держава намагається забрати ці донати і розподілити їх через ручну не ефективну податкову систему, через корумповані державні закупівлі, ми не просто не додаємо військовим дронв, РЕБів та пікапів - ми втрачаємо обороноздатність.

Де ми бачимо Україну завтра?

Головним питанням на сьогодні є те, якою представники влади хочуть бачити Україну після завершення цієї війни і чи співпадає це бачення з баченням українського бізнесу? На мою думку, це бачення не може співпадати через одну причину - у влади його просто немає. Ми постійно про це говоримо, що у держави мають з'явитися конкретні відповіді.

Наша соціологія (дослідження Центру соціальних змін та поведінкової економіки та Gradus Research) дуже чітко свідчить, що молоді люди хочуть виїхати з України - мова про 83% молодих людей.

І виїхати вони хочуть саме через те, що не бачать світлих перспектив - бо держава не артикулює цього майбутнього, не займається побудовою майбутнього. Держава сконцентрована на латанні дірок - тобто на простих тактичних рішеннях. І вона традиційно неефективна в них.

Натомість у бізнесу є чітка візія українського економічного майбутнього, яку Коаліція бізнес-спільнот за модернізацію України розробила і затвердила на Конгресі ще у минулому році. В основі цієї візії лежить побудова країни можливостей - створення найкращих умов в Україні для ведення бізнесу, народження дітей, реалізації талантів, залучення інвестицій. І ми працюємо в рамках цієї візії.

Ми розуміємо, що тільки ставши людиноцентричною державою з відповідальними громадянами зможемо стати глобальним суб'єктом. Ми також зрозуміємо, що у нас більше не буде дешевої кваліфікованої робочої сили, дешевої електрики, родючих земель, чи гарної логістики. Бо у нас все це зруйновано.

І тому нам потрібно перенаписати Україну - переосмислити її. Запропонувати українцям і світу принципову нову Україну. Як країну найбільшої адаптивності, країну інновацій, країну віртуальної економіки, країну в якій реалізоване податкове резидентство, в яку залучені таланти.

Поставитися по-іншому до того, що ми будуємо в Україні. І бізнес це розуміє. І я все ще сподіваюсь, що і держава зрозуміє і долучиться до спільнодії, замість того, щоб вбивати бізнес і майбутнє України.