Українська правда

Російські олігархи і трасти: проблеми арешту і конфіскації російських активів

Після передачі майна у траст, воно стає недосяжним для конфіскації в рамках санкцій. Чи є рішення?

У попередній колонці ми розглядали проблему анонімних компаній як перешкоду для конфіскації майна росіян. 

Зараз розглянемо ще одну проблему, значно менш відому, а тим часом — значно більш складну перепону на шляху конфіскації та репарації — це проблема трастів.

Розглянемо її на прикладі одного з найбагатших людей Росії — Алішера Усманова. Він останні десять років постійно входить до топ-10 російських мільярдерів, часто посідав в цьому рейтингу перше місце. 

За результатами 2021 року журнал Forbes оцінив статки Усманова більш, ніж у 16 мільярдів доларів.

Зараз він знаходиться під санкціями ЄС, США, Великої Британії, Японії, Канади та Австралії як один з найближчих до Путіна багатіїв. 

Близькість Усманова до Путіна має, так би мовити, майже сімейний характер, бо його дружина Ірина Вінер-Усманова багато років була тренером гімнастки Аліни Кабаєвої і саме вона познайомила Путіна з Кабаєвою. 

Тому Алішер Усманов як з точки зору статків, так і з точки зору особистих відносин з російським тираном став природною ціллю для санкцій багатьох країн. 

За першу половину березня проти його майна було запроваджено багато обмежувальних кроків: Німеччина заарештувала яхту Усманова вартістю 600 мільйонів доларів, Британія заарештувала два його маєтки Beechwood House та Sutton Place, острів Мен арештував його літак Airbus A340-300, Італія заарештувала шість його компаній з сукупними активами 66 мільйонів євро. 

Але все це майно є тільки часткою статків Усманова. На сайті Russian Asset Tracker станом на кінець березня перелік закордонних активів Усманова досяг майже 3,5 мільярдів доларів. 

Але за недавньою інформацією The Guardian, речник Усманова заявив, що яхта і решта майна Усманова йому вже не належить, вони передані в безвідзивний траст. 

З юридичної точки зору Усманов вже не є і не може бути будь-коли власником своїх активів, він не може їх продати або управляти ними, але може ними користуватися або орендувати. 

В такій ситуації ніхто не зможе конфіскувати це майно, бо санкції введені проти Усманова особисто, а він вже не є власником активів. Він вже бідний, мов церковна миша. 

Ми зараз ще не маємо достовірної інформації, чи всі свої активи Усманов встиг передати в траст та хто є бенефіціарами траста. Проблема має принциповий характер через правову природу трастів, особливо трастів в деяких штатах США. 

Анонімність власності в трасті має зовсім іншу правову основу, ніж анонімність власності в компаніях. 

Компанія є юридичною особою, яка підлягає державній реєстрації, тому до реєстратора може бути запроваджена законом вимога з’ясовувати кінцевого власника компанії. 

Траст не є юридичною особою, тому не підлягає державній реєстрації, це просто угода між фізичною особою та юристом (довіреною особою), зміст якої нікому, крім них не відомий. 

Траст виник в деяких країнах як інструмент передачі майна через покоління. Наприклад, ви є дуже заможною людиною, а ваш єдиний син страждає на наркоманію, тому ваші статки підуть прахом, якщо він їх успадкує. 

В такому випадку ви маєте можливість свої активи передати в трастове управління юридичній фірмі, на термін, доки вашому онуку виповниться 21 рік. 

Ви і ваш нещасний син маєте можливість отримати дохід від трасту, але не маєте права продати активи або закласти їх в заставу, більш того, якщо траст безвідзивний, то ви вже не зможете отримати майно назад без згоди бенефіціара. 

Тобто, ніякі кредитори, ніякі судові позови проти вас вже не вплинуть на вашу власність, передану в траст.

За задумом, траст не може бути безстроковим, бо він втрачає сенс. На практиці, в деяких юрисдикціях дозволені трасти з такими довгими строками, що практично вони є довічними. 

До того ж, в деяких юрисдикціях (наприклад, в Південній Дакоті або в Неваді) іноземні трасти можуть бути повністю анонімними, а бенефіціаром трасту може бути не третя особа, а сам довіритель. 

Це робить трасти ідеальним інструментом для приховування брудних грошей, ще більш надійним, ніж анонімні компанії на якихось Карибських островах. 

Олівер Булло, автор популярної книжки "Moneyland", вважає, що зараз США, завдяки трастам, перетворились в найбільше в світі сховище анонімних брудних грошей, обсяг яких перевищив вже 1 трильйон доларів. 

Складно сказати, наскільки достовірна ця оцінка, бо ніякої звітності щодо таких операцій в США зараз не існує.

Про це ганебне явище вже говорять не перший рік, але поки що без результатів. Напад Росії на Україну 24 лютого природно пожвавив ці розмови, бо в результаті накладання санкцій на російських чиновників та олігархів виникла ситуація, яку я описав на прикладі Алішера Усманова: санкції оголошені, а активи вже заховані в трасти, тому санкції стають порожнім звуком. 

Кейсі Мішел, один з кращих знавців американського механізму приховування і відмивання злочинних грошей, автор книги "Американська клептократія: Як США створили найбільшу в історії машину для відмивання грошей", в одному недавньому інтерв’ю сказав про санкції проти росіян: "...Це добре розширювати санкції. І, безперечно, усі ці олігархи заслуговують на санкції. Але ви говорите про захоплення маєтків, ви говорите про захоплення яхт. Це добре, але ми досі не маємо жодного уявлення про те, куди всі ці олігархи поклали свої гроші, де вони сховали свої гроші". 

Це інтерв’ю, до речі, Кейсі Мішел дав радіо Південної Дакоти, де сконцентрована більша частина американських анонімних трастів і брудних грошей з усього світу. 

Кейсі Мішел стверджував, що в рамках нинішньої правової системи США немає жодних шансів довести санкції до логічного кінця — конфіскувати активи, заховані на анонімних трастах, бо нинішнє законодавство не вимагає від юристів, які створюють трасти, перевіряти походження багатства своїх клієнтів (так само, як від представників багатьох інших професій — антикварів, ріелторів тощо). 

Видання Politico опублікувало статтю з промовистою назвою "Криза в Україні надає шанс очистити брудні гроші", в якій пропонуються такі кроки щодо негайного виправлення ситуації:

  • Невідкладно прийняти законопроєкт конгресмена Тома Малиновського для розширення переліку осіб, які повинні надавати звітність щодо підозрілих фінансових операцій. Поряд з інвестиційними консультантами, торговцями предметами мистецтва та антикварами, бухгалтерами і нотаріусами до переліку підзвітних осіб цей законопроєкт включає також юристів, що забезпечують створення трастів.
  • Збільшити штат працівників FinCEN, які перевіряють таку звітність, бо зараз вони отримують близько 2 мільйонів звітів від банків на рік, маючи 300 співробітників. Тобто вже зараз кожного дня співробітник FinCEN отримує 20-30 повідомлень від банків про підозрілі фінансові операції. Якщо до банків додати звіти від осіб, перелічених в законопроекті Тома Малиновського, то FinCEN фізично не зможе їх перевірити.
  • Припинити політику подвійних стандартів, коли уряд США вимагає від іноземних банків інформацію про операції американських громадян, а американські банки не надають подібну інформацію про операції іноземців. 

Ці зміни законодавства досі не зроблені, хоча мільярдні стоси брудних грошей з Росії та інших автократій вже загрожують національній безпеці США. 

Ці зміни викликають спротив на рівні багатьох штатів, які мають зиск з відмиванню брудних грошей — Південна Дакота, Делавер, Невада, Вайомінг тощо. Потрібен сильний тиск федерального уряду і конгресу, щоб запровадити ці зміни. 

Якщо пропоновані зміни законодавства відбудуться, то в сфері трастів виникне можливість контролю операцій, як зараз вже запроваджено в банках. 

В майбутньому це припинить використання трастів в Південній Дакоті та інших штатах для приховування брудних грошей, але як це допоможе Україні конфіскувати вже приховані в трастах російські активи? Відповідь сумна — ніяк. 

З усіх юридичних інструментів, які бачимо зараз в західних країнах, мабуть, найбільше відповідає завданню конфіскації захованих російських активів ордери на конфіскацію нез’ясованого багатства (Unexplained Wealth Orders — UWO), які дають правоохоронним органам можливість конфіскувати злочинні активи без необхідності доводити, що майно було отримано в результаті злочинної діяльності. 

Для конфіскації достатньо того, що власник або управитель не може пояснити законність походження статків. 

В попередній колонці я вже розповідав про Economic Crime Act, прийнятий британським парламентом в березні цього року.

Цей закон значно спростив і розширив застосування UWO. Крім Британії, подібний інструмент мають правоохоронці Австралії та Ірландії. Але практика застосування цього інструменту в усіх трьох країнах ще дуже обмежена. 

Якщо б UWO існував в США, то довірений власник анонімних активів (довірена особа трасту) мав би розкрити анонімність клієнта і довести в суді законність походження майна, тоді б воно було конфісковане на підставі санкцій уряду США, якщо б він цього не зробить, то майно було б конфісковане на підставі UWO. 

Які практичні кроки можна зробити на підставі викладеного вище?

1. Треба почати використання механізмів UWO в тих країнах, де вони вже законодавчо впроваджені (перш за все — в Великій Британії) для конфіскації російських активів. 

У нас є спеціальний орган з розшуку і конфіскації активів — це Національне агентство з розшуку і менеджменту активів (АРМА). 

Безпосередньо АРМА не зможе отримати UWO в Британії, але воно може звернутися до Національного кримінального агентства Британії (National Crime Agency — NCA), яке уповноважене отримувати UWO. Кабінет міністрів України має надати таке завдання АРМА якомога скоріше. 

2. У тих країнах, де UWO законом не запроваджене, потрібно почати лобіювання необхідного законодавства. В першу чергу, це стосується США. Досвід найму лобістів в США у українців є.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
активи Росія санкції