Що запропонує Україна на Всесвітньому економічному форумі
Моя перша поїздка до Давоса близько десяти років тому стала холодним душем: навколо – гігантські борди з рекламою інвестицій у російські регіони, і повна тиша про Україну. Тоді лише "Український сніданок" збирав гравців світового рангу – міністрів закордонних справ, прем'єр-міністрів, представників ЄБРР та інших міжнародних інституцій. Але одна подія не здатна показати всю палітру можливостей країни.
І тоді я замислилася: чому Україна не має видимості?
Давос – дуже закрита спільнота. Значна частина подій проходить у просторах, куди не потрапиш без спеціальних запрошень. Тут формуються порядки денні, домовленості та інвестиційні рішення. Тому присутність України в Давосі – це про видимість на рівні, де приймаються стратегічні рішення щодо довгострокових партнерств.
Вісім років поспіль ми з Ukraine-Moldova American Enterprise Fund (UMAEF) та іншими партнерами організовуємо "Український дім" у Давосі. До України є великий інтерес: щороку до нас приїздять представники міжнародних організацій, бізнесів та урядів різних країн.
Найбільша можливість – масштабна відбудова України
Наша команда завжди хотіла, щоб Україну знали завдяки її можливостям і досягненням. У перші роки роботи "Українського дому" ми фокусувалися на висвітленні IT-індустрії: тоді Україна позиціонувалась як країна з потужним технологічним потенціалом.
Після початку великої війни ми почали говорити ширше – про потреби України та чому вона важлива для Європи й світу. Ми покривали гуманітарні, оборонні, економічні, політичні питання, а також роль міжнародних фінансових інституцій.
Цього року ми кажемо, що найбільша можливість – це масштабна відбудова України після руйнівних атак на міста та села. Повоєнний ландшафт країни відкриває інвестиційний потенціал у розмірі близько 1 трлн дол. – це найбільший проєкт відбудови з часів Другої світової війни.
Ключовим завданням є залучення фінансування на розмінування. Вже кілька інвесторів виділили кошти на цю критично важливу справу. Росія заклала понад 2 млн мін уздовж кордону і в зонах бойових дій. У таких умовах будь-яке будівництво неможливе – спершу потрібно очистити території, а вже потім розпочати відновлення.
Але інвестори готові заходити в Україну, для цього є всі умови. Як бачимо, великі компанії продовжують тут працювати, навіть якщо тимчасово призупиняли діяльність. Міжнародні компанії залишаються: McDonald's досі працює і відкриває нові ресторани. Зернові оператори, хоч і з певними обмеженнями, але продовжують експорт.
Ключове – як у країні реагують на корупцію
Так, корупція не викорінена повністю. Вона дісталась Україні у спадок від радянської системи, де хабарництво було основою. Але НАБУ та інші органи ведуть розслідування, викривають корупціонерів і публічно демонструють результати. А система публічних закупівель ProZorro заощадила мільйони доларів для економіки.
Бізнесмени говорили, що раніше не мали шансів отримати державний контракт, а зараз видно, хто подає заявки, які пропозиції. Це не ліквідувало корупцію повністю, але суттєво її обмежило.
Корупція є всюди. Ключове – як країна реагує: чи викривають порушників і чи контролюють їхню діяльність.
Чим глибше Україна інтегрується у західні структури, тим менше в неї буде корупції, адже це явище – продукт радянської системи. Членство в ЄС матиме визначальний вплив, бо це означає вимогу відповідати суворим стандартам. Корупція не зникне миттєво, але буде під посиленою увагою і з часом зменшиться, а правова база зміцниться.
Боротьба Давида та Голіафа
Та я певна, українцям вдасться подолати всі виклики. Лише погляньте, як вони дають раду із відновленням зруйнованих будівель – шкіл, лікарень, бібліотек. Деякі будівельні матеріали, як-от бетон чи скло, важко транспортувати на великі відстані, а в Україні вже працюють компанії, здатні це забезпечити.
Україні за допомогою безпілотників вдалося розмінувати та забезпечити прохідність морських шляхів, які раніше вважалися повністю заблокованими.
І це лише кілька прикладів того, наскільки успішною є боротьба України. Історія нагадує Давида і Голіафа: Україна, як Давид, бореться за виживання, тоді як Росія застосовує всі можливі ресурси, але тільки втрачає більше техніки й людей. Росія навіть залучає солдатів із Північної Кореї та отримує зброю з Ірану – і все одно Україна тримає оборону.