Спрощене оподаткування вбиває бізнес

У межах фіскальної консолідації держави-члени ЄС в останні роки нарощують податкове навантаження.

Зокрема - через прямі та непрямі податки, а також внески із соціального страхування.

Про це свідчить звіт Єврокомісії за 2014 рік "Податкові реформи в державах-членах ЄС".

Податки на споживання були збільшені в більшості країн Євросоюзу.

Тим не менш, майже половина держав ЄС фокусувалася на підвищенні ефективності структури ПДВ.

Певні країни підвищили знижені ставки податку або розширили застосування стандартної ставки ПДВ, інші - ввели додаткову знижену ставку для окремих товарів та послуг. Однак загалом країни ЄС підвищували стандартні ставки ПДВ.

Збільшення екологічного податку більше пов'язане з акцизом на енергетичну продукцію. В частині оподаткування праці - прибутковий податок та внески із соціального страхування - помітна тенденція до зменшення податкового навантаження, особливо для чутливих верств населення.

Багато реформ в частині оподаткування податком на прибуток звузили базу оподаткування з метою стимулювання інвестицій та покращення конкурентоздатності окремих секторів економіки.

Лише деякі країни знизили податок на прибуток та розширили базу оподаткування за рахунок обмеження компенсації збитків та вирахування відсотків за довгостроковими зобов'язаннями.

Певна кількість країн ЄС дедалі більше спирається на місцеві податки на забруднення навколишнього середовища та ресурси. Італія та Литва запровадили податок на відходи. Латвія підвищила податки на природні ресурси та ввела два податки в цій галузі, а Іспанія - ввела податок на фторвмісні парникові гази.

Не залишилися без уваги податки на рухоме майно. Вони підвищувалися, як і акцизи на тютюн на алкоголь.

Країни ЄС у 2014 році розробляли програми стимулювання наукових досліджень та інновацій R&D - Research and Development. Так, стратегія "Європа 2020" передбачає інвестування у R&D 3% ВВП. Задля цього більшість країн Євросоюзу запровадили спеціальні податкові стимули.

У Латвії з середини 2014 року введено спеціальну форму податкового забезпечення для певних коштів, пов'язаних з дослідженнями та розробками.

Італія запропонувала на 2014-2016 роки податковий кредит для компаній з річним доходом до 500 млрд євро, які інвестують у дослідження та інновації. Швеція зменшила внески на соціальне страхування для працівників цих галузей.

Чехія розширила перелік витрат з професійного розвитку працівників, які зменшуватимуть об'єкт оподаткування податком на прибуток. Окремі податкові преференції країни надали business angels - людям, що інвестують у стартапи.

Однак у центрі уваги в країнах ЄС залишається боротьба з податковим шахрайством, ухиленням від сплати податків та агресивним податковим плануванням. Така боротьба посилюється на всій території Євросоюзу.

Фото УП

Заходи, що імплементуються, дозволяють не лише зменшити податковий розрив, але й допомагають податковим органам підвищити ефективність збирання податків та знизити тягар відповідальності платника податків.

Недотримання податкового законодавства платниками податків та недостатня якість адміністрування податків з боку держави пов'язані між собою.

Важко знайти баланс між застосуванням санкцій податковими органами до платників податків, які ухиляються від сплати податків, та небажанням самих платників податків дотримуватися законодавчо встановлених правил.

Якість адміністрування податків можна підвищити шляхом запровадження електронних сервісів та підвищення контролю за обігом готівки.

Не менш важливим є розвиток відносин між урядом та платниками на основі довіри, а також зростання податкової грамотності у суспільстві. Це важливі кроки для підвищення культури сплати податків та добробуту населення.

Основні вади податкових реформ в Україні пов'язані з хаотичністю процесу їх розробки. Верховна Рада перекладає відповідальність за реформи на виконавчу владу - Міністерство фінансів та Державну фіскальну службу.

Виконавча ж влада шукає ініціативи громадських організацій та експертів, створює неефективні робочі групи, громадські ради, центри реформ. В результаті суспільство не розуміє, хто відповідальний за реформи в країні, і направляє претензії усім: депутатам, уряду, міністерствам та відомствам.

Зрештою, всі учасники збираються за круглим столом. Зазвичай винним у відсутності ефективних реформ є той, хто проігнорував запрошення організаторів, а результатом такої зустрічі є декларування необхідності посилення співпраці.

Дивно спостерігати, як радісно учасники заходу покидають зал: організатори задоволені кількістю селебрітіз, депутати та міністри - можливістю самопіару, а суспільство думає, що його почули. Згодом все повторюється.

Починати роботу над реформами варто з розробки загальної стратегії, визначення кола стратегічних податків та зборів, аналізу вад податкового законодавства. Стратегія реформування повинна відповідати загальноєвропейським трендам.

Україна визначила зовнішньополітичний вектор, уклавши угоду про асоціацію з Євросоюзом. Отже, слід поступово зміщувати акценти з прямих податків на непрямі або податки на споживання - акциз, митні збори, ПДВ - та ресурсні податки. Саме ці податки є стратегічними в Україні.

Запровадження електронного адміністрування ПДВ, введення додаткових 5% акцизу в роздрібній торгівлі, - правильні кроки. Вони дозволять не лише зменшити податковий розрив, а й підвищать якість адміністрування податків.

Всі країни ЄС застосовують диференційовану ставку ПДВ. Поряд з основною знижена ставка застосовується до товарів та послуг, якими користуються широкі верстви населення: продукти, готельні, ресторанні, транспортні послуги.

Розширення кола суб'єктів, які зможуть скористатися зниженою ставкою ПДВ, приміром 7% для фармацевтичної продукції, позитивно вплине на економіку, підтримає національного виробника, зменшить витрати громадян на харчування.

Спрощена система оподаткування, метою якої була підтримка начебто малого та середнього бізнесу, давно себе вичерпала. В результаті цієї системи в країні залишився лише мікро- та малий бізнес. Середній бізнес вона знищила та змусила багатьох підприємців дрібнити бізнес на величезну кількість мікрокомпаній.

Крім того, робота з приватними підприємцями за спрощеною системою оподаткування стала гарною альтернативою трудовим відносинам, що призвело до тінізації заробітної плати. В таких умовах законодавцю важко запропонувати дієвий механізм зменшення податкового навантаження на фонд зарплати.

Багато політиків апелюють до грузинського досвіду, проте забувають, що в цій країні відсутня спрощена система оподаткування та звітності.

Будь-які новації із зниження податкового тягаря на фонд зарплати в Україні не будуть ефективними, оскільки завжди існуватиме альтернатива у вигляді єдиного податку. Політики навіть не говорять про такі очевидні речі. Вони бояться втратити виборця і думають лише про своє політичне майбутнє.

Будь-яка податкова система повинна бути стимулом для бізнесу, а не тягарем. Наразі ж спрощена система підтримує одних підприємців, але вбиває інших.

Законодавець повинен шукати дієві механізми, які б слугували альтернативою спрощеній системі. Наприклад, в окремих країнах Євросоюзу підприємства малого бізнесу взагалі звільнені від оподаткування податком на прибуток.

Приміром, в Україні можна було б звільнити від оподаткування податком на прибуток компанії з річним доходом до 1 млн грн - саме ця межа встановлена для обов'язкової реєстрації платника ПДВ.

Для інших підприємств можна запровадити диференційовану ставку податку на прибуток за принципом "чим більше заробляєш, тим більше сплачуєш". Існуюча ставка податку на прибуток - 18% - може застосовуватися лише до підприємств з річним доходом понад 20 млн грн. За даними ДФС, їх в Україні не більше 5%.

Прийнята реформа в частині оподаткування податком на прибуток виправдана. В Україні запроваджена мінімальна кількість податкових різниць порівняно з ЄС.

Відмова від спрощеної системи оподаткування дасть можливість якісно реформувати податкове навантаження на фонд заробітної плати.

Фото livejournal.com

Прогресивна шкала оподаткування доходів фізосіб повинна застосовуватися з початкової ставки 10%, що зменшить навантаження на чутливі верстви населення. Не треба придумувати жодних коефіцієнтів. Достатньо зменшити єдиний соцвнесок до 25% на перший рік з поступовим зменшенням ставки в наступні роки.

Крім цього, Україна повинна розробляти податкові стимули для компаній, які працюють у сфері R&D, надавати податкові преференції у вигляді зменшення ставок податків та зборів або звільнення від оподаткування певної суми інвестицій. Саме ці галузі можуть стати драйверами зростання економіки країни.

Варто також розширити базу оподаткування екологічним податком та ввести податок на сміття, як у Швейцарії. Це стимулюватиме громадян сортувати сміття та розумно ставитися до навколишнього середовища.

Електронне адміністрування ПДВ, посилення контролю за обігом готівки, розширення обов'язкового застосування касових апаратів - ефективні інструменти боротьби з податковим шахрайством та ухилянням від сплати податків.

Інші заходи, які застосовуються в країнах ЄС, можуть бути імплементовані і в Україні. Приміром, Румунія заснувала департамент боротьби з шахрайством. Кіпр розробляє стратегію адміністрування податків на основі ризик-менеджменту. Естонія перевіряє найбільш ризиковані сектори економіки, наприклад, будівництво.

Майже всі країни ЄС розробили план дій щодо боротьби з шахрайством та ухилянням від сплати податків. Чи є такий план в Україні?

Відсутність стратегії реформ, чіткого плану дій та відповідального органу за реформи призводить до неефективності роботи як парламенту і уряду.

Громадським організаціям слід відкрити свої статути і згадати, заради чого вони були створені, працювати із своїми членами, пропонувати освітні програми, а не лізти в політику та проголошувати всім відомі гасла.

Не треба створювати робочі групи та комітети, вони неефективні. Крім того, кількість таких організацій лише за останній рік збільшилася в рази.

Порядок в країні буде лише тоді, коли всі почнуть займатися своїми справами, генерувати додаткову вартість на своїх місцях. Коли депутати, державні службовці, громадські активісти, експерти, підприємці та прості громадяни разом почнуть думати про країну, а не про власні інтереси.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.