Країни ЄС скуповують золото і забирають його зі США. Готуються до війни?
Коли в останні роки Китай почав активно скуповувати нафту і золото, аналітики та західні медіа побачили в цьому ймовірну підготовку до війни за контроль над Тайванем та повторення прикладу РФ перед її вторгненням в Україну.
Тепер, коли російські дрони фіксують у Польщі та країнах Балтії, а розвідки попереджають про ескалацію з боку Москви аж до потенційного нападу на члена НАТО, "активом-притулком", яким не один рік є золото, запасаються країни ЄС.
Нідерланди забрали із США 86 тонн дорогоцінного металу і пояснили це необхідністю зміцнитися на випадок криз. Активно скуповує золото Польща, запаси якої перевищують резерви Європейського центрального банку (ЄЦБ).
Що це: підготовка до війни, прагнення використати безпечний актив на тлі зростання інфляції і вартості енергоносіїв, страховка від непередбачуваності Дональда Трампа чи все разом? Чому країни Євросоюзу прагнуть тримати золото в себе і чому ситуація з держборгом ЄС може бути небезпечнішою, ніж у США?
"Ненадійний партнер"
2 вересня Центральний банк Нідерландів (DNB) оголосив, що у 2026 році перевіз майже 86 тонн золота з 313 тонн, які зберігалися в США й Канаді, до Лондона – "визнаного у світі головного центру торгівлі фізичним золотом". Банк Англії є одним з найбільших у світі власників і зберігачів цього металу. За оцінками, у його сховищах лежать 400 тис. злитків загальною вартістю близько 270 млрд дол.
"Більш збалансований розподіл резервів між Північною Америкою, Великою Британією та Нідерландами сприяє розподілу ризиків і робить їх більш доступними для використання в кризовій ситуації", – пояснили в Амстердамі.
Золоті резерви Нідерландів перевищують 612 тонн, їх вартість оцінюють у 72,2 млрд євро. До вивезення частини резервів до Лондона в нідерландському місті Зейст зберігалося 30,8% запасів, у Нью-Йорку – 31,3%, в Оттаві – 19,7%, у Лондоні – 18,1%. Тепер у Лондоні 32,1%, у Нью-Йорку й Оттаві – по 18,5%.
Частково переміщення золота було фізичним – зі США та Канади до Зейста, а із Зейста до Лондона, а частково його провели шляхом продажу в Нью-Йорку та купівлі в Лондоні. Загальний обсяг золотих резервів не змінився.
"Золото ідеально підходить для хеджування екстремальних системних ризиків. Завдяки переміщенню ми покращили ліквідність наших резервів. Сподіваємося, що нам ніколи не доведеться їх використовувати, але нам дійсно потрібно зміцнити нашу стійкість та готовність", – заявив голова DNB Олаф Слейпен.
DNB не вперше вивозить своє золото зі США: у 2014-му до Нідерландів перевезли 122 тонни, вартість яких у той час становила 4 млрд євро. Тоді це пояснили необхідністю диверсифікувати місця зберігання резервів, прикладом інших центробанків країн ЄС та необхідністю підвищити рівень довіри своїх громадян.
В Амстердамі не уточнили, до яких криз вони готуються, проте Сполучені Штати вже не перший рік ведуть непрогнозовані митні війни, зокрема проти ЄС. До того ж Трамп під час другої каденції проводив військові операції у Венесуелі та поблизу Куби, а його війна проти Ірану, попри численні обіцянки, досі не закінчилася.
Ба більше, між ЄС і США зросла напруженість після того, як Трампа роздратувало небажання союзників долучатися до його війни за Ормузьку протоку.
Напруги додають і його заяви про можливість зміни позиції Штатів щодо британського суверенітету над Фолклендськими островами, на які претендує Аргентина, і погрози встановити контроль США над Гренландією. Непокоять блок і плани Пентагону суттєво скоротити військовий контингент у Європі.
Нідерландські економісти заявляли про необхідність вивезти резерви із Сполучених Штатів, аргументуючи це непередбачуваністю Трампа. "Він може відмовитися видати золото, ввести додаткові мита або затягнути процес на десятиліття. США зараз – ненадійний партнер", – визнав Йохан де Райтер, директор компанії Goudwisselkantoor, яка торгує дорогоцінними металами.
Тезу про те, що Білий дім із Трампом на чолі "більше не надійний союзник", підтверджує у внутрішній документації МЗС Бельгії, закликаючи своїх співробітників розвивати зв'язки з його опонентами для захисту інтересів країни. "Стало очевидно, що американський партнер більше не є тим союзником, яким він був у минулому", – йдеться в документі МЗС Бельгії від грудня 2025 року.
Тренд на вивезення резервів із США зачепив не лише Нідерланди: центробанк Франції зберігає в себе все своє золото. Торік банк "вивіз" залишки дорогоцінного металу із США і навіть заробив на цьому 13 млрд євро: продав наявні там фізичні запаси, а потім купив дешевше ідентичний обсяг на європейському ринку.
Німецький Бундесбанк до 2016 року перевів до себе понад 216 тонн зі сховищ за кордоном: 111 тонн з Нью-Йорка та 105 тонн з Парижа. Німецькі економісти закликають піти на такий крок і зараз, але банк поки цього не зробив. Бундесбанк зберігає в сховищах ФРС США в Нью-Йорку 37% своїх запасів – 1 236 тонн.
Схожі заклики лунають в Італії – у США зберігається 43% її золотих резервів.
Стратегія переміщення в періоди глобальної нестабільності не нова: деякі європейські центробанки переводили частину своїх запасів до Нью-Йорка під час холодної війни. З іншого боку, зберігання золота у своїй країні вимагає витрат на охорону та страхування, які можуть бути надто високими для менших банків.
Підготовка до війни?
В останні роки золото переживає злет: у січні ціна на нього перевищила 5 тис. дол. за унцію. Головний чинник підйому – стійкий статус "найнадійнішого резервного активу" та "активу-притулку" в періоди фінансових та геополітичних потрясінь, спричинених торговельними та військовими конфліктами.
"Це ознака майбутніх воєн", – пояснював представник одного з банків ЄС. На тлі постійних попереджень західних розвідок про високу ймовірність ескалації з боку РФ аж до можливого нападу на країни Балтії чи ймовірних атак дронами по Франції, Іспанії та Італії з моря напередодні виборів ця теза справді має сенс.
Саме ризиком наближення фронту до польських кордонів і дестабілізації економіки пояснював свою програму купівлі дорогоцінного металу центробанк Польщі – Варшава стала одним з найактивніших гравців на світовому ринку золота.
Російські дрони у 2026 році дедалі частіше падають на території Польщі та атакують КПП на українсько-польському кордоні, тож центробанк на тлі рекордних 53 млрд дол. витрат країни на оборону нарощує і золоті запаси.
Понад те, запасів у Польщі вже більше, ніж у ЄЦБ: золоті резерви Narodowy Bank Polski в серпні 2026 року перевищили 648 тонн проти 506,5 тонни в кінці 2025-го в запасах ЄЦБ. Це укріплює позиції Варшави у фінансовій архітектурі Євросоюзу, хоча критики заявляють, що кошти, призначені для масштабної купівлі золота, можна було б розмістити в облігаціях, які приносять процентний дохід.
Проте знижувати темпи нарощування цієї фінансової подушки країна не збирається: президент Narodowy Bank Polski Адам Глапінський кілька років підкреслює, що дорогоцінний метал відіграє особливу роль у структурі національних резервів. За його словами, це актив, вільний від кредитного ризику, незалежний від рішень інших країн та стійкий до фінансових потрясінь.
Амбіції Варшави далекосяжні: мати 700 тонн золота, а вартість золотих запасів довести до 400 млрд злотих (100 млрд євро). У 2024 році на золото припадало 16,9% валютних резервів країни. У кінці 2025-го показник підскочив до 28,2%. Це одна з найшвидших змін у структурі резервів серед центробанків світу.
Золото накопичувала не лише Польща. Більшість країн збільшили свої резерви, розглядаючи злитки як засіб захисту від політичних та військових криз. При цьому про обсяги купівлі повідомляють не всі країни, зокрема Китай та РФ.
Високий попит зберігається і у 2026 році. Це накладається на історично високі ціни на дорогоцінний метал, особливо на тлі воєн в Україні та на Близькому Сході.
Ще однією причиною нарощення золотих запасів країнами ЄС може бути прагнення перестрахуватися на випадок замороження активів. Прецедент уже є: блокування майже 300 млрд дол. центробанку РФ після початку великої війни.
Джозеф Каватоні з World Gold Council визнає: хоча війни і торгові конфлікти впливають на рішення щодо накопичення резервів, вони "не очолюють перелік мотивів". Інфляція, процентні ставки та можливість зберігати золото в місці, де його можна швидко продати, відіграють ключову роль, вважає аналітик.
"Не думаю, що насувається неминуча катастрофа, але вважаю, що люди стають більш обізнаними щодо управління резервними активами", – резюмував він.
Боргова пастка Парижа і всього ЄС
Проблемою для Євросоюзу може виявитися структура держборгу. На перший погляд, фінансове становище ЄС краще, ніж США з їх 40 трлн дол. боргу. Сукупні борги урядів країн ЄС становлять 15,7 трлн євро (18,2 трлн дол.) за економіки, яка не набагато менша за американську (23 трлн дол. проти 32 трлн дол.).
Двадцять років тому співвідношення державного боргу до ВВП і в Штатах, і в Євросоюзі становило близько 65%. Тепер американський показник зріс до понад 120% і, за прогнозами МВФ, перетне 140% до 2031 року. Тим часом у ЄС цей показник сягає "лише" 83% і в найближчі роки залишиться на тому ж рівні.
Проте, наголошує The Economist, насправді більше боргових проблем саме в ЄС. Вашингтон має дві важливі переваги: долар усе ще головна світова резервна валюта, а економіка продовжує зростати. Крім цього, за всіма федеральними облігаціями США стоїть одна держава, а в єврозоні запозичення бере на себе 21 країна, кожна з яких мусить погашати власні борги, аби не похитнути євро.
Боргова міцність єврозони залежить від її найслабшої ланки, якою видання називає Францію. Держборг Парижа сягнув 119,3% ВВП, а в наступному році він зросте до 121,7%, тобто більш ніж удвічі перевищить орієнтир у 60% ВВП, якого повинні дотримуватися країни ЄС. Таких показників боргу не було з 1978 року. До того ж друга найбільша економіка єврозони цьогоріч майже не зростає.
На цьому тлі процентні ставки за французькими десятирічними облігаціями сягнули вісімнадцятирічного максимуму – 4,74-4,77%. Для порівняння: Греція, яка пережила дефолт і глибоку фінансову кризу, платить 4,44%.
Співвідношення державного боргу Греції до ВВП досі перевищує 140%, тоді як французька економіка більш ніж удесятеро більша, багатша та диверсифікованіша. Проте тепер для інвесторів важливий не лише розмір заборгованості, а й напрямок, у якому рухається борг, як часто його варто рефінансувати і чи має уряд політичні можливості припинити його нарощування.
Єврокомісія очікує, що грецьке співвідношення боргу до ВВП і надалі знижуватиметься: зі 146,1% у 2025 році до 134,4% до 2027-го. У Франції ж, навпаки, очікується зростання до понад 120% за той самий період.
Ще більш контрастною виглядає ситуація з бюджетом. Якщо Греція завершила 2025 рік з профіцитом 1,7% ВВП і, за прогнозами, залишатиметься в плюсі щонайменше до 2027 року, то Франція зафіксувала дефіцит 5,1% – один з найбільших у Євросоюзі, і цьогоріч він виходить з-під контролю.
Ба більше, економічні показники Парижа погіршуються: 11 вересня міністр фінансів Ролан Лескюр удвічі, до 0,5%, знизив прогноз зростання ВВП на 2026 рік, відмовившись від цільового рівня дефіциту 5%, на якому ґрунтувався бюджет.
Статистичне управління INSEE налаштоване ще песимістичніше, вважаючи, що економіка зросте на 0,4%. Це зробить Францію єдиною розвиненою економікою, від якої цього року очікують уповільнення. Греція ж зростає майже на 2%.
Ще один важливий фактор – структура держборгу. Основна його частина в Греції з'явилася в результаті отримання нею допомоги. Кредити видані на десятиліття за пільговими та фіксованими ставками: середній термін обігу перевищує 18 років, а річна вартість обслуговування портфеля в червні становила лише 2%.
У Парижа аналогічного за термінами захисту від зростання ставок немає: облігації, які розміщувалися в епоху майже нульових ставок, продовжують погашатися і замінюються паперами за поточною ціною грошей.
Таким чином, процентні виплати цього року мають сягнути 65 млрд євро – обслуговування боргу стає найбільшою статтею державних витрат. Рахункова палата Cour des Comptes уже попередила, що до 2029-го ця сума може наблизитися до 100 млрд євро на рік. В ОЕСР також визнали: без зміни політики французький держборг може сягнути 200% ВВП до 2050 року.
ЄЦБ може втручатися, якщо вартість запозичень країни стане загрозливою. Така допомога передбачає непопулярні реформи, а цього на тлі виборів у 2027 році в обтяжених боргами Франції, Греції, Італії та Іспанії очікувати не варто.
"Фіскальна дисципліна похитнеться, бо виборців засипатимуть обіцянками. У Франції в президентських рейтингах лідирує ультраправа популістка Марін Ле Пен, яка виступала за вихід з єврозони. Лівий популіст Жан-Люк Меланшон пропонує відмовитися від частини державних зобов'язань. Навіть серед центристів ніхто не пропонує повертатися до дефіциту 3%, як вимагає ЄС", – пише The Economist.
Припущення, що Франція стане наступною Грецією, видання називає "перебільшеною нісенітницею", але проблеми Парижа вже впливають на ЄС.
Після пандемії блок почав випускати спільні облігації, розраховуючи згодом фінансувати через них оборону та стратегічні проєкти. Однак тривале відхилення Франції від бюджетної дисципліни ставить спільні запозичення під ризик: що дорожче позичає Париж порівняно з Берліном чи Афінами, то більше спільний борг нагадує приховану субсидію від ощадливих країн до марнотратних.
"Фіскальна нестриманість Парижа давно дорого обходиться французам. Тепер за це платять й інші країни Євросоюзу", – резюмує The Economist.