Ще два роки війни. Економіка Росії відмовляється впадати в рецесію

Прогнози швидкого краху російської економіки під тиском західних санкцій і значних воєнних витрат, які лунають протягом війни, досі не справдилися. РФ уникла не лише стагфляції, а й рецесії. Її модель двошвидкісної економіки – військової та цивільної – хоч і почала гальмувати, але все ще працює.

Останні оцінки українських економістів невтішні: Кремль зможе підтримувати нинішній темп війни щонайменше протягом двох років навіть за нижчих нафтових цін. Чому ВВП Росії все ще зростає і чи можна підштовхнути її економіку до колапсу?

Із санкціями, але без рецесії

На початку великої війни очікування від санкцій США та ЄС проти Російської Федерації критично завищувалися. Тому багато хто здивувався, коли десятки пакетів "пекельних" санкцій не спровокували фінансової та економічної кризи в РФ.

"У політичній комунікації санкційні пакети часто називають безпрецедентно сильними. Але коли аналізуєш фінальні положення, бачиш перехідні періоди або винятки, що відразу послаблюють максимально можливий ефект", – каже керівниця Хабу санкційної експертизи KSE Institute Юлія Павицька.

Попри залежність Кремля від світу та неефективність його політики імпортозаміщення, обмеження не подіяли так, як розраховували на Заході. Москва змогла обходити їх завдяки паралельному імпорту технологій та обладнання через треті країни, а також вільному доступу до "найбільшої фабрики" та найбільшого споживача ресурсів – Китаю.

"Навіть при санкціях завдяки переорієнтації поставок на Китай, Індію та інші азійські країни Росії вдалося зберегти суттєву частину доходів від експорту енергоносіїв", – каже директорка з наукової роботи Growford Institute Тетяна Богдан.

Завищені очікування економічного краху РФ формували й недовіра до її офіційної статистики та сподівання на те, що насправді там все набагато гірше. Це виявилося видаванням бажаного за дійсне.

Хоча Росія швидко відібрала в Ірану статус "найбільш санкціонованої країни світу", але її ВВП у перший рік великої війни скоротився лише на 1,4%. Значні бюджетні витрати та кредити розігріли не тільки військову економіку, а й цивільні галузі. Як наслідок, за 2023-2024 роки економіка РФ зросла на 9,2%.

Втім, у 2025 році імпульс зник – темпи зростання впали до 1%, а цього року очікувалося 0,4%. Проте через високі ціни на нафту МВФ у липні покращив прогноз зростання російської економіки до 1,1%, що виключає рецесію цього року. "Скоріш за все, російська економіка буде знаходитися на межі стагнації, проте наразі ми не бачимо передумов для швидкого переходу до рецесії", – додає Павицька.

Зростання російського ВВП від початку великої війни спиралося на фіскальне та кредитне стимулювання. Із 42,9 трлн рублів видатків 2025 року понад 16 трлн рублів становили військові витрати, за оцінками Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру.

У січні-березні 2026 року частка військових видатків досягла рекордних 65% доходів бюджету. Причому саме їхнє збільшення провокує зростання дефіциту – до війни бюджет був профіцитним.

В умовах втечі іноземного капіталу та накладених фінансових санкцій Центробанк РФ допоміг уряду побудувати військову економіку, а потім – підготувати її до війни на виснаження. "Політика Центрального банку РФ забезпечила функціонування економіки у двох вимірах: воєнному і цивільному, що допомогло економіці адаптуватися до війни", – вважає завідувач відділу грошових ринків Growford Institute Михайло Джус.

Банки зобов'язали видавати пільгові кредити підприємствам ВПК, але ті кредитували й цивільні галузі, які обслуговували війну. Це майже подвоїло кредитування бізнесу – з 50 трлн рублів у 2021 році до 88 трлн рублів у серпні 2026-го. Навіть коли підтримка цивільного бізнесу майже зупинилася, банки продовжували фінансувати "військову машину".

"В міру того, як закінчувалися вільні виробничі потужності, проявлялася проблема дефіциту робочої сили і технологічної відсталості економіки, то й ефекти воєнного кейнсіанства вичерпалися, і економіка перейшла в стадію стагнації", – вважає Богдан.

Зростання промислового виробництва сповільнилося з 5,6% у 2024 році до 1,1% у 2025 році і до 0,1% у січні-липні 2026-го. Цей приріст повністю забезпечило виробництво зброї та військової техніки. Хоча темпи зростання ВПК – "ядра економіки РФ", за даними Growford, за цей період впали з 20% до 3-6%.

Умовно цивільні галузі вже падають, зокрема нафтопереробка, металургія, виробництво будівельних матеріалів, машин та обладнання, хімічної продукції, а також будівництво, транспорт та оптова торгівля.

Російські інвестиції в "мінусі" п'ять кварталів поспіль, а за січень-червень 2026 року вони скоротились на 9,9%. "Падіння інвестиційної активності є індикатором серйозних проблем в економіці агресора, які сигналізують про погіршення очікувань бізнесу і високу ймовірність входу економіки у рецесію", – вважає Богдан.

У першому кварталі 2026 року ВВП скоротився на 0,2% – це було перше падіння в РФ за три роки. Однак у другому кварталі, підтримана неочікувано високими цінами на нафту, економіка зросла на 1,3%. Оскільки технічна рецесія фіксується після двох кварталів падіння ВВП поспіль, цього разу Росії вдалося її уникнути.

Нафта тримає держфінанси

Паливно-енергетичні ресурси займають найбільшу частку в російському експорті, тому динаміка нафтогазових доходів федерального бюджету вважається індикатором масштабу проблем в РФ.

Growford називає економіку Росії "доволі адаптивною" завдяки значним доходам від експорту енергоносіїв та співпраці з Китаєм, Індією, країнами Близького Сходу і Центральної Азії. Попри санкції РФ у 2025 році отримала від експорту нафти і нафтопродуктів лише на 13,8% менше коштів, ніж до великої війни.

У листопаді 2025-го – лютому 2026-го надходження від продажу нафти і нафтопродуктів скоротилися до 9,8-11 млрд дол. на місяць. Це спричинило падіння на 45% нафтогазових доходів бюджету у першому кварталі, зокрема через санкції проти "Роснєфті" і "Лукойлу". Проте війна між США та Іраном призвела до зростання цін і збільшила експортну виручку Росії. За оцінками експертів, коливання ціни на нафту Urals на 10 дол. за барель змінює доходи бюджету РФ на 1-1,5% ВВП на рік.

"За квітень-серпень Росія додатково заробила 42,3 мільярда доларів експортної виручки від сирої нафти і нафтопродуктів", – каже Павицька.

Додаткові кошти не компенсували втрати початку року: за січень-серпень нафтогазові доходи на 17% менші, ніж рік тому. "Втім, через цінове ралі вони отримують передишку з точки зору спроможності фінансувати дефіцит", – пояснює Павицька. За серпневою оцінкою KSE, у 2026 році доходи від експорту нафти можуть зрости на 24 млрд дол.

З роками значення нафтогазових доходів для РФ знизилося, і зараз на них припадає лише 28% бюджету. "Існує стереотипне уявлення, що федеральний бюджет суттєво залежить від нафтогазових експортних доходів. З їх падінням влада намагається покривати зростаючі військові видатки за рахунок податків на споживання і доходи платників", – каже експерт Growford Institute Костянтин Швабій.

РФ під час війни запровадила додаткову прогресію при оподаткуванні доходів фізичних осіб і збільшила податок на прибуток. Як наслідок, податки на споживання та доходи наприкінці 2025 року вже забезпечували 46% бюджетних надходжень у порівнянні з 30% у 2021 році.

На цьому збільшення фіскального тиску не зупинилося. У 2026 році ПДВ підвищили на 2 в.п. – до 22%. Таким чином росіяни сплатять додатково 1,2-1,4 трлн рублів.

Але навіть цього недостатньо, щоб фінансувати війну, тому дефіцит федерального бюджету постійно зростає і минулого року встановив рекорд – 5,6 трлн рублів (2,6% ВВП). Цього року він лише за перше півріччя досяг 5,7 трлн рублів (74 млрд дол., або 2,7% ВВП).

Одна з причин – надходження за січень-серпень на 1 трлн рублів (-16,7%) поступаються показнику за січень-серпень 2025 року. "Це приблизно один місяць війни. До кінця року дефіцит становитиме 7-7,5 трильйона рублів, що відповідає 3-3,5% ВВП", – очікує Швабій.

Причому Кремль вирішив більш гнучко реагувати на ці виклики. "РФ дозволила змінювати плани видатків і дефіциту без внесення змін до закону про бюджет. Мінфін отримав більше свободи", – каже Павицька.

Як Росія фінансує дефіцит

До початку великої війни бюджет РФ був профіцитним, а нафтові надприбутки йшли до Фонду національного добробуту (ФНБ). Тому після лютого 2022 року агресор витрачав активи Фонду, які сягали 10% ВВП, на фінансування дефіциту бюджету. Тепер їх залишилося 5,6% ВВП.

Зараз у ФНБ є 13,2 трлн рублів, втім, ліквідні активи – іноземна валюта та золото – становлять лише 4 трлн рублів. "Попередні роки Росія активно використовувала ліквідну частину фонду, щоб закривати дірку в бюджеті. Зараз його тримають і не використовують. Можливо, дійшли до червоної лінії ліквідних коштів у фонді, нижче якої не ризикують опускатися", – зазначає Павицька.

А що із золотим запасом? Новини про його продаж зазвичай сприймаються як ознака гострої нестачі грошей у Кремля, але продані з початку року 56 тонн – це лише 2,4% його золотих резервів.

Росія у 2014-2021 роках більш ніж подвоїла обсяг золота в резервах, і зараз він становить 73 млн тройських унцій. Коли ціна на нього у 2022–2026 роках зросла з 1800 дол. до понад 4400 дол. за унцію, переоцінка в резервах ЦБ РФ підняла його вартість до 333,5 млрд дол. Для розуміння, на Заході замороженими вважаються близько 300 млрд дол. активів ЦБ.

Якщо у міжнародних резервах РФ, які становлять 769 млрд дол., не враховувати заморожені активи та монетарне золото, на валюту припадає 135 млрд дол. І хоча це лише кожен шостий долар офіційних резервів, цей показник стабільний майже всю війну.

Наявний у РФ золотий запас коштує 33,6 трлн рублів – це два річні бюджети війни. "Рублевий еквівалент вдвічі перевищує орієнтовні витрати на війну у 2025 році. Резервів достатньо на два роки", – каже Джус.

Проблема запозичень

Якщо не ФНБ і не розпродаж золота, то де Росія бере гроші?

У січні-червні 2026 року дефіцит бюджету РФ становив 5,7 трлн рублів. Чисті запозичення покрили 2,3 трлн рублів, ще 0,5 трлн рублів взяли із ФНБ, а решту профінансували зі своїх коштів на рахунках казначейства. Такий ресурс швидко вичерпується, тому уряд дедалі більше залежить саме від внутрішніх запозичень: із початку 2025 року приблизно 85% фінансування дефіциту припадає на внутрішній борг, підрахували в KSE.

Після втечі іноземних інвесторів банки залишилися єдиними покупцями облігацій і роблять це коштом депозитів населення. За чотири роки вони зросли на 81%, оскільки жорстка монетарна політика ЦБ РФ стимулювала росіян тримати гроші в банках під понад 20% річних.

З часом приплив коштів сповільнився, хоча ставки за депозитами все ще вищі за 6,3% інфляції. З лютого сектор перебуває у стані "прогресуючого дефіциту ліквідності", який 14 вересня перевищив 3 трлн рублів. Банки змушені звертатися до ЦБ, використовуючи облігації як заставу. "Попит на готівку формує дефіцит ліквідності банківського сектору, який покривається через операції РЕПО, які також використовуються банками для фінансування дефіциту бюджету шляхом купівлі облігацій", – пояснює Джус.

На цьому тлі Мінфіну РФ все важче брати в борг. У липні-серпні більшу частину аукціонів скасували через недостатній попит на облігації. "У вересні вони залучили 1,1 трильйона рублів після того, як зробили дисконт на облігації та запропонували вищу плаваючу ставку – тобто були вимушені піти на погані для себе умови, які є більш дорогими", – каже Павицька.

Тож проблема РФ не стільки в розмірі держборгу, який становить 18,3% ВВП, скільки у його вартості: на виплату відсотків за ним витрачається 9% доходів бюджету. "Потрібно далі розгортати цю спіраль, щоб фінансування боргу було для них настільки дорогим, щоб вони були змушені почати відмовлятися від своїх витрат і скорочувати їх", – вважає Павицька.

Тому виникає питання: першою почнеться бюджетна чи банківська криза? "Попри велику кількість повідомлень про передкризовий або кризовий стан банківської системи, аналіз статистичних даних не дає підстав зробити висновок, що банківська система може стати джерелом дестабілізації в найближчому майбутньому", – скептично зазначає Джус.

У разі погіршення фінансового становища Кремль знову вдасться до підвищення податків, щоб залучити додаткові ресурси на війну. "Росія – це тоталітарна держава і, попри все, вона досі технічно функціонує як ринкова економіка. Якщо країна дійде до скрутного становища, у неї залишається нерозіграна карта – реально високе підвищення податків і примус усієї економіки скидатися в общак на війну", – каже Павицька.

Поки влада не вдалася до нового підвищення податків, витрати на війну б'ють по росіянах неочікуваним способом. В цьому році регіонам дозволили фінансувати вербування контрактників за рахунок скорочення витрат на ЖКГ. І вже у жовтні очікується підвищення тарифів для населення. "Витрати на війну витісняють соціальні видатки", – констатує Швабій.

Ще два роки війни?

Враховуючи все вищесказане, Кремль зберігає спроможність фінансувати війну нинішньої інтенсивності, але ціна такого фінансування постійно зростає. В Growford не бачать ознак "неминучої економічної кризи", хоч і фіксують поглиблення макроекономічних дисбалансів.

"Найбільш вірогідним є сценарій тривалого виснаження російської економіки, за якого держава ще зможе кілька років підтримувати високі військові видатки", – йдеться у прогнозі інституту.

За оцінкою його аналітиків, навіть за збереження нинішніх умов РФ зможе підтримувати "нинішній темп війни щонайменше протягом двох років". Йдеться про чинний санкційний режим, підтримку Китаю, військові видатки на рівні 2025-2026 років та нафту по 60-80 дол. за барель. 23 вересня Brent коштувала майже 100 дол.

Водночас пріоритет воєнних витрат означає подальше вимивання ресурсів із цивільної економіки. "РФ ще зможе фінансувати високі військові видатки, але економіка платитиме за це входженням у рецесію, поглибленням економічних дисбалансів і зниженням соціальної толерантності до війни", – очікує Богдан.

"Зараз Росії достатньо грошей, щоб зберігати статус-кво: вести війну, виснажувати українську економіку і тримати свою економіку більш-менш на плаву. Але їх недостатньо, щоб принципово наростити військові можливості й змінити ситуацію на полі бою", – вважає Павицька.

На її думку, для РФ уже закінчився період дешевого фінансування війни: "Всі інші рішення або дуже дорогі, або болючі".

Слабка економіка та фіскальна вразливість РФ створюють додаткові можливості для посилення санкційного тиску. Втім, після набуття чинності закону Ліндсі Грема не варто очікувати від США миттєвого введення 100% мита на товари найбільших покупців російської нафти – Китаю та Індії. Експерти вважають, що першими будуть санкції проти російських банків чи компаній ВПК.

"За цього цінового ралі на світових ринках годі сподіватися, що будь-хто з наших партнерів – США, ЄС – охоче застосовуватиме нові енергетичні санкції, які принципово зменшуватимуть пропозицію російської сирої нафти і нафтопродуктів на ринку", – каже Павицька.

Що робити Україні

В інформпросторі досі панують очікування швидкого краху економіки РФ. "Але як можна привести до колапсу російську економіку, якщо вона не ізольована від світу? Є, як мінімум, Китай та Індія, які продовжують купувати енергоресурси, а Китай експортує до Росії понад 70% усіх критичних компонентів", – каже дослідниця KSE.

Це вимагає зміни фокусу сприйняття того, яким чином варто тиснути на Росію і чого Україна хоче досягти. "Необхідно зміщувати акценти від очікування швидкого краху економіки агресора до формування середньострокової стратегії економічного виснаження її потенціалу та підштовхування до соціальної турбулентності", – вважає Богдан з Growford.

Українська стратегія "повернення війни додому – в Росію" якраз має на меті зробити війну більш нестерпною для росіян: від дефіциту пального і збоїв у роботі аеропортів до погіршення соціально-економічного становища через інфляцію та "замороження" соціальних видатків бюджету РФ.

Важлива системність ударів ЗСУ по нафтопереробних заводах та інфраструктурі морського експорту агресора. На піку атак 45% російських нафтопереробних потужностей виходили з ладу або працювали зі збоями, тоді як виробництво бензину падало на 25%. Паливна криза вже призвела до заборони експорту нафтопродуктів та обмежила здатність ворога максимізувати надприбутки.

"Ми підтримуємо українські кінетичні санкції. Якщо навесні російська експортна виручка від нафти і газу в середньому становила 21 мільярд доларів на місяць, то за липень-серпень дрони скоротили її до 13,5-13,9 мільярда. Якраз за рахунок того, що Росія значно скорочує експорт нафтопродуктів. В серпні відбулося скорочення й експорту сирої нафти", – каже Павицька.

Проте через ескалацію на Близькому Сході Кремль знову отримав цінову перевагу. Якщо в серпні російська нафта коштувала 66-68 дол. за барель, то за 20 днів вересня середня ціна на Urals становила 93 дол. "Кінетичні санкції допомагають стримувати понаднормову експортну виручку", – вважає Павицька.

У пріоритеті – будь-які заходи, які зменшують дохідність експорту як нафтового, так і аграрного, підвищують вартість обходу санкцій, ускладнюють логістику. "Удари Сил оборони мають зосереджуватися на найбільш соціально чутливих об'єктах, і у цьому контексті стратегія руйнування нафтопереробних заводів, інфраструктури морського експорту та електронної торгівлі може вважатися виправданою", – каже Богдан.

Growford радить розпочати удари по енергетичних потужностях. "Потрібні скоординовані удари по енергетичній інфраструктурі Московської агломерації та досяжних обласних центрів, які перериватимуть безперервність енергопостачання густонаселених цивільних регіонів і промислових зон", – каже Богдан.

Наступний крок – зупинка авіасполучення в європейській частині РФ. "І ще один можливий напрямок – кібератаки на інфраструктуру цифрового рубля, щоб підвищувати попит населення на готівку і погіршувати фінансовий стан банків", – вважає експертка.

Це збільшить дефіцит ліквідності та, можливо, запустить інші кризові явища, якщо реальна частка проблемних кредитів у банках РФ виявиться вищою за офіційну – 11,8%, передусім у сегменті великих корпоративних позичальників та іпотеки. "Фактичний рівень токсичних кредитів може бути значно більшим", – каже Джус.

Поки Москва має достатні експортні надходження від нафти, вона продовжуватиме війну. "Нам треба робити війну максимально дорогою для Росії з точки зору ресурсів – фінансових, людських, часових, і з точки зору болючості політичних рішень, які вони ухвалюють, щоб продовжувати кожен наступний день війни", – пояснює Павицька.