Украинские дроны или западные санкции. Кто сильнее бьет по российской нефтяной отрасли?

Чимало фахівців вважають, що ключ до російської військової машини лежить у її нафтовому секторі. До 2022 року ця галузь приносила федеральному бюджету 35-40% доходів або близько 20 млрд дол щомісяця. Дві третини з них – від продажу на світових ринках нафти, решта – дизельне пальне та газойль.

До великої війни половину цих коштів Москва отримувала від клієнтів з Євросоюзу. До їх честі вони почали відмовлятися від сировини з РФ. У 2022 році ЄС спочатку обмежив закупівлі російської нафти та нафтопродуктів, а згодом ввів ембарго на імпорт "чорного золота" з РФ морським шляхом.

На початку 2023 року ЄС та США також встановили механізм обмеження цін на російську нафту та нафтопродукти. Цей план просувала міністерка фінансів США Джанет Єллен, яка вважала його "майже геніальним": скоротити доходи Кремля і при цьому зберегти стабільним об’єм пропозиції, щоб уникнути шоку на ринку.

Поріг встановили на рівні 60 дол за бар нафти. Для нафтопродуктів обмеження запрацювали у вигляді 45 дол за бочку мазуту і 100 дол – дизелю.

Цей режим дозволив західним компаніям купувати енергоресурси в Росії за цінами, нижчими за встановлений рівень. Передусім – шляхом надання послуги страхування морських перевезень. Цим займається група британських страховиків P&I Club (покриває понад 90% усіх морських перевезень у світі).

Як Захід програє Росії енергетичні санкції

Зовсім інший вид обмежень з початку 2024 року впроваджує Україна. Ці санкції існують у вигляді дронів, які падають на російські НПЗ, та орієнтовані на зменшення спроможностей Кремля експортувати дизель і газойль.

Таким чином, санкції від США та ЄС і санкції, які реалізують Міноборони та СБУ, мають одну мету, але різні способи її досягнення. Чий підхід працює краще?

Дані: Bruegel, CREA, KSE Institute, Bloomberg.