ЗАТ "Укртатнафта" є не лише ласим шматочком для олігархів, але й підприємством, робота якого суттєво впливає на енергетичний баланс України.

А послідовне концентрування її акцій групою "Приват" справляє на цей баланс неоднозначний вплив.

У червер юристи "Укртатнафти" оскаржили в суді законність купівлі російською ВАТ "Татнєфть" 8,6% акцій українського заводу.

Керівник департаменту з юридичних питань "Укртатнафти" Валерій Корнеляк пояснив "Економічній правді", що "Татнефть" мала внести в статутний капітал "Укртатнафти" нафтові родовища, натомість, 1999 року викупила ці акції за гроші. Отже, було порушено договір купівлі-продажу.

Акції "Укртатнафти", що належать "Татнєфті" - останній великий пакет, який контролювався татарською стороною. Якщо група "Приват", за відкатаною схемою, викупить і цей пакет - то вона отримає контроль над підприємством.

Історія по-кременчуцьки

Кременчуцький нафтопереробний завод з 1994 року, коли на його базі було створено ЗАТ "Укртатнафта", залишається об'єктом майнових суперечок. У різний час його контролювали різні фінансово-промислові структури: групи "Татнєфті", "Укрсиббанку", "Приват" та інші. Однак український уряд не управляв заводом уже багато років.

З іншого боку, при будь-якому менеджменті заводу татарська сторона не припиняла поставок сировини.

Для того, щоб зрозуміти суть нинішніх судових слухань щодо тих чи інших пакетів акцій "Укртатнафти", треба пригадати історію її створення.

Спершу президенти України та Татарстану домовлялися про паритетну і цілком взаємовигідну участь обох сторін у підприємстві.

Українські 50% вносилися у вигляді майнового комплексу Кременчуцького НПЗ, а кілька татарських акціонерів забезпечували сумарні 50% у статутному капіталі за рахунок внесення до підприємства нафтових родовищ.

Так, зокрема, тодішній держкомітет Республіки Татарстан з управління державним майном вносив право на користування протягом 20 років 25 родовищами нафти на території Республіки, і це мало спершу забезпечити йому 37,388% статутного фонду.

Однак згодом збори акціонерів уже утвореного підприємства зайнялися змінами статутних документів, і в результаті, продані 1999 року акції підприємства були розподілені в іншій пропорції, і за інші внески у статутний капітал.

Зокрема, замість конкретних родовищ республіканська влада Татарстану внесла 75% підприємства "Татнєфтєпром". З нього, за словами Валерія Корнеляка, кременчуцький завод жодної краплі нафти не отримав: вона постачалася переважно з "Татнєфті".

"Навіть володіючи 75% акцій, ми не могли виконувати управління компанією "Татнєфтєпром". Адже в законодавстві Російської федерації є право золотої акції. І тому питаннями на зразок розподілу дивідендів займалося керівництво республіки Татарстан", - зазначив Корнеляк.

Таким чином 1999 року отримали свої частки всі акціонери "Укртатнафти", які заснували її 1994 року, однак після того дивним чином залишилися невикупленими близько 19% компанії, і їх було вирішено продати усім бажаючим.

Близько 1% з цього пакету придбав "МТ-Банк", і саме ці акції потім відійшли ТОВ "Корсан", через яке вплив на завод здійснювали спершу Олександр Ярославський, а потім - Ігор Коломойський.

За свідченням учасників ринку, перепродаж цього пакету відбувався за завищеною ціною, щоб його не могли перекупити діючі акціонери.

Решту ж 18,3% розділили дві офшорні компанії - Amruz Trading AG та Seagroup International Inc. При чому оплатили вони її векселями на суму, яка в кілька разів перевищувала їх статутний капітал.

Векселі, зрештою, так і не були оплачені, а офшорки згодом опинилися під контролем татарської сторони, що дозволило їй сконцентрували близько 55% заводу.

"Приватна" послідовність

Саме через цю історію з векселями татарська сторона і втратила 18,3% кременчуцького заводу. Купівлю акцій суд визнав недійсною через те, що вони так і не були належним чином оплачені, а отже, внесків до статутного фонду не надійшло.

"Укртатнафта" автоматично повернулася до стану 1999 року, до моменту, коли ще не викуплені офшорами акції знаходилися на балансі підприємства. Тим часом на підприємстві вже був "приватівський" менеджмент в особі Павла Овчаренка, відновленого на посаді завдяки судовому рішенню. Цікаво, що у 2003-2004 роках цей добродій управляв заводом від імені групи "Укрсиббанку".

Отож, дирекція НПЗ протримала акції на балансі майже рік, протягом якого, згідно з українським законодавством, акції з цього балансу треба комусь "сплавити". А потім "сплавила" структурі Ігоря Коломойського.

Щодо законності цих торгів досі тривають судові слухання. Преса звикла до думки, що "Нафтогаз України", фактично, уступив спірний пакет "Корсану", не взявши участь у торгах, а потім довго не подаючи судового позову на рахунок законності цих торгів. Однак у прес-службі НАКу цю думку намагаються спростувати.

"Ще у липні (тобто, до продажу акцій "Корсану" - ЕП) ми подали позов щодо незаконності оголошення конкурсу на продаж спірних акцій "Укртатнафти". А результати конкурсу ми довго не могли оскаржити, тому що не мали на руках відповідних документів. Отримали ми їх тільки після того, як побували у Кременчуці на зборах акціонерів. І одразу оскаржили", - пояснив "Економічній правді" заступник прес-секретаря НАКу Ілля Саввін.

Наступним кроком групи "Приват" в оволодінні НПЗ має стати застосування відпрацьованої схеми до іншого пакету - 28,778% акцій, які належать уряду Татарстану.

Нагадаємо, що 28 серпня 2009 року Вищий господарський суд України підтвердив незаконність придбання цієї частки за акції "Татнєфтєпрому".

Ідеться про операцію, здійснену того ж таки 1999 року, на кілька місяців раніше, ніж продаж акцій "офшоркам". Тоді, під час аукціонування, засновники викуповували емітовані акції, а отже, у разі скасування цієї операції цінні папери знову повернуться на баланс "Укртатнафти". Якщо "Приват" викупить і цей пакет, у нього опиниться 48,2% підприємства.

Наразі ж у юридичному департаменті "Укртатнафти" чекають, коли реєстратор, на виконання судового рішення, перерахує акції на рахунок емітента.

Можливо, зараз також відбувається накопичення штучної заборгованості заводу перед структурами групи "Приват" для того, щоб після продажу нового пакету так само, як і минулого разу, повернути кошти за купівлю акцій за завищеною ціною.

А поки ж той самий Полтавський господарський суд взявся за останній великий татарський пакет 8,613% акцій українського заводу, що належать російській "Татнєфті". Вилучення пакетів відбувається послідовно. "Адже неможливо воювати одразу з усіма", - зазначив Валерій Корнеляк.

Відсікання по кордону

В українських і російських судах щодо тих чи інших дій "Укртатнафти" часто приймаються абсолютно протилежні ухвали. Однак справа в тому, що рішення цих судів виконуються лише на територіях їхніх держав.

Отже, справа іде до того, що кожна зі сторін конфлікту сконцентрує реальні підприємства по свій бік кордону, і інцидент вичерпається.

Хіба що в суперечку з тої чи іншої причини включиться "Нафтогаз України", який, наприклад, після можливої зміни керівництва, зможе взяти реальну участь у боротьбі з групою "Приват".

Окрім того, з травня претензії "Татнєфті" до "Укртатнафти" на суму 1,13 мільярда доларів розглядає Женевський арбітражний суд. Однак такі справи - надто розтягнуті в часі, а виконати рішення по них - досить проблематично.

Скажімо, акції "Татнєфтєпрому" вже були заарештовані за борги "Укртатнафти" перед посередниками, що постачали їй сировину, а потім реалізовані ЗАТ "Алойл" - невеликій татарській нафтовидобувній компанії.

Інших активів "Укртатнафти" позивач на території Росії не виявив, отже, цим справа і обмежиться: татарам уже не буде чого стягнути у випадку продовження конфлікту. Хоча й тут "приватівці" висловлюють невдоволення.

"Ми втратили актив. Його можна було би продати, можна було би боротися за право управління компанією. Адже раніше на "Укртатнафті" управляли татарські акціонери і, відповідно, ніхто нічого не робив. А зараз можна було би відстоювати свої інтереси", - прокоментував арешт "Татнєфтєпрому" Валерій Корнеляк.

Юристи "Укртатнафти" скаржаться, що посередники переуступили право вимоги свого боргу компанії "СУВАР-Казань" без згоди боржника, що є юридично некоректним. Але ці нарікання виглядають так само символічно, як і нарікання татарської сторони на списання її акцій українського підприємства.

Один з таких коментарів "Економічна правда" отримала у заступника начальника управління щодо реалізації нафти і нафтопродуктів "Татнєфті" Володимира Карпова. Він дуже наполегливо просив не перекручувати його слова.

"Я попрошу, если печатать будете - не переворачивайте слова, а то как с хохлами поговоришь - так все по-хохляцки выходит. Сало, почему-то, сверху всегда", - переконував представник "Татнєфті".

Через те "Економічна правда" наводить його цитату без змін, щоб випадково не перекрутити.

"Та страна, которая занимается рейдерскими захватами, нам не интересна. Нам это не интересно. Не интересно нам это. Эта игра нам не интересна. Существуют внешние рынки, у нас очередь стоит за нефтью, и сегодня туда поставлять выгоднее. Сегодня экономика поставок - лучше, чем тогда, когда мы с вами сотрудничали, проблем со сбытом у "Татнефти" нет. Хотя в целом добыча нефти из года в год снижается. Так как новых таких месторождений, как Ромашкино, в России нет. Вы всю жизнь говорили, что мы ваше сало едим - так вот, мы ваше сало не едим. Вы всю жизнь наше сало едите. Мы это сегодня четко видим", - зазначив Володимир Карпов.

Він також нагадав, що обсяги переробки нафти на трьох НПЗ, що контролюються групою "Приват", знизився у кілька разів після того, як татарська нафта перестала надходити у Кременчук. І через те український ринок палива 2 роки поспіль більш ніж на 50% складається з імпорту.

І цей аргумент представника "Татнєфті" є незаперечним, хоча й давно відомим. Незважаючи на всі намагання "Привату" розблокувати поставки на завод, зокрема, за рахунок запуску Придніпровських нафтопроводів у двосторонньому режимі, питання не вирішують.