У середу в обмінниках можна було купити долари по 8,1 гривні. У цей же час на безготівковому ринку банки купували американську валюту вже за курсом 8,2.

Ключову позначку у 8 гривень за долар Україна подолала граючись. Говорити про заспокоєння ринку у таких умовах смішно.

На цьому фоні уряд і Нацбанк зайнялися піаром. І ті, й інші розуміють, що гривня не може не девальвувати.

Всі методи утримання курсу вже використані. А якщо ситуацію не можна змінити, головне - якомога швидше знайти винного на стороні. Інакше за все доведеться відповідати самим.

Тимошенко готує собі алібі

У середу прем'єрка знову згадала дві свої безсмертні тези. Перша - що справедливий курс гривні становить 6-6,5 гривні за долар. Друга - що утримання стабільного курсу - прямий обов'язок Нацбанку. І він з цим обов'язком не справляється.

"Сьогодні немає абсолютно ніяких підстав для того, щоб національна валюта падала... Навіть 7,6 гривні за долар є необґрунтованою ані фінансовою, ані економічною позицією гривні. Люди, які добре розбираються у цьому питанні, сказали, що обґрунтованим рівнем курсу є - 6-6,5 гривні за долар. Все інше - жорстока і нахабні спекуляція, яку не припинили ні силові структури, ні Нацбанк", - сказала вона.

Можна навіть припустити, хто підказав прем'єру ці думки.

29 липня колишній радник Тимошенко і колишній голова "Сведбанку" Сергій Тігіпко заявив: "Ми маємо проблеми з платежами за газ, але всі платежі йдуть з валютних резервів Нацбанку або через запозичення. Можливо, частково з інших коштів. Зараз отримаємо новий транш МВФ, він піде на покриття дефіциту бюджету. Тому, наголошую, що макроекономічних підстав для девальвації гривні немає".

Він також додав, що зараз ситуація на валютному ринку прямо залежить від професійних дій Нацбанку і його послідовної політики. Нічого не нагадує?

Як і восени 2008 року, Тимошенко вдалася до теорії змови. "На ринку валюти сьогодні проводиться абсолютно чітко спланована операція, причому жорстоко спланована стосовно України. Через спекулятивні угоди руйнується гривня. На цьому сьогодні заробляються величезні гроші", - зазначила вона.

Природно, що прем'єр щосили бореться з негідниками, які розхитують курс. "Я дала доручення податковій адміністрації з завтрашнього дня суттєвим чином перевірити діяльність банків, які сьогодні таким чином сплановано руйнують національну валюту, щоб заробити надприбутки", - сказала вона.

І все ж, незважаючи на ці надзусилля, цього недостатньо. На думку Тимошенко, саме Нацбанк сьогодні допускає девальвацію. У тому числі, через продаж валюти за "необґрунтовано високим курсом" 7,7 гривні за долар.

Чи знайдуть винних? Немає навіть сумніву, що їх знайдуть і покарають. Питання в тому, кого зроблять цапом-відбувайлом.

Минулого разу винним був банк "Надра". Мало того, що з установи вивели мільярди. Після заяв Тимошенко тисячі людей втратили всяке бажання тримати у ньому гроші. Тому можна очікувати на наступні "Надра".

Стельмах не дрімає

Тимчасом Нацбанк теж не сидить, склавши руки. Володимир Стельмах діє мудро. Через аукціони НБУ продає дешеві долари для погашення кредитів населення. І це правильно, бо саме аукціони допомогли збити курс долара до 7,7 гривні навесні 2009 року.

Це негласна відповідь Стельмаха на випади Тимошенко. Люди, які найбільше постраждали від кризи, чітко знають: Нацбанк про них пам'ятає. Скоро до фізосіб додасться малий та середній бізнес. Таким чином, однією рукою Нацбанк за стабільність.

Але в цей же час іншою рукою він створює реальні передумови для девальвації. Ситуація була критичною ще минулого тижня, коли НБУ навіть не подумав гасити зростаючий ажіотаж серед банків і населення. Замість швидкого втручання і порівняно невеликих інтервенцій він розслабився і став спостерігати за ринком збоку.

А зі сторони ситуація виглядала наступним чином. Зростання курсу розпочалося 15 липня. До того часу банки вже продали майже всі резерви, сформовані у валюті під валютні кредити.

Після цього ринок "оголився", бо експортні надходження впали до мінімуму ще у червні. У Нацбанку не залишилося іншого джерела доларів, крім власних ресурсів. Але він вирішив заощаджувати і два тижні підряд то не виходив на ринок взагалі, то продавав по 20-30% того, що просили банки. 17 липня курс долара становив 7,83/7,95 гривні, в четвер він досяг 8,05/8,19 гривні.

Найбільш різкий ривок стався цього тижня. У понеділок НБУ не вийшов на ринок, хоча ще тиждень тому він чітко сказав, що в перший день тижня "залізно" проводитиме інтервенції.

Тоді ж НБУ урочисто пообіцяв, що буде продавати валюту банкам, які торгують в межах тих курсів, які регулятор вважає ринковими. А ще - якщо вони не порушують вимоги щодо валютної позиції. Іншими словами - якщо вони вже продали свої резерви у валюті.

У вівторок клятва була виконана. НБУ провів інтервенцію на 100 мільйонів доларів. Не можна сказати, що це багато. Навіть ті, хто придбав долари, отримали лише 30% того, що просили. Про жодне рішуче втручання регулятора в роботу ринку мова не йшла.

Але при цьому дочірнім банкам іноземних структур НБУ не продав взагалі нічого. Причина - "вони працюють за нереальними завищеними курсами". Тобто ці установи, серед яких Укрсиббанк, Сведбанк і ряд інших "іноземців", продають клієнтам долари за ціною міжбанку. Тоді як розумніші дрібні установи - за курсом НБУ, але з величезними комісійними - близько 40 копійок на кожному доларі.

"Мене покарали за те, що я не обманюю, а показую реальну вартість долара", - розповів "Економічній правді" один із скарбників у вівторок.

Всі 100 мільйонів НБУ продав дрібним банкам, але з однією умовою - вони зобов'язані продати ці гроші через каси. Так і вийшло: в обмінниках у середу долари були по 8,1 гривні, а на міжбанку - по 8,2. Навіть за цією високою ціною валюту купували ті ж великі банки, щоб зробити чергові виплати за зовнішніми кредитами.

У НБУ справді є претензії до дочірних банків. По-перше, вони чинять опір багатьом його ініціативам і ведуть себе зухвало. По-друге, вони завели в країну валюту і активізували валютне кредитування. Згодом це стало причиною кризи.

А ще можна припустити, що вони не вміють "правильно" домовлятися. Не поважають Нацбанк, а тільки вимагають. Ніби живуть в іншій країні. Ось дрібні банки - ті поважають. Цікаво, чи опублікує НБУ список, кому скільки валюти продав у цей вівторок? Відразу стане зрозуміло, хто поводить себе правильно.

Змова таки є

Тимошенко права в одному: змова банкірів є, але вона полягає зовсім в іншому. Це змова не жадібних, а переляканих банкірів.

Гриджук, Лавренчук, Зінков, до недавнього часу Сергій Тігіпко - всіх цих людей об'єднує страх перед девальвацією. Це керівники деяких великих банків, які активно видавали валютні кредити населенню.

Вже при курсі 8 гривень за долар неповернення за цими позиками становлять 20-30%, залежно від банку. Ця цифра ретельно ховається і "марафетиться". Приховувати допомагає НБУ, який не може допустити паніку серед населення.

Усі вони знають, що при курсі 10 гривень за долар "посипляться" усі великі установи. А при курсі 12 можна буде створювати з нуля Держбанк, який займеться обслуговуванням комунальних платежів.

З імовірністю 99% можна стверджувати: це саме вони підказали Тимошенко тезу про справедливий курс 6-6,5 гривні за долар. Саме вони нашіптували казки про фінансову "чорну руку" - таємничих спекулянтів, які намагаються обвалити курс.

Саме від них виходять хибні заяви про те, що третій транш МВФ допоможе Україні стабілізувати курс. Так, ці гроші надійдуть у резерви НБУ, але там і зараз 27 мільярдів доларів. Ніхто не заважає Нацбанку витрачати цю валюту на підтримання курсової стабільності.

Саме налякані банкіри зараз готові направити шалену енергію Тимошенко проти Стельмаха, який допускає девальвацію. Хоча вони добре знають, що сьогодні ситуація докорінно відрізняється від осінньої.

Жоден аудитор у світі не змусить людей відмовитися від думки, що минулої осені за сприяння НБУ відбувалися масштабні спекуляції на валютному ринку. Сьогодні ситуація зовсім інша. На ринку ніхто не продає долари, зате всі їх хочуть купити.

Схоже, настає реальна криза. "Ми ще не бачили кризи. Все, що було до цього, - це просто неприємності. Реальна криза - це масові банкрутства. Це свідчення того, що економіка не працює", - сказав цього тижня один великий чиновник.

Але вибирати не доводиться. Потрібно робити хоч щось, аби не допустити неминучої девальвації. Потрібно змусити НБУ розкупорити резерви і витратити стільки доларів, скільки потрібно.

Саме тому налякані банкіри говорять, що немає підстав для девальвації. Хоча для кожного з них таке твердження - це дискваліфікація. Після цих слів можна класти на стіл посвідчення голови правління і йти працювати касиром в Ощадбанк, бо реальність зовсім інша.

Що відбувається насправді

Якби не Тимошенко, Нацбанк міг би не гратися у політику, бо не його вина, що курс валиться. І це навіть не вина банків.

НБУ може легко заперечити Тимошенко, яка звалює на нього всю відповідальність за послаблення гривні.

"Курс, який ми бачимо сьогодні, відображає політичну та економічну ситуацію, соціальну напругу, невпевненість людей у завтрашньому дні. І тому це реальний курс", - пояснив у середу заступник голови НБУ Олександр Савченко.

Курс - це термометр економіки. В умовах кризи Україна прожила вже сім місяців 2009 року. Ще три місяці криза тривала 2008 року. Разом - десять.

За цей час уряд не зробив нічого, щоб підштовхнути економіку до зростання. Так, у світі ніхто не купує українську продукцію. Так, внутрішній попит слабкий. Але хоч щось потрібно робити.

Замість реальних дій уряд латає дірки у бюджеті. Головний інтерес Тимошенко - дотягнути до виборів. Звідси і бажання використати будь-яку ситуацію з політичною вигодою для себе. У випадку з курсом - замість вирішення проблем знайти злісних спекулянтів.

Позитив лише один: все це зворушливо. Негатив поки-що теж один: якщо у вас є гривня, йдіть до обмінників. Не вірте казкам про 6,5 гривні за долар.