Світова фабрика футбольних м'ячів. Як Adidas і Nike заробляють на Made in Pakistan
Як влаштований світовий ринок футбольних м'ячів, скільки на них заробляють спортивні корпорації та як з цим пов’язана експлуатація дітей.
Обсяги ринку футболу щороку сягають сотень мільярдів доларів. Все завдяки великим турнірам, телетрансляціям, рекламі, трансферам та спонсорським угодам.
Ще одним елементом цього ринку є виробництво футбольних м’ячів. Цьому сегменту ЗМІ не приділяють багато уваги, проте саме він допомагає виробникам спортивних товарів отримувати чималі дивіденди.
А індустрія виробництва футбольних м'ячів постійно розвивається. Якщо у 2019 році її оцінювали у 1,8 млрд дол, то у 2022-му – це уже 2,1 млрд дол. При середньорічному зростанні на 9% до 2030 року обсяг цього ринку сягне 5 млрд дол.
Лідерами з продажів футбольних м'ячів є всесвітньовідомі бренди – Adidas, Nike, Molten, Puma, Umbro та інші. Частка перших трьох сягає 30%. А основні потужності з їх виробництва розташовані переважно в Азії – Пакистані, Китаї, Індії, Таїланді та Індонезії. Таким гігантам, як Adidas і Nike, вигідніше розробляти нові моделі та отримувати вже готові м’ячі від своїх азійських постачальників.
Яка компанія має головні контракти на розробку м’ячів для Чемпіонатів світу і Ліги чемпіонів? Чому 80% усіх футбольних м’ячів виготовляють в одному пакистанському місті? І чому цей бізнес – не лише мільярди доларів прибутку, а ще і експлуатація дитячої праці?
Що таке ринок футбольних м'ячів
За даними дослідницької компанії Cognitive Market Research, ринок футбольних м'ячів наразі становить 2 млрд дол. Його значному розвитку після пандемії сприяли виробництво та продажі м’ячів Al Rihla та Al Hilm для Чемпіонату світу у Катарі.
Хоча головні футбольні ліги світу розташовані в країнах Євросоюзу, аналітики відзначають, що за продажами м’ячів в останні роки лідирує Північна Америка. Все завдяки зростанню популярності цього спорту в регіоні на тлі підготовки до "мундіалю" 2026 року, який приймуть США, Канада і Мексика.
А от у виробництві м’ячів уже не перше десятиліття домінує Азійсько-Тихоокеанський регіон, насамперед, завдяки пакистанському місту Сіалкот (щорічно поставляє до 60 млн м’ячів – 80% ринку) та Китаю, який традиційно є головним експортером спортивного інвентарю.
До пандемії цей ринок оцінювали в 1,8 млрд дол, а через "ковід" оцінку понизили до 1,5 млрд дол. Проте виробники та постачальники швидко відіграли втрачене – за підсумками 2022 року обсяги продажів футбольних м'ячів становили 2,1 млрд дол. До кінця десятиліття цей показник сягне 4,8 млрд дол.
У чому причина такого оптимізму аналітиків? В Cognitive Market Research зазначають, що головний фактор для подальшого розвитку – зростання популярності футболу серед молоді, особливо в історично "нефутбольних" регіонах – США і на Близькому Сході.
Тепер там грає Мессі. Як заробляє головна футбольна ліга США
"Футбол має прихильників у різних вікових групах. У нього можна грати на будь-якій поверхні, а для гри у дворі знадобиться лише м’яч", – пояснюють дослідники компанії.
Ще одним фактором для зростання ринку фахівці називають розширення мережі телетрансляцій футбольних матчів. Зокрема, вони виокремлюють 10-річну угоду Apple TV з американською Major League Soccer, яка оцінюється у 2,5 млрд дол і значно розширить популярність цього спорту в Північній Америці.
Домінування Adidas і його м'ячів для "мундіалів"
Як і на ринку інших спорттоварів, у продажах футбольних м’ячів лідирують гіганти – провідні позиції у Adidas. Німецький бренд розробляє м’ячі для Ліги чемпіонів, щороку презентуючи нову модель, а також готує спеціальні моделі для Чемпіонатів світу. Усе це, разом із постачанням одягу та екіпіровки, приносить йому більше ніж 5 млрд дол.
Adidas постачає м’ячі ФІФА для Чемпіонатів світу з 1970 року, коли вперше з’явився чорно-білий дизайн Telstar, а майже всі його розробки з часом ставали світовими хітами.
Саме "мундіалі" – золотий час німецького бренду для продажу м’ячів. Так, під час ЧС-2002 у Південній Кореї та Японії Adidas продав 6 млн м’ячів Fevernova, які були легші за попередні моделі.
Проте справжній джекпот компанія зірвала через 4 роки, коли в Німеччині проводили ЧС-2006. Тоді, продажі м’ячів Teamgeist, у порівнянні з Fevernova, зросли на 250% – фанати та клуби по всьому світу придбали щонайменше 15 млн одиниць за ціною 113-138 дол.
Особливістю Teamgeist стало те, що Adidas вперше впровадив дизайн із 14 панелями та меншою кількістю швів. Ця модель тоді пройшла тестування краще, ніж будь-який інший м'яч у світі.
У Німеччині Adidas закрив свої фабрики з виробництва м’ячів ще наприкінці 1990-х, а успіх Teamgeist лише підкреслив успішність ідеї перенести виробництво до "дешевих" азійських країн – Китаю, Індії, Індонезії, Пакистану та Таїланду. Хоча Teamgeist і розроблявся у Німеччині, його гумові елементи виготовили в Індії, штучну шкіру привезли з Південної Кореї, а наклейку – з Таїланду.
Офіційний м’яч для ЧС-2010 року в ПАР – Jabulani – став чи не найскандальнішим: воротарі скаржились на його непередбачуваність та надто швидкий рух у повітрі через більш гладку поверхню з меншою кількістю швів. Жуліо Сезар порівнював його з дешевими підробками у супермаркетах, а Ікер Касільяс називав цей м'яч "жахливим". Тому Jabulani продавався гірше – лише 13 млн одиниць.
Попри шквал критики, німецька компанія знайшла спосіб непогано заробити на його використанні у футгольфі – і Jabulani, і Adidas Speedcell є одними із найбільш затребуваних м’ячів у цьому виді спорту. Adidas уже заробляє і, за прогнозами, продовжить заробляти на новому застосуванні для Jabulani, адже футгольф називають одним із найбільш швидкозростаючих видів спорту у світі.
Після критики Jabulani Adidas витратив багато коштів і часу на тестування м’яча Brazuca для ЧС-2014 в Бразилії. На той час це був найбільш протестований м’яч в історії – врахувавши попередні помилки, компанія перед турніром розіслала м’ячі командам і асоціаціям для всебічної перевірки та отримання зворотного зв'язку.
І це дало результат: Adidas продала щонайменше 14 млн м'ячів Brazuca. Згодом цю модель купували клубні чемпіонати, включно з німецькою Бундеслігою та MLS.
Натомість для "мундіалю" в РФ Adidas випустив м’ячі Telstar 18 та Telstar Mechta. Як і Brazuca, Telstar 18 має лише шість панелей, але вони розташовані в абсолютно новій формі і створюють візуальний ефект м'яча, що нагадує 32-панельний Telstar 1970 року. Компанія продала не менше 10 млн таких м’ячів.
А м'ячі для катарського чемпіонату – Al Rihla (використовувались на груповому етапі і перших стадіях плей-оф) і Al Hilm (півфінали і фінал) – вважаються найбільш екологічними та технологічними.
Al Hilm – перший м'яч, виготовлений з використанням лише чорнила і клею на водній основі. В обох офіційних м'ячах для ЧС-2022 використали технологію Connected Ball, за допомогою якої працює система напівавтоматичного визначення офсайду. Усередині м'яча розташовані датчики, які надсилають дані у відеоопераційну кімнату 500 разів на секунду, що дає змогу визначити точку удару.
Така довга та успішна співпраця Adidas з ФІФА дозволила німецькій компанії у 2013 році продовжити контракт до 2030 року. Суму угоди офіційно не називали, але ЗМІ писали, що вона "суттєво більша" у порівнянні з контрактом 2005 року (350 млн дол). Співпраця передбачає не лише розробку м’ячів, а й спонсорство та поставку екіпіровки.
Як Пакистан став світовою фабрикою м'ячів
Головним постачальником м’ячів Al Rihla та Al Hilm для Adidas, як і багатьох інших, є компанія Forward Sports з вже загаданого пакистанського міста Сіалкота. З нею німецький гігант співпрацює понад 20 років. Іншим важливим постачальником м'ячів для ЧС у Катарі став Китай, але в Adidas відмовились називати виробника.
За словами директора Forward Sports Хассана Масуда Хаваджі, його компанія виготовила 5,5 млн м'ячів Al Rihla, включно з 60 тисячами високоякісних копій без технології реального часу, яка допомагає визначати офсайд.
Сіалкот по праву вважається світовим лідером в індустрії м’ячів ручного зшивання – за даними місцевої торгової палати, лише у 2021/22 фінансовому році в місті виготовили понад 40 млн м'ячів вартістю 200 млн дол.
Місто із населенням у майже 1 мільйон осіб має багату історію виробництва футбольних м'ячів та іншого спортивного інвентарю ще з часів, коли Пакистан був колонією Британії.
За легендою, у 1886 році британський сержант попросив місцевого виробника шкіряних сідел зашити його пробитий м’яч, а потім, залишившись задоволений результатом, замовив першу партію м’ячів. Відтоді одержимі футболом британці почали масово замовляти м’ячі, чекаючи на їхнє прибуття морем. Зараз же у цій галузі зайнято близько 8% населення міста.
Скупити всіх. Скільки Саудівська Аравія витрачає на світовий спорт і для чого це їй?
Чому Adidas співпрацює з Forward Sports та іншими постачальниками із Сіалкота? Один з аргументів – майстерність місцевих робітників та висока якість готової продукції. М'ячі у місті переважно виробляють шляхом ручного зшивання, тоді як в Китаї – машинного. Якість перших вища, а отже, вони коштують дорожче, завдяки чому й отримують вигоду Adidas, Nike, Puma, Umbro, Decathion та інші світові бренди.
Ще один важливий фактор – вища рентабельність у порівнянні з Китаєм та іншими країнами Східної Азії. У 2014 році середня вартість м’яча Brazuca становила 160 дол, з яких робітникам у Пакистані платили менше долара.
Якість пакистанських м’ячів здобула міжнародне визнання у 1982 році, коли на ЧС грали м’ячем Adidas Tango España, виготовленим в Сіалкоті. Після цього місцеві компанії почали масово експортувати свою продукцію – зараз це єдине місто Пакистану, де 99% продукції експортується до різних країн світу.
Forward Sports у 2021-2022 роках експортував товарів майже на 50 млн дол. Загалом місто заробляє понад 1,6 млрд дол завдяки експорту іншої продукції. Серед іншого у Сіалкоті виготовляють м’ячі для волейболу, баскетболу, гандболу та амуніцію для крикету.
Контракт на поставки м’ячів для ЧС-2022 приніс Forward Sports 27 млн дол.
Ще одна місцева компанія – Vision Technologies – торік почала виготовляти м'ячі для французької Ліги 1. "Якість, яку ми забезпечуємо, вони не можуть отримати з інших країн. Вони знають, що залишатися з нами – найкращий вибір", – стверджує виконавчий директор Vision Sports Ахсан Наїм.
Проблеми Пакистану: експлуатація дітей і конкуренція з Китаєм
На тлі великих доходів керівництво Сіалкота почало експериментальний проєкт розвитку спортивної індустрії, аби оснастити фабрики новітнім обладнанням та запровадити сучасну технологію механізованого виробництва м’ячів. Проте, за даними The Wall Street Journal, не все йде так добре.
На 35 фабриках встановили нове обладнання, але через рік виявилось, що до більш механізованого виробництва перейшли лише на п'яти. Керівники фабрик розповідали, що працівникам просто не підійшла нова технологія.
Як пояснює WSJ, насправді, питання в мотивації. Робітники, які й так заробляють відверто мало, не зацікавлені в тому, щоб навчитися користуватися новим обладнанням, якщо їхня продуктивність під час навчання знизиться. Коли ж певним працівникам дали стимул для вивчення технології, запропонувавши одному різальнику з кожної фабрики винагороду в 150 дол, більшість приступила до навчання.
Попри статус лідера на світовому ринку, проблемою Пакистану лишається жорстока експлуатація місцевих жінок та дітей. ЗМІ не раз писали, що постачальники-посередники можуть платити за кожен зшитий м’яч лише по 50 центів – це дуже мало навіть для небагатого міста, як Сіалкот.
Влада не раз казала про те, що проблему експлуатації дітей вдалось побороти, але, за даними Міжнародної організації праці, дитяча праця у складних умовах все ще є. "На жаль, зусилля останнього десятиліття не призвели до викорінення дитячої праці у виробництві футбольних м'ячів", – визнали в організації.
"Значна частина робочої сили розпорошена по селах, а отже, ці працівники слугують сировиною для експлуатації. Високий рівень безробіття та зростання вартості життя дозволяють компаніям-посередникам легко диктувати свої умови. На зміну постійній роботі приходить контрактна та тимчасова праця.
Соціальне забезпечення та інші виплати надаються рідко, а трудові права зазвичай існують лише на папері. За різними даними, близько 400 тисяч людей прямо чи опосередковано пов'язані з цією галуззю. Законодавство Пакистану часто не визнає їх офіційними працівниками. Вони занадто налякані, щоб протестувати, бо знають, що їх можна легко замінити", – описав ситуацію Business Insider.
Такі умови праці іноді призводять до того, що великі замовники на тлі скандалів відмовляються від співпраці. Торік Nike розірвала угоду з місцевим постачальником м'ячів ручного зшивання Saga Sports – саме через порушення нею умов праці.
Спочатку Росія, потім Катар. Далі – КНДР? Як Чемпіонат світу-2022 викрив корупцію в ФІФА
Наразі Nike не має інших постачальників м'ячів ручного зшивання з Сіалкота і співпрацює з фабриками в Китаї та Таїланді, які постачають вироби преміум-класу і ручного, і машинного зшивання.
Саме Пекін виграв від того, що в Пакистані не так охоче переходять до машинного варіанту. Торік на континентальний Китай припадало 46% усіх поставок надувних м'ячів, тоді як на Пакистан – 21%.
Якщо ж брати весь спортивний інвентар, загальний експорт спортивних товарів з Пакистану крихітний у порівнянні з китайським: близько 1% світового ринку проти 50%.
Про екологію та друге життя для м'ячів
За даними видання S&P Global, у 2022 році виробники по всьому світу відвантажили щонайменше 420 млн надувних м'ячів для всіх видів спорту. Це свідчить і про величезний потенціал ринку, і про збільшення відходів гуми і пластику.
Сучасні м'ячі преміум-класу виробляють переважно з бутилкаучуку, поліуретану або синтетичної шкіри, яку виготовляють з пластику, отриманого з сирої нафти. За 4 місяці 2018 року з морів по всьому світу зібрали більше тисячі використаних м’ячів – ще більше їх лишається на звалищах.
Аби розв'язати проблему, клубні ліги вирішили не викидати старі м’ячі, а передавати їх у школи та дитячі академії.
В Англійській прем’єр-лізі навіть створили "Зелену лігу", яка визначає екологічну активність усіх 20 клубів чемпіонату. "Тоттенгем Хотспур", наприклад, всі непридатні для використання футбольні м'ячі віддає поліцейським, які працюють на стадіоні клубу.