Чеські двигуни, американська електроніка. Як дрон "Ланцет" викриває дірки в антиросійських санкціях
Від експертів можна почути думку, що росіяни воюють лише радянською зброєю та захоплюють міста винятково "м’ясними штурмами". Та це не зовсім так.
Ворог має багато потужної зброї, яка створює проблеми для ЗСУ. Одна з таких – безпілотник-камікадзе "Ланцет". Він малопомітний для радарів, його електродвигун не видає гучних звуків, а маси бойової частини часто вистачає, щоб пошкодити навіть важку техніку.
За півтора року війни росіяни використали близько 850 "Ланцетів". Далеко не всі з них долетіли до цілей, але українські військові часто називають ці безпілотники однією з головних проблем на фронті.
"Вчора мав другий день народження. Російський "Ланцет" схибив на три метри, нас це врятувало. Також врятував побратим, який перший побачив безпілотник і крикнув "тікайте", – розповів про зустріч з безпілотником поранений боєць окремої 47-ї механізованої бригади Андрій Старух.
Ще в липні Генштаб запевняв, що в агресора залишилося лише 50 "Ланцетів", проте ці дрони ніяк не закінчуються. БПЛА-камікадзе досі літають десятками, адже росіяни продовжують їх виробляти.
"Ланцети" напхані складною електронікою, яку в РФ не виробляють. Проте західні компоненти без проблем потрапляють на військові заводи агресора. Потоки настільки масштабні, що Росія може не лише підтримувати старі темпи виробництва безпілотників, а й кратно їх нарощувати.
Хоча здається, що з технологічних санкцій уже витиснули максимум, насправді в них залишається ще багато очевидних прогалин.
Західне начиння, азійські верстати
Про "Ланцети" у світі почали говорити місяць тому, після виходу сюжету на одному з російських телеканалів. У ньому глядачам показали яскраву пропагандистську картинку: на місці колишнього торговельного центру, який залишили західні бренди, облаштували виробництво дронів-камікадзе.
У сюжеті вказувалося, що росіяни наростили випуск БПЛА "Ланцет" у 50 разів порівняно з 2022 роком. Ця цифра нічого не означає, адже кремлівські пропагандисти зазвичай завищують виробничі показники. До того ж порівнювати з 2022 роком немає сенсу, адже тоді мова йшла про малі обсяги випуску.
Однак відео, у якому демонструється приміщення з корпусами десятків "Ланцетів", наводить на логічне запитання щодо технологічних санкцій проти Російської Федерації: як так?
Виробляє ці дрони російська компанія Zala Aero, яка входить до концерну "Калашников". Ані виробник "Ланцетів", ані її власник Олександр Захаров, сім’я якого має квартиру в Лондоні, не потрапили під західні санкції.
Російським компаніям заборонено імпортувати компоненти для виробництва безпілотників, але ця заборона не працює. У "Ланцетах" досі знаходять багато західних деталей, а на заводах ZALA – безліч устаткування з дружніх до України азійських країн.
У згаданому сюжеті російських пропагандистів у кадр потрапили кілька верстатів з Японії та Південної Кореї. Серед них – роботизований верстат компанії Fanuc, фрезерно-свердлильний від Doosan і верстат для вертикальної обробки від Hyundai Wia.
ЕП отримала від Офісу президента звіт про російське виробництво "Ланцетів", який складали українські спецслужби та дослідницькі інститути. У ньому також згадується обладнання швейцарської компанії Essemtec, японської JSW та китайської Jiangsu Yawei Machine. Більшість устаткування потрапляла в РФ після 24 лютого 2022 року.
Компоненти в "Ланцетах" часто виробляються в країнах Євросоюзу. Недавно стало відомо, що встановлений на безпілотнику двигун AXI 5330/18 випускає чеська Model Motors.
Model Motors виробляє електричні двигуни для спортивних літаків, вертольотів та кораблів. У компанії ЕП відповіли, що вона вже рік не виробляє ці двигуни, а до росіян вони "могли потрапити лише через треті країни". Чи правда це?
Аналітик проєкту Trap Aggressor Роман Стеблівський виявив, що закупівлю цих двигунів російська компанія "Ентеп" задекларувала в грудні 2022 року. Це означає, що їх придбали майже через рік після початку великої війни в Україні, а не взяли із запасів.
Крім двигуна, у російських "Ланцетах" знаходили електроніку з Китаю, Тайваню, США, Швейцарії та Південної Кореї.
Американські мікропроцесори XILINX обробляють зображення, модулі Nvidia захоплюють цілі. Навігація базується на російській системі ГЛОНАСС, однак для встановлення зв’язку із супутниками потрібні мікрочипи швейцарської U-blox.
Одним з важливих компонентів у виробництві будь-яких БПЛА є друковані плати, для виробництва яких потрібні такі матеріали як фоторезист і склотекстоліт, а також супутнє обладнання. Попри санкції, у Росію продовжують потрапляти всі ці компоненти з низки західних та азійських країн.
Зрештою, у складі цих безпілотників можна знайти багато цивільної електроніки. Наприклад, найдешевші мікросхеми, які використовують у дитячих іграшках, або акумулятори для вейпу від Samsung.
Як компоненти потрапляють у Росію
З цивільними товарами все зрозуміло: їх не контролюють. Але як у Росію потрапляють товари подвійного призначення та підсанкційні компоненти?
У чеській Model Motors зазначають, що їхні двигуни не входять до списку товарів подвійного призначення. Їх експорт не регулюється так, як обіг компонентів для зброї. Двигуни компанії потрапили під санкції ЄС з грудня 2022 року.
За даними звіту українських спецслужб, російська компанія "Легион комплект" завозила двигуни для "Ланцетів" і після введення обмежень, щоправда, втричі дорожче. Постачальником нібито була німецька фірма Hydro-Funk. ЕП надіслала запит цій компанії, але відповіді не отримала.
Російський ВПК нарощує оберти. Звідки гроші та хто допомагає РФ будувати ракети?
Росії та її партнерам часто доводиться порушувати експортний контроль для отримання авіоніки та складних мікросхем. Але якщо компонент поширений у світі, то його купують через посередників напівлегальним шляхом.
Стеблівський пояснив ЕП, як це відбувається: "Навколо російських підприємств ОПК крутиться низка супутніх приватних постачальників. Їх назв ніхто не знає, тому вони поза санкціями.
Керівники цих компаній-постачальників можуть створювати фірми в сусідніх країнах, наприклад, у Казахстані, і на ім’я цих юросіб замовляти компоненти в китайських дистриб’юторів.
Китайські фірми можуть купувати в турецьких, а турецькі – у компаній з Євросоюзу. Проміжних ланок у цьому ланцюзі можуть бути десятки. Зрештою, товар потрапляє в Росію, а виробники не розуміють, як він там опинився".
Українські спецслужби так описали типову схему, як у Росію потрапляють мікросхеми американської Texas Instruments і тайванської Xilinx.
Є російська компанія "ВМК". Це найбільший постачальник зазначених компонентів у Росію. Ця фірма купує електроніку у двох компаній-прокладок з Гонконгу та материкового Китаю – TIL та ATIL.
Першу керівник "ВМК" Дмитро Ребус створив самотужки та зареєстрував у торговому центрі. Друга – купує продукцію у турецької Turkik Union, яка має всі ознаки підставної, а у російських опозиційних ЗМІ згадується як турецька компанія, що забезпечує "Ростех". Так через кілька ланок компонент потрапляє в РФ.
Ракети не закінчуються. Як Росія продовжує збирати високоточну зброю із західних мікрочипів
Азійські та європейські верстати теж потрапляють у Росію через посередників, щоб не давати приводу звинуватити виробника в співпраці з агресором.
До імпорту верстатів активно залучають фірми з Казахстану, Киргизстану й Узбекистану. Раніше ці три країни публічно обіцяли дотримуватися санкцій і не допомагати РФ їх обходити, але на практиці ситуація протилежна.
За даними звіту спецслужб, у грудні 2022 року казахстанська KBD Technologies постачала одному з російських оборонних посередників швейцарське обладнання від Essemtec. Матеріали для цього обладнання в червні 2023 року продала киргизька Weitmann Handeln Allianz, а узбецька MVizion завозила обладнання та мікросхеми для одного з підрядників виробника "Ланцетів".
Продаж товарів подвійного призначення росіянам – ризикова справа, тому купівля компонентів обходиться дорожче, ніж напряму, особливо якщо на шляху до покупця з десяток дистриб’юторів.
Однак грошей у Росії на це вистачає. Санкції не позбавили РФ можливості фінансувати війну, тож Путін публічно наказав збільшити виробництво безпілотників, зокрема "Ланцетів".
Як це припинити
Найбільш очевидний спосіб – посилити санкції проти компаній-посередників у нейтральних країнах. На прикладі Turkik Union, яка, імовірно, постачає компоненти російським військовим підприємствам, можна побачити, що такі обмеження працюють.
22 серпня російське агентство ТАСС повідомило, що Turkik Union потрапила під санкції Великої Британії, після чого турецькі банки почали відмовлятися від операцій з цією компанією.
Проблема в тому, що російські та іноземні компанії-посередники нечасто потрапляють під санкції. За даними звіту українських дослідників та спецслужбовців, з одинадцяти компаній РФ, що виробляють та імпортують обладнання й компоненти для "Ланцетів", санкції введені лише проти однієї.
Поза увагою залишилися десять компаній-посередників, які імпортували чипи з підтримкою ГЛОНАСС, а також дванадцять імпортерів верстатів. Список можна продовжувати.
"Щоб санкції були більш ефективними, їх мають запровадити всі країни-партнери. Вибивати обмеження проти фірм-посередників з третіх країн доволі просто, але не в Євросоюзі. Там неохоче реагують на такі прохання. Причина – окремі держави-члени ЄС побоюються, що такі рішення підштовхнуть ці країни в обійми Путіну. Але це прояв слабкості", – вважає радник Офісу президента Владислав Власюк.
Легалізована контрабанда. Паралельний імпорт працює в Росії вже сім місяців, хто допомагає Москві?
"Обхідні шляхи постачання компонентів для російського ОПК зберігаються, зокрема, через відсутність синхронізації санкцій. За даними НАЗК, лише вісім російських компаній з військово-промислового комплексу потрапили до санкційних списків усіх країн-партнерів. Усунути ці прогалини допомогло б створення єдиного міжнародного реєстру санкцій", – каже співзасновник мережі захисту національних інтересів "АНТС" Ярослав Сидорович.
Ще один спосіб ускладнити виробництво "Ланцетів" – доповнити список заборонених до продажу росіянам компонентів. За словами Власюка, під санкціями вже майже всі деталі для дронів та ракет, однак залишається проблема з обладнанням та матеріалами.
Відповідно до звіту дослідницького центру Єврокомісії, під експортний контроль досі не потрапила низка матеріалів для виробництва друкованих плат, які потрібні росіянам для виробництва технологічної зброї: епоксидні композити, поліамідні клеї, полімерна плівка, обладнання для тестування.
Власюк зазначає, що проблема обходу санкцій давно вийшла за рамки російсько-української війни. Тепер мова йде про те, що отримувати західну електроніку можуть усі небезпечні держави й терористичні організації. Отже, потрібні більш радикальні зміни в торгівлі цими компонентами – аж до заборони експорту технологічних товарів у такі країни.
"Можна впливати на виробників та дистриб’юторів у західних країнах і змусити їх отримувати від своїх клієнтів інформацію про кінцевого споживача. Якщо компоненти все одно потрапляють у Росію – вживати заходів щодо цих компаній. Щоправда, іноді складно довести, що товар виготовила західна компанія, оскільки на ринку трапляються підробки", – підкреслив Стеблівський.
Якщо є технічна можливість, то частину компонентів можна припинити виробляти. Наприклад, низка західних фірм випускає мікрочипи з підтримкою навігаційної системи ГЛОНАСС, яку використовують лише росіяни або їхні союзники. Експорт цих мікросхем в РФ офіційно заборонений, однак західні компанії все одно їх виробляють, знаючи, що товар знайде свого покупця обхідним шляхом.
20 мільярдів для Путіна. Чому західні країни не наважуються на санкції проти російських металів та алмазів
Зрештою, щоб завадити виробництву "Ланцетів", потрібно позбавити Росію грошей. У сучасному світі можна придбати будь-що, питання лише в ціні. Якщо РФ попри санкції виробляє ракети та безпілотники, то це прямий наслідок продовження торгівлі з агресором, зокрема купівлі в нього газу, алмазів та металів.
Щоб дати можливість Україні протистояти цим шаленим фінансовим вливанням, слід конфіскувати російські активи на Заході. На жаль, цей процес теж стоїть на місці.
Матеріал створений у рамках проєкту АНТС "Російські активи як джерело відновлення української економіки", що реалізується в співпраці з Національним демократичним інститутом (НДІ) за фінансової підтримки Національного фонду підтримки демократії (NED).