У країні війна, а влада робить ремонти. Чи можна витратити ці гроші на армію?

Купівля барабанів для бомбосховищ, перекладання бруківки на одній з центральних вулиць Києва чи ремонт автомобільних розв’язок навколо столиці. Дедалі частіше новини в країні, що понад півтора року воює з ядерним сусідом, нагадують новини країни, яка живе мирним життям.

Корупційні скандали, завищення цін під час закупівель і будівельні проєкти без економічного обґрунтування час від часу вигулькують у стрічці новин з-поміж зборів волонтерів на обладнання, автівки та дрони для солдатів на фронті. Не дивно, що такі історії породжують чимало запитань до влади і викликають обурення в частини громадян.

Ситуацію побачили в партії влади і вже "попередили" місцеве самоврядування про потенційні наслідки. Цікаво, що напередодні ця ж партія підтримала виділення понад пів мільярда гривень на добудову Національного музею Голодомору. Ці видатки теж викликали чимало запитань в українців, які продовжують збирати кошти на найнеобхідніше військове обладнання.

Від барабанів до серіалів

В обідню пору центр столиці стоїть, скований заторами. У деяких водіїв не витримують нерви і вони починають сигналити клаксонами, а дехто вигукує образливі слова просто з вікна автомобіля. Причина невдоволення – перекриття вулиці Богдана Хмельницького, де перекладають бруківку.

Подібна ситуація спостерігається в інших районах Києва та інших містах країни. Наприклад, влада Житомира вирішила витратити 70 млн грн на реконструкцію стадіону, Львова – 1 млн грн на озеленення Личаківського району, Луцька – 1,5 млн грн на придбання квітів.

Найбільш скандальні закупівлі вже стали "мемами" і розійшлися мережею. Наприклад, у Дніпровському районі Києва оголосили тендер на купівлю барабанів для укриттів на 890 тис грн. Після цього там хотіли направити 3,5 млн грн на високотехнологічні овочерізки та сковорідки.

Це при тому, що стан укриттів столиці виявився невтішним: третина з них непридатна для використання.

Новини про масштабні закупівлі, ремонти доріг чи реконструкції транспортних розв’язок заполонили стрічки новин, тому що обсяги капітальних видатків місцевих бюджетів у 2023 році повернулися до довоєнного рівня.

Загалом у 2023 році з місцевих бюджетів планують витратити 112,97 млрд грн на капітальні видатки, з яких у січні-травні профінансовано 23,38 млрд грн. Для порівняння: капітальні видатки з місцевих бюджетів за 2021 рік становили 113,7 млрд грн, а за січень-травень того року – лише 16,6 млрд грн.

Занепокоєння та роздратування багатьох українців викликають не лише масштабні роботи, які фінансує місцева влада. Багато запитань викликають і деякі видатки з державного бюджету.

Останній приклад – рішення Верховної Ради виділити 573,9 млн грн на добудову Національного музею Голодомору. З точки зору збереження пам’яті про геноцид 90-річної давнини ці видатки не викликають запитань. Проте багатьох людей обурив час, коли держава вирішила завершити спорудження музею. Час, коли Росія вчиняє проти України дії, які також можна трактувати як геноцид, єдиним запобіжником від якого є зміцнення обороноздатності.

Є багато запитань і щодо витрачання коштів державними підприємствами, які фінансуються з бюджету. Один з прикладів – майже 10 млн грн, які ДП "Мультимедійна платформа іномовлення України" хоче витратити на зйомки серіалу "Санаторій "Незабудка".

Такі тендери різко контрастують із заявами уряду про скрутну ситуацію в державних фінансах, через яку на початку року влада скасувала доплати по 30 тис грн на місяць більшості військових, поліцейських, "надзвичайників", строковиків та курсантів.

Водночас через особливості роботи державних фінансів у військовий час відмова від "непріоритетних" видатків не приведе до автоматичного спрямування цих коштів на підтримку армії.

Добудова музею не дорівнює 2,5 тисячі "мавіків"

Після 24 лютого 2022 року Україна стала вкрай залежною від зовнішнього фінансування. Інколи рівень цієї залежності складно уявити: з початку 2023 року до держбюджету надійшли 23,6 млрд дол грантів та кредитів від партнерів, передусім ЄС та США. Ці кошти надаються з однією умовою: Україна не може витрачати їх на військові потреби.

Під військовими потребами маються на увазі видатки на розпорядників бюджетних коштів (Міноборони, МВС, ГУР, СБУ) та бюджетну програму Мінстратегпрому з розвитку виробництва озброєння.

Це призводить до того, що держбюджет складається з двох частин: бюджету оборони, на який Україна може витрачати кошти з внутрішніх джерел (податки, митні платежі, прибутки держкомпаній, кошти від розміщення ОВДП), та бюджету цивільних потреб, на які країна може використовувати внутрішні ресурси, зовнішню допомогу та запозичення.

Проте потреби оборони в умовах війни дуже великі. Вони настільки значні, що для їх фінансування не вистачає коштів, зібраних всередині країни.

За даними співрозмовників ЕП в уряді, загальні державні видатки на оборону, які не можна фінансувати коштами партнерів, за шість місяців 2023 року становили 1,14 трлн грн. При цьому надходження з усіх внутрішніх джерел (податки, прибутки НБУ та держкомпаній, розміщення ОВДП) за цей період становили лише 986 млрд грн.

"Різницю між зібраними внутрішніми ресурсами та загальними видатками на оборону (близько 150 млрд грн) було профінансовано креативним способом", – пояснює співрозмовник ЕП.

Якщо коротко, то на рахунках у Держказначействі зберігаються кошти не лише держбюджету, а й кошти місцевих органів влади, держпідприємств, бюджетних установ та організацій. Саме їх уряд у ручному режимі перерозподіляє на потреби оборони.

"Питання видатків зараз регулюють бюджетний кодекс і низка постанов Кабміну. Ці ж документи визначають черговість платежів, яка спрацьовує, якщо грошей на всі виплати не вистачає", – пояснює провідна експертка Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олександра Бетлій.

Зокрема, постанова уряду передбачає, що у випадку нестачі коштів на рахунках держави казначейство в першу чергу фінансує потреби оборони. Це означає, що таке фінансування відбувається не лише внутрішніми ресурсами держбюджету, а й коштами всіх державних установ та організацій, які тримають гроші на рахунках у казначействі.

Для невійськових видатків працює інша система. Оскільки всі внутрішні ресурси бюджету (і навіть більше) наразі йдуть передусім на потреби оборони, то решту видатків країна фінансує коштами партнерів.

Відповідно, навіть якщо держава відмовиться від невійськових видатків, таких як будівництво музею Голодомору за майже 574 млн грн, чого б вистачило для придбання понад 2,5 тис безпілотників Mavic 3T, то зекономлені кошти все одно не зможе використати для підтримки армії.

Це ж стосується й цивільних закупівель за кошти держбюджету. Їх скасування не означатиме збільшення фінансового ресурсу для потреб оборони, адже джерелом таких закупівель є передусім кошти міжнародних партнерів.

Фінансування оборони місцевою владою

Ситуація з використанням коштів місцевих бюджетів на потреби оборони менш категорична. Ба більше, багато місцевих бюджетів отримали додаткові надходження саме завдяки війні.

Основним джерелом їх надходжень є податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), 64% якого залишаються на місцях. Завдяки збільшенню кількості військовослужбовців та підвищенню розмірів їх грошового забезпечення громади, у яких розташовані військові частини, отримали додаткові податкові надходження.

За даними співрозмовників ЕП в бюджетному комітеті парламенту, 21% доходів місцевих бюджетів за 2022 рік (83,6 млрд грн) припав на ПДФО із зарплат військовослужбовців. За шість місяців 2023 року частка податків з грошового забезпечення військових у доходах місцевих громад сягнула 22,9% (50 млрд грн).

Часто саме ці податкові надходження стають джерелом фінансування закупівель чи робіт, які викликають роздратування в багатьох українців. Проте чи можуть місцеві бюджет використати свій ресурс для фінансування потреб оборони? У бюджетному законодавстві є відповідні інструменти. Один з них – реверсна дотація та інші міжбюджетні трансферти, які йдуть від місцевих бюджетів до державного.

У 2022 році уряд заборонив переказувати гроші з місцевих бюджетів до державного, аби зберегти їхню платоспроможність в умовах війни. У 2023 році це рішення переглянули: чинною залишилася заборона на перекази "нагору" коштів з бюджетів громад, на територіях яких ідуть бої.

Крім того, місцеві бюджети можуть переказувати кошти на утримання деяких державних структур, наприклад, військових частин. Щоправда, такий механізм не популярний: за перші п'ять місяців 2023 року таким чином переказали лише 7,9 млрд грн.

Деякі громади закуповують для військових обладнання. За даними "Наших грошей", місцеві ради Дніпра та Кривого Рогу витратили на придбання дронів 268,26 млн грн та 146,3 млн грн відповідно. Ці закупівлі провели через Prozorro.

Водночас сума залишків коштів на рахунках місцевої влади в Держказначействі 1 липня сягала 169 млрд грн, зазначають співрозмовники ЕП в бюджетному комітеті.

Частково ці гроші використовуються для потреб оборони проти волі громад, коли Казначейство відчуває нестачу коштів. Проте частину фінансів керівники місцевих органів влади воліють витрачати на ремонти доріг чи озеленення і парламентарі вже обіцяють з цим боротися.

Оборона проти децентралізації

17 липня голова фракції "Слуга народу" в парламенті Давід Арахамія гостро розкритикував очільників місцевих органів влади через закупівлі та ремонти, які вони проводять під час великої війни.

"У суспільстві назріває дуже серйозне невдоволення вашими діями. Пов'язано це з пріоритетами, які ви обираєте під час здійснення закупівель. Усі ці історії про барабани, стадіони, люксові овочерізки, перекладання бруківки там, де вона не в такому жахливому стані, значною мірою дестабілізують суспільство, яке живе непростим життям, примудряючись не просто виживати, а й волонтерити, донатити на армію та зберігати оптимістичний погляд на майбутнє", – заявив він.

За даними співрозмовників ЕП у Верховній Раді, депутати обговорюють ініціативи, які можуть забрати в місцевих бюджетів надлишкові доходи, що утворилися завдяки війні. Мова йде про те, аби переказувати податки з доходів військовослужбовців до держбюджету в повному обсязі.

Однак експерти відзначають, що таке рішення згорне реформу децентралізації. "Додатковий ПДФО від військових точно варто залишити деокупованим громадам, щоб вони могли впроваджувати проєкти з відновлення. Єдині правила для всіх навряд чи спрацюють", – наголошує Бетлій.

Проти такого потенційного рішення виступають і самі громади. Це визнають і в "Слузі народу". "Зупиняє нас лише те, що ми знаємо: коли ми це зробимо, ви почнете голосно кричати про напад на децентралізацію та атаку влади на місцеве самоврядування", – додав Арахамія.

Рішення про те, аби забрати податки військових з місцевих бюджетів, не ухвалене, нема і такого законопроєкту. Проте шанси, що його можуть написати, високі. У бюджетному комітеті не вважають це нападом на децентралізацію.

"Це не відповідає ідеї децентралізації, адже місцева влада, на території якої розташована військова частина, не впливала на її розташування. Військові частини розташовують там, де це потрібно з точки зору оборони. Для громади це як виграш "джекпоту", з яким вона не знає що робити", – пояснює ЕП один з провладних депутатів.

До пріоритетів розподілу видатків місцевим самоврядуванням питання були ще до великої війни. Один з яскравих прикладів – Київ, де у 2018 році збудували пішохідний "міст Кличка" в той час, коли 75 мостів та шляхопроводів столиці перебували в аварійному чи передаварійному станах.

Додаткові кошти, які надходять до місцевих громад через війну, лише підкреслили невміння їх очільників обирати пріоритети для витрачання бюджетних коштів. Чи дослухаються місцеві керівники до попередження з трибуни Верховної Ради, невідомо. Зрештою, вони вже переводять його в площину "політичного тиску". Та чи вдасться місцевій владі проігнорувати попередження від своїх виборців?