Державний борг України перевищить 100% ВВП. Що це означає?

Чому та наскільки зросте державний борг?

6,4 трлн грн. Саме до такого рівня може вирости державний борг України за підсумками 2023 року. За останніми даними Міністерства фінансів, у кінці серпня 2022 року ця сума становила 3,9 трлн грн.

Чому за рік борг зросте майже вдвічі? Річ у тім, що країна щомісяця витрачає 230-250 млрд грн. Близько половини з цієї суми ідуть на оборону.

Власних надходжень держави наразі не вистачає, аби покрити навіть військові видатки, не кажучи про соціальну сферу, освіту й медицину. У вересні надходження від податкових та митних платежів становили 83,6 млрд грн, видатки – 233,1 млрд грн. З них 106 млрд грн – зарплати військовослужбовцям.

Кошти, яких не вистачає, компенсують західні партнери. Частину вони надають у формі грантів (у вересні – 72,5 млрд грн), але переважно – кредитують. Як наслідок, Україна щомісяця збільшує борг на десятки мільярдів гривень. Судячи з проєкту державного бюджету, у 2023 році така тенденція триватиме.

Через це розмір боргу перевищить вартість усіх вироблених у країні товарів та послуг. Уряд очікує що держборг становитиме 106% від номінального ВВП.

Коли державний борг перевищить ВВП?

Яким через рік буде розмір державного боргу відносно ВВП, невідомо, бо через війну Україна існує в умовах надзвичайної невизначеності. Мова йде і про доступ до морських портів, і про доступність електроенергії для бізнесу. Ці чинники прямо впливатимуть на розмір ВВП у 2022-2023 роках.

З іншого боку, складно передбачити, на яку суму держава збільшить свій борг, адже частина фінансування надходить в Україну на безповоротних умовах.

"Міжнародні партнери можуть надати суттєву частину фінансування у вигляді грантів. У 2022 році з 35 мільярдів доларів зовнішнього фінансування держбюджету майже 15 мільярдів або 42%, надійдуть у вигляді грантів. Тому показник держборгу понад 100% ВВП варто розглядати як граничний рівень", – вважає директорка аналітичного департаменту Dragon Capital Олена Білан.

Тобто співвідношення держборгу до ВВП у 2023 році може бути і набагато більшим за 106% у разі меншого, ніж очікується, номінального ВВП, і набагато меншим, якщо більшу частину грошей Україна отримає у формі грантів.

Кому і скільки винна Україна?

За даними Мінфіну, 31 серпня загальний розмір державного та гарантованого державою боргу становив 3,584 трлн грн або 98,03 млрд дол. Розмір боргу у 2022 році майже безперервно зростав. У гривневому еквіваленті він збільшився майже на 1 трлн грн переважно завдяки зростанню зовнішніх запозичень.

До 24 лютого уряд намагався зменшити частку зовнішнього боргу, але вторгнення Росії внесло корективи. В умовах дефіциту бюджету, що перевищував 5 млрд дол на місяць, державі довелося звертатися за допомогою до західних партнерів та міжнародних фінансових організацій.

Як наслідок, частка зовнішніх запозичень у сукупному борзі зросла з 58,4% до 62,8%. За розрахунками Київської школи економіки, через масштабні зовнішні запозичення у 2023 році частка зовнішнього боргу може зрости до 79%.

Серед зовнішніх кредиторів Україна найбільше винна власникам євробондів – близько 22,52 млрд дол або 823,4 млрд грн. Однак протягом найближчих двох років цей борг не буде тиснути на державні фінанси: уряду вдалося домовитися про відтермінування виплат за єврооблігаціями.

Крім кредитів у формі євробондів, Україна позичала в міжнародних фінансових корпорацій – Cargill, Credit Agricole Corporate and Investment Bank та Deutsche Bank. Заборгованість перед ними становить близько 1,6 млрд дол.

Решту грошей Україна взяла в кредит у міжнародних фінансових організацій, зокрема МВФ, а також в урядів інших держав. Так, з початку 2022 року Кабмін уклав кредитні угоди з Італією та Канадою на 62,6 млрд грн.

Україна досі винна близько 605,8 млн дол Росії. З початку 2022 року розмір цього боргу не змінювався. Імовірно, держава не здійснює платежів за ним.

Скільки та коли доведеться повертати?

Чим більше Україна позичає, тим більше доведеться віддавати. У бюджет на 2023 рік уряд заклав на виплату процентів за держборгом рекордні 326 млрд грн – майже вдвічі більше, ніж заплановано на 2022 рік (166,4 млрд грн).

Надалі видатки на обслуговування та погашення боргів лише зростатимуть, бо масштабні запозичення Україна планує і на 2023 рік.

Завдяки успішним переговорам з власниками українських єврооблігацій уряд знизив боргове навантаження на бюджети 2022 та 2023 років, а борги перед МФО, зокрема МВФ, влада, імовірно, рефінансує. Це дозволить уникнути навантаження зовнішнього боргу на бюджет у 2023 році.

Більшість виплат уряд здійснюватиме внутрішнім кредиторам, зокрема НБУ. Це означає, що витрачені на виплати за цим боргом кошти частково повернуться до бюджету у вигляді прибутку Нацбанку. Проте це станеться лише через рік.

З 2024 року тиск боргу на державні фінанси суттєво зросте. Переважну частину цих виплат потрібно буде робити саме за зовнішніми позиками.

Чим загрожує зростання державного боргу?

Накопичення державою боргів має низку ризиків, один з найбільших – валютний. Уже зараз більша частина запозичень – зовнішні. У 2023 році їхній обсяг може зрости ще на 1,596 трлн грн, адже 95% дефіциту бюджету уряд планує покривати саме зовнішнім фінансуванням.

Звісно, Україна отримує надзвичайно вигідні позики. Відсоткові ставки за ними або нульові, або близькі до нуля, а умови кредитів часто передбачають пільговий період, протягом якого не потрібно здійснювати жодних виплат.

Терміни запозичень зазвичай тривалі. Знайти всередині країни кредиторів, які готові позичити державі гроші на пʼять-десять років наразі неможливо.

Однак зовнішні кредити отримуються в іноземній валюті. Це робить цю частину боргу надзвичайно вразливою до коливань курсу гривні: щойно національна валюта почне падати, боргове навантаження на бюджет стрімко зростатиме.

Крім того, обслуговування валютного боргу тисне на золотовалютні резерви. Отже, чим більші виплати за зовнішнім боргом, тим менше в Нацбанку можливостей утримувати гривню від девальвації і тим вищий шанс зростання навантаження на бюджет для здійснення таких виплат.

Єдина альтернатива зовнішнім кредиторам – Нацбанк, який дає уряду кошти в борг на термін до 30 років. Проте такі запозичення мають свою ціну у вигляді стрімкої інфляції та девальвації гривні внаслідок грошової емісії.

"Якщо очікування щодо розмірів кредитування від партнерів не виправдаються, то, найймовірніше, дефіцит покриватиметься шляхом емісії НБУ. Це несе ризики підвищеної інфляції, девальвації і подальшого погіршення боргових показників держави", – відзначають у Київській школі економіки.

Ще один ризик – демографічний. Життя в борг – це життя за кошти майбутніх поколінь, на плечі яких впаде тягар погашення та обслуговування державних позик. Оскільки з країни виїхали мільйони громадян, передусім жінок з дітьми, то є ризик, що повертати воєнні борги буде нікому.

Чим довше триватиме війна, тим менше шансів, що українські біженці повернуться додому. Отже, наступне покоління українців може бути менш чисельним, ніж очікувалося. Це впливатиме на економічну активність та здатність держави збирати достатньо податків, аби розраховуватися з боргами.

А як жити з боргом, вищим за ВВП?

Борг держави не шкідливий для економіки. Навіть навпаки – інструменти, завдяки яким країни позичають, активно торгуються на фінансових ринках і дозволяють інвесторам зберігати та примножувати свій капітал.

Проблеми з’являються тоді, коли держборг зростає до великих розмірів. На його обслуговування витрачаються значні ресурси, які могли б іти на інші цілі. Також є залежність між розміром держборгу і темпами економічного зростання.

Відповідно до дослідження Світового банку, якщо розмір державного боргу перевищує певну межу, то його подальше зростання призводить до уповільнення темпів росту ВВП. Для розвинених країн такою межею є 77% від ВВП. Для країн, що розвиваються, до яких належить Україна, – 64% від ВВП.

Як вважають у Світовому банку, перевищення держборгу відносно ВВП країни на 1% понад 64% коштує економіці 0,02% зростання. Це означає, що борг 106% від ВВП може уповільнити зростання української економіки на 0,84% на рік.

Попри негативні наслідки для економічного зростання, багато розвинених держав світу живуть в умовах, коли їх державний борг перевищує ВВП.

За даними ОЕСР, найвищий державний борг відносно ВВП серед розвинених країн має Японія – майже 260% у 2021 році. Борг понад 200% накопичила Греція. У Сполучених Штатах цей показник становить 150,5% від ВВП.

Правда, розвинені країни можуть собі дозволити великі борги, адже позичають під малі проценти і мають високі кредитні рейтинги. Завдяки цьому попит на казначейські зобов’язання США існуватиме завжди, і американський уряд може запросто рефінансувати попередню заборгованість, продавши нові облігації.

Україна, як і більшість висхідних країн, такої можливості не має.

Перед вкладанням коштів в український борг інвестори оцінюють ризики їх неповернення. Якщо ризики високі, то країні дадуть гроші лише під високі проценти. Згодом для погашення та обслуговування цих боргів доведеться позичати знову, що спричинить виникнення фінансової піраміди.

Єдиний спосіб уникнути цієї долі – збільшувати темпи росту економіки та проводити реформи, які б дозволили підвищити кредитний рейтинг та надійність держави. Допомогти в цьому має євроінтеграційний вектор розвитку.

Перспектива членства в ЄС заохочуватиме міжнародні інвестиції в економіку України після війни, а необхідність відповідати вимогам для вступу в ЄС сприятиме підвищенню кредитного рейтингу та здешевленню зовнішніх позик.

Чи можна просто не платити за боргами?

Чи можна не платити за боргами взагалі? Зрештою, Україна перебуває в умовах війни і бореться за право на існування. Однак вигода від такого рішення була б сумнівною і не компенсувала б шкоди, яку дефолт завдав би економіці.

Найбільша частка боргу зосереджена в ОВДП. Ці облігації є одним з найважливіших інвестиційних інструментів у країні, особливо в умовах війни.

Банки тримають в ОВДП майже пів трильйона своїх активів. Частиною цих паперів докапіталізували державні фінансові установи, зокрема Приватбанк. Дефолт за внутрішнім боргом означав би, що всі ці активи знецінилися. Це призвело б до краху всієї фінансової системи країни.

Не платити за зовнішнім боргом Україна теж не може, адже вона залежить від західного фінансування. У разі оголошення неплатоспроможності перед МВФ, ЄБРР, Світовим банком домовитися з ними про нові позики було б неможливо.

Непотрібно оголошувати дефолт і за комерційними зовнішніми позиками, оскільки виплати за ними наразі заморожені. Після війни Україні доведеться виходити на зовнішні ринки, аби залучати кошти на відбудову. Зробити це після оголошення дефолту було б значно складніше та дорожче.

Зрештою, дефолт може надовго закрити Україну для міжнародних інвесторів. Це сталося б саме тоді, коли потреба в інвестиціях буде найвищою.

Можливо, варто реструктурувати борг?

Гострої потреби в проведенні реструктуризації держборгу наразі нема.

"Україна вже відстрочила виплати за комерційним боргом на два роки, відтермінувавши виплати на 6 мільярдів доларів. Проводити ще одну реструктуризацію до закінчення цього терміну нема сенсу. Далі доцільність реструктуризації буде залежати від макроекономічної ситуації", – вважає Білан.

За її словами, основним борговим навантаженням в найближчі два роки будуть платежі на користь міжнародних фінансових організацій, зокрема МВФ. Однак механізму реструктуризації цього боргу наразі нема.

Саме тому уряду та Нацбанку потрібно домовитися з фондом про нову довгострокову програму, коштом якої можна буде перекрити виплати на користь МВФ за попередніми кредитами.