Тривала війна стає все більш вірогідною. Яка економічна політика потрібна Україні?

Вже понад 160 днів Україна протистоїть російській агресії. Економічні втрати за цей час шокують: прогнозується, що ВВП впаде на понад 30% у 2022 році, а рівень безробіття становитиме 35%. 

Тривала війна стає дедалі більш ймовірною перспективою, яка потребує переналаштування макроекономічної стратегії країни. Зокрема, нинішня комбінація економічної політики, яка ґрунтується на скороченні валютних резервів та інших тимчасових заходах, поступово стає неспроможною. 

Якщо цей курс не змінити, він призведе до великої економічної кризи, яка поставить під загрозу здатність України фінансувати свої військові зусилля протягом тривалого періоду.

У CEPR Rapid Policy Response №2 ми окреслюємо макроекономічну політику, потрібну, аби вивести економіку на стійку траєкторію протягом війни. Ми наголошуємо, що для кризи в Україні не спрацює типова програма макроекономічного коригування. На кону знаходиться виживання країни – і майбутнє Європи. Це ключове обмеження має зумовлювати дизайн будь-якої програми. 

Надзвичайним викликам має відповідати надзвичайна політика та надзвичайна підтримка з боку міжнародних партнерів України. Тож наші рекомендації базуються на чотирьох ключових елементах.

По-перше, уряд має мобілізувати більше ресурсів для покращення свого фіскального становища, щоб країна могла фінансувати величезні військові видатки та забезпечувати основні державні видатки в зруйнованій війною економіці. Фіскальний дефіцит становить близько 5 млрд дол на місяць, або біля 30% довоєнного місячного ВВП. 

Метою повинно стати збільшення податкових надходжень до бюджету. Наприклад, шляхом закриття лазівок, запровадження нових податків, підвищення податкових ставок, трансформації податків на більш прогресивні. 

Довоєнні податки та мита повертаються. Які пільги хоче порізати уряд і чому?

Дефіцит, що залишився, має фінансуватися переважно за рахунок немонетарних засобів. Бажано, за рахунок зовнішньої допомоги, та якщо цього не достатньо – коштом випущених облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). 

Міністерству фінансів слід пропонувати облігації в усьому діапазоні кривої дохідності за ставками, наближеними до ринкових, з набагато меншим опором на сеньйораж, тобто "друк" коштів Національним банком. 

Також, контроль і підвищення ефективності невійськових витрат є критично важливими для підтримки стабільності державних фінансів. 

Ми підкреслюємо, що іноземна військова допомога, безперечно, залишається життєво необхідною. Проте союзники України повинні суттєво збільшити обсяги економічної допомоги та прискорити її надходження, аби послабити бюджетні обмеження України та забезпечити вирішення внутрішніх і зовнішніх економічних дисбалансів у короткостроковій перспективі. 

Поточний рівень підтримки замалий та запізнілий. Наприклад, у травні ЄС запропонував екстрену програму макрофінансової допомоги в розмірі 9 млрд євро, але до липня вдалося мобілізувати лише 1 млрд євро. Решта 8 млрд євро досі перебувають на стадії обговорення. 

Самі не впораємося. Чи достатньо фінансової допомоги отримує Україна

Щоб уникнути економічної катастрофи, союзники України повинні терміново переказати більші суми допомоги. Крім того, слід розширити базу донорів, включивши в неї не лише уряди, але й корпоративний сектор та неурядові організації. Можливо, бізнес, який суттєво допомагає Україні, міг би отримувати "бонуси", які згодом можна було би використати на етапі відбудови.

По-друге, терміново потрібен міцний номінальний якір. Сильна залежність від друкування грошей для фінансування державного дефіциту була неминучою в перші місяці війни, але якщо нинішня залежність від грошового фінансування збережеться, інфляція, яка вже перевищує 20%, може легко зрости значно вище.

Метою має бути відносно низька інфляція. У час національної мобілізації основна відповідальність за досягнення цінової стабільності лягає на фіскальні органи, які можуть сильно вплинути на інфляцію за допомогою інструментів, які вони обирають для залучення ресурсів із внутрішнього приватного сектора.

Уряд має прагнути наростити національні заощадження, а не покладатися на монетарне фінансування центрального банку. Разом із фіскальними органами центральний банк має запровадити гнучку систему для підтримки макроекономічної стабільності. Кероване плавання обмінного курсу відповідає цій меті.

Усе буде 36,6. Чому НБУ підвищив курс долара та до чого це може призвести

По-третє, на зовнішні дисбаланси слід реагувати поєднанням суворого контролю за відпливом капіталу, обмежень на імпорт і певної гнучкості обмінного курсу. Йдеться, наприклад, про вищі податки на імпорт і обов’язковий перелік критично важливого імпорту. 

Це необхідно, аби уникнути загрози внутрішній макроекономічній стабільності з боку величезних фіскальних потреб. За умови радикального обмеження вибору для потенційних інвестицій, жорсткіший контроль над капіталом також допоможе уряду мобілізувати більше ресурсів на внутрішньому ринку капіталу за нижчою ціною. Важливим також є повне припинення виплат зовнішнього боргу.

По-четверте, хоча під час війни уряди зазвичай беруть на себе відповідальність за розподіл ресурсів, українські обставини вимагають більш ринкових механізмів. Це необхідно, аби забезпечити економічно ефективні рішення, які не перевантажують спроможність держави, не загострюють існуючі проблеми (наприклад, корупцію) або заохочують неоподатковувану діяльність на чорному ринку. 

Цей елемент є критичним, оскільки війна є масовим потрясінням перерозподілу. Економіка сходу України значною мірою зруйнована, зокрема, адже одні з найбільших металургійних заводів були в Маріуполі, тоді як захід країни постраждав менше. 

Велика різниця існує також між секторами виробництва. Наприклад, російські ракети знищили всі великі нафтопереробні заводи, але IT-сектор залишається сильним. Внаслідок російського вторгнення економічна діяльність в низці секторів і регіонах України наразі практично відсутня. Вивільнені ресурси мають бути використані деінде, і урядова політика має сприяти цьому широкомасштабному перерозподілу. 

Які підприємства найбільше постраждали від російських окупантів. Список активів

Мета полягає у тому, аби провести масштабну дерегуляцію економічної діяльності, уникнути цінового контролю, сприяти поліпшенню співвідношення праці та капіталу, а також покращити управління конфіскованими російськими та іншими активами, які перебувають під санкціями.

У підсумку, воєнний досвід багатьох країн – включно з Україною в 2014-2015 роках – свідчить про те, що уряд повинен ухвалити низку важких рішень. Бюджетні обмеження є особливо болючими і вимагають багатьох жертв, які відчуватиме кожен українець. Країні доведеться мобілізувати більше ресурсів для фінансування величезних військових витрат, а також для допомоги населенню, яке постраждало від війни.

Маратон цієї війни вимагає розсудливості та обережності в державних фінансах, міцного номінального якоря, стійкої фінансової системи, ретельного управління зовнішніми балансами, а також гнучкості та ефективності у розподілі дефіцитних ресурсів. Для цього різні гілки влади повинні координувати свої зусилля.

Нинішня ситуація в країні є найскладнішою, але Україна не одна у цій війні. Підтримка з боку союзників України є надзвичайно важливою не лише для існування країни, але й для майбутнього світового порядку та безпеки. Економічна та військова допомога Україні – найкраща інвестиція в мир. 

Ми закликаємо світову спільноту всіляко підтримувати Україну.