А що в нас з експортом та імпортом? Як Україна торгує в умовах війни

Українська інфраструктура вже місяць існує в умовах часткової окупації та постійних обстрілів ворога. Порти заблоковані, залізничний транспорт працює нестабільно. Торгівля з РФ та Білоруссю припинилася, а можливості для диверсифікації – обмежені.

У першу чергу від цього страждає торгівля, яка забезпечує країну енергоресурсами та іноземною валютою.

Ніхто не знає, скільки ще триватиме війна, тож перед урядом постало непросте завдання: швидко поміняти розірвані ланцюги постачань і забезпечити якісну альтернативу морським портам.

На карту поставлені не лише стабільна робота енергосистеми та обороноздатність країни. Від експорту агропродукції залежить продовольча безпека світу, адже Україна є житницею для 400 млн людей.

Як працюють експортоорієнтовані підприємства, чи вистачає імпортних критичних товарів і чи може Україна вивозити продукцію?

Експорт

Сільське господарство

Агропродукція традиційно посідає перше місце в українському експорті. За 2021 рік українські аграрії експортували соняшникової олії та зерна на 18,6 млрд дол.

Світові ціни на зерно у 2021 році стрімко зростали. Деякі фермери, маючи достатній запас грошей, притримували врожай у сховищах. Підприємці розраховували продати хліб ще дорожче під час посівної і поплатилися.

Після початку війни всі порти опинилися в блокаді. Для аграріїв залишилося лише невелике вікно – 20 тис тонн на добу, які можна експортувати залізницею.

За оцінками консалтингової компанії Barva Invest, у сховищах на продаж залишається близько 25 млн тонн пшениці та кукурудзи. Якщо припустити, що ці обсяги вціліли, то залізницею їх можна вивезти за три роки.

Олійна галузь теж у важкому становищі. Проблема в тому, що соняшник не можна зберігати так довго, як кукурудзу або пшеницю, а продати його зараз майже неможливо ні в сирому, ні в переробленому виглядах.

"Перенаправити експорт олії в напрямку західного кордону складно. Європейський ринок не має власних переробних потужностей, які б могли спожити такі обсяги соняшнику, і не має експортних потужностей для перевалки олії.

Потрібна велика кількість автомобільних та залізничних цистерн для перевезення харчової олії, які підуть в чергу на перевантажені пункти пропуску", – зазначив аналітик Barva Invest Віталій Кордиш.

За його словами, війна та різка переорієнтація на залізницю призвели до хаосу на логістичних маршрутах. Через черги та зриви в роботі експортери не можуть повністю використати навіть наявну пропускну здатність.

В "Укрзалізниці" заявили, що збільшать пропускну спроможність прикордонних переходів з ЄС щонайменше удвічі. На польському напрямку відновили роботи з електрифікації додаткових залізничних шляхів, які мають закінчити до червня.

"До війни у високий сезон перевалювали максимум 7 мільйонів тонн зерна на місяць через порти. Зараз порти не працюють, зерно перевозять залізницею в обсязі 1 мільйон тонн на місяць. З часом перевалка залізницею може зрости до 5 мільйонів тонн. Для цього потрібна комплексна програма", – повідомили ЕП в "Укрзалізниці".

Ця програма включатиме встановлення мобільних перевалочних потужностей, будівництво терміналів, створення програм страхування для міжнародних перевізників, які бачать ризики в роботі в Україні.

Про терміни реалізації цієї програми в УЗ не повідомляють, однак на підприємстві вже взялися за її розробку. Та навіть після її реалізації пройде немало часу, поки експортери переорієнтуються на нових клієнтів і ланцюги постачань.

Металургія

Чорні метали посідають друге місце за обсягами експортних надходжень в Україну. У 2021 році ця сума перевищила 14 млрд дол.

Найбільше серед чорних металів Україна продає за кордон виробів зі сталі (11,3% усього експорту) та чавуну (2,3%). ЄС майже наполовину залежить від української залізної руди. У 2021 році її експортували майже на 7 млрд дол (10,1%).

Головними експортерами є "Метінвест" Ріната Ахметова, ArcelorMittal Кривий Ріг Лакшмі Міттала та Ferrexpo Костянтина Жеваго.

Більшість їхніх підприємств розташовані на сході країни, де ведуться активні бойові дії. Через це одні заводи довелося законсервувати, а на інших – суттєво скоротити виробництво.

Частина підприємств – заводи "Метінвесту" в Маріуполі, Авдіївці та Запоріжжі – перебувають у режимі гарячої консервації і нічого не виробляють. Авдіївський коксохім та "Азовсталь" зазнали масованих обстрілів окупантів, тож швидко відновити їх повноцінну роботу неможливо.

Як пояснюють фахівці, коксові батареї після зупинки виробництва потрібно повністю реконструювати. Отже, металургійні заводи будуть збільшувати періоди виробництва коксу.

Інші заводи "Метінвесту" частково працюють. Підприємства з виготовлення залізної руди та коксівного вугілля групи працюють відповідно на 40% та 60% від обсягів виробництва у 2021 році.

Наразі завантажується завод "Каметсталь" у Кам’янському. Він працює на 60% від рівня 2021 року і використовує залізницю, аби постачати товари українським та міжнародним клієнтам.

"Запоріжсталь", яка також входить до групи "Метінвест", навіть розглядає план часткового запуску виробничих потужностей, розповідав раніше гендиректор комбінату Олександр Мироненко.

Як повідомив ЕП гендиректор "АрселорМіттал Кривий Ріг" Мауро Лонгобардо, завод експортує залізорудний концентрат та частину продукції із залишків на складах та в порту.

"Це весь асортимент продукції заводу, але дуже невеликий обсяг порівняно з довоєнним періодом. Логістика залишається головною проблемою, нам потрібно було відбудувати абсолютно нові ланцюжки поставок", – зазначив він.

Доки українські порти не будуть розблоковані, в "АрселорМіттал" покладаються на залізницю, а з експортом та імпортом критичної сировини допомагають уряд та "Укрзалізниця".

Ferrexpo, який є третім у світі експортером залізорудних окатків, повідомив інвесторам у перший день війни, що Полтавський ГЗК працює на власний склад і може експортувати частину продукції через західний кордон завдяки УЗ.

Складові для авто

Це не найбільша стаття українського експорту, але від неї залежить світовий автопром.

Серед статей українського експорту є кабелі, які відповідають за 2,3% проданих за кордон товарів. У 2021 році виручка від їх експорту сягала 1,6 млрд дол.

Від постачання українських джгутів та кабелів залежать Volkswagen Group (Porsche та MAN), Opel, Lamborghini, Mercedes, BMW та Audi.

Кабельні джгути українського виробництва забезпечують 7% всього імпорту автопрому в ЄС. У виробництві авто це критичний елемент, адже джгути індивідуальні для кожної моделі. Довжина кабелів в одному авто сягає 5 км.

В Україні їхнім виробництвом займаються чотири компанії: "Електроконтакт Україна" – підрозділ німецької фірми Elektrokontakt GmbH, японська Fujikura, німецька LEONI та німецько-японська Sebn.

Усі вони розташовані в західних регіонах України, де не ведуться бойові дії.

Проте після масштабного вторгнення Росії всі заводи зупинилися і не могли постачати продукцію.

Як наслідок, автовиробники у східній Європі та Німеччині зіткнулися з дефіцитом запчастин, а Volkswagen навіть тимчасово зупинив завод у Вольфсбурзі. До зупинок вдався BMW, а Mercedes-Benz скоротив виробництво.

Після паузи виробництво поновили, адже заводи в Україні почали відновлювати роботу. Однак логістика досі залишається проблемою.

Імпорт

Газ

У 2021 році Україна скоротила імпорт газу в шість разів, однак через високі європейські ціни все одно виклала за нього немалі гроші – 5 млрд дол.

Від забезпечення газом залежить робота багатьох важливих галузей. Ідеться про металургію, АПК, виробництво добрив.

Уряд тимчасово заборонив експорт газу. Власним видобутком можна забезпечити дві третини власних потреб.

За словами голови Оператора ГТС Сергія Макогона, Україна повністю забезпечена газом. Вона споживає 88 млн куб м, а видобуває 50 млн куб м на добу.

Росія поки не зупиняє транзит газу в ЄС через Україну, тому "Нафтогаз" може щодня імпортувати через Словаччину 10 млн куб м палива.

Ціна на газ у ЄС висока – 1 150 дол за тис куб м. Це сильно б'є по економіці багатьох підприємств. Щоправда, вони вже звикли – такі ціни тримаються з осені 2021 року.

Вартість блакитного палива на європейському ринку контролює Росія. Окупант може в будь-який момент зупинити постачання газу, що призведе до кратного його здорожчання, як це було недавно.

Цього тижня путін оголосив, що "недружні країни", у списку яких Україна, мають платити за газ у російських рублях. Це не остання спроба агресора тиснути на Європу через енергетику.

Оператор ГТС забезпечує імпортні потужності на різних напрямках, зокрема на польському, щоб мати можливість купувати газ у випадку зупинки транзиту через Україну. Цим же шляхом можна постачати СПГ зі США.

Нестабільність постачань та ризик пошкодження видобувної інфраструктури змушує замислитися про поповнення запасів. Зараз в українських газосховищах є 9,5 млрд куб м палива.

Чим тепліше – тим менше споживання. Якщо 10-15 березня споживання становило 110 млн куб м на добу, то з 22 березня – уже 88 млн куб м. Зараз щодня зі сховищ відбираються до 28 млн куб м, тож газу має вистачити на всю весну.

Інше питання – як влада готуватиметься до наступного опалювального сезону та як робитиме запаси з такою низькою базою. Утім, до того часу може багато що змінитися.

Нафтопродукти

У 2021 році Україна імпортувала нафтопродуктів на 6 млрд дол.

Після початку війни забезпечення нафтопродуктами здавалося великою проблемою, адже припинилися постачання з Білорусі та РФ. На ці країни припадало 43% всього споживання бензину та 67% – дизелю.

Головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Геннадій Рябцев вважає, що Україна здатна повністю покрити втрачений імпорт, переорієнтувавшись на ринок ЄС.

Україна щотижня нарощує постачання з Польщі, Литви, Румунії, Азербайджану (через заміщення) та інших країн. Повністю компенсувати втрачений імпорт можна після розблокування портів.

Дефіцит пального призвів до зростання цін, однак його нівелювало зниження ПДВ, нарощування постачань через західний кордон та поступове падіння попиту на пальне у зв’язку з бойовими діями.

За даними порталу "Мінфін", зараз ціни на АЗС повернулися на довоєнні показники.

За даними джерел ЕП, пального повністю вистачає і для потреб української армії. Триває нарощування імпорту для забезпечення бізнесу та насичення ринку.

Вугілля

У 2021 році Україна імпортувала вугілля на 2,5 млрд дол. Це важливий енергоносій, адже на ТЕС припадає близько третини генерації електроенергії.

Першого удару галузь зазнала ще в листопаді, коли припинився імпорт вугілля з Росії. На нього припадало близько 60% постачань.

З низькими запасами та зупинками теплові електростанції все ж пройшли зиму і почати перелаштовуватися на альтернативних постачальників: ПАР, Колумбію, США.

З початком війни морські шляхи для імпорту вугілля були заблоковані. Тепер доведеться шукати варіанти для постачання енергоносія залізницею.

Попит на вугілля в Україні зменшився після зупинки металургійних підприємств та потепління. Отже, ТЕС мають змогу поповнювати запаси завдяки українському видобутку, який за останній рік зріс на 2% до 29,4 млн тонн.

Поступово налагоджуються постачання через західний кордон. Наприклад, компанія ДТЕК уклала контракт на постачання 60 тис тонн вугілля з Польщі.

Також Україна очікує на прибуття 70 тис тонн вугілля з Австралії, яка передасть його безкоштовно. Судна доставлять його до польского порту в Гданську, а до України вантаж дістанеться залізницею.

Цим же шляхом можна постачати й інші партії палива. Щоправда, це вийде значно дорожче, ніж доставка в порти на півдні України.

Наразі запаси вугілля перебувають у нормі, тому енергосистема працює стабільно. Щоб надмірно не витрачати українські запаси вугілля, уряд дозволив ТЕС купувати газ за пільговою ціною.