Європа в лещатах боргів

Темпи зростання ВВП Німеччини різко впали - до 0,1%. Ця новина стала шоком для усієї Європи. Експерти UniCredit Global Research заговорили про початок нового виробничого циклу з падіннями темпів виробництва.

Громадськість Європи тут же почала готуватися до нової хвилі рецесії.

Одночасно МВФ заявив, що такі побоювання можуть бути небезпідставними, адже останні два роки здебільшого економіка Німеччини витягувала на собі зростання всієї єврозони, і тепер безпрецедентне падіння виробництва в країні може призвести до того, що сама Європа відчує на собі другу частину кризи.

З іншого боку європейські країни підпирає необхідність вирішувати питання суверенних боргів. Кілька самітів та екстрених планів допомоги Греції та іншим проблемним країнам, на які вже витратили 150 мільярдів євро, не допомогли.

Поки економіки великих країн розвивалися, були гроші на пільгові кредити для Афін чи Лісабону. Зараз ситуація може змінитися, і тоді ця проблема посилиться. Такі невтішні новини збільшили очікування гарних результатів від зустрічі канцлера Німеччини Ангели Меркель і президента Франції Ніколя Саркозі 16 серпня.

Аналітики розраховували, що Париж та Берлін приймуть рішення про початок друку єдиних європейських облігацій. Однак найбільші економіки ЄС вирішили почекати. На думку експертів Європейського центру економічної аналітики, вони не до кінця впевнені у підтримці такого кроку з боку власних виборців.

За останні півроку Меркель втратила більше 10% голосів німців. Більшість з них - 57% - вважають, що вона недостатньо жорстко відповідає на спроби Греції та інших проблемних країн вибити кошти із загальноєвропейського стабілізаційного фонду. В Саркозі 2012 року вибори, і він не хоче іти на ризиковані кроки.

Нарешті, Європа отримала ще один заряд негативу з Риму. Італія підійшла до небезпечної межі, коли не зможе обслуговувати власні зовнішні запозичення.

Уряд Сильвіо Берлусконі вже протягнув через парламент пакет антикризових заходів, проте цього може виявитися недостатньо. Відмова платити за закладними такої великої країни, як Італія, призведе до великих проблем в європейських фінансах. Найголовніше, це зовсім обезкровить фонд допомоги від дефолтів.

Німецький двигун уповільнюється

У прогнозі журналу Economist на 2011 рік йдеться, що Берлін посилить свої позиції в Європі і буде вказувати союзу куди рухатися. У грудні 2010 року це видавалося реальним. Німеччина з великими труднощами віддала в фонд проблемних країн більше 50 мільярдів євро, що стало найбільшим внеском європейської країни.

Відтак, німці мали право заявляти: вони рятують Грецію від дефолту і хочуть контролювати свої гроші. Бути такими щедрими Берліну дозволяло зростання ВВП у 2010 році на 3,6%. На тлі зростання Європи на 1% це виглядало досить переконливо.

Фахівці з центру Гувера вважають, що такого зростання країна досягла за допомогою реформ з обмеження соціальних виплат та орієнтацією продукції на зовнішні ринки. Показники внутрішньої купівельної спроможності в 2008 році в країні впали на 16%, і внутрішній попит не міг дати імпульсу до зростання промисловості.

Тоді Берлін вирішив спрямувати свої товарні потоки на ринки Азії, які не дуже постраждали від кризи і готові були купувати високоякісні та дорогі товари з Берліна. До того ж, в Китаю та Індії зростали прибутки громадян, тож вони могли купувати ці товари. Так, продажі німецьких авто у цих регіонах збільшилися з 2009 року на 20%.

Німеччина навіть почала говорити про те, що варто на основі бундесверу створити єдину армію ЄС. На це вона готова була виділяти великі суми. На думку аналітиків Центру дослідження війни та миру, Берлін підтримав військову операцію в Лівії задля того, аби випробувати свої сили у справжній війні.

За рік ситуація змінилася. Азійські країни стали обмежувати експортні закупівлі на зовнішніх ринках. Пекін чи Делі почали направляти ресурси на розвиток власного виробництва у центральних регіонах. Тому експорт з країн єврозони у червні, за даними Eurostat, упав на 4,7% і потягнув за собою індекси промислового зростання.

Це може призвести до нового перегляду відсоткової ставки за кредитами з боку ЄЦБ. Ця установа в 2011 році уже двічі приймала рішення про збільшення ставки. Зараз її рівень зупинився на 1,5%. Так європейські банкіри хочуть боротися з інфляцією.

Голова ЄЦБ Жан Клод Тріше заявив у березні 2011 року, що головна небезпека для ЄС - висока інфляція, тому всі сили кинули саме на боротьбу з нею. В результаті за червень вона становила 2,5% і зменшилася на 0,2% за останній квартал.

Проте зараз збільшення ставок, пише Bloomberg, може призвести до ще більшого згортання виробництва, хоча інакше знизити інфляцію уже неможливо.

Експерти прогнозують, що загроза рецесії може нависнути над усією Європою ще на три-чотири місяці. Зараз зростання ВВП ЄС становить 1,7%, що на 0,3% нижче навіть за песимістичні прогнози. Коли на початку серпня Eurostat оприлюднив ці дані, один з найбільших фондових індексів Stoxx 600 одразу впав на 3,4% за два дні.

У Європейському центрі економічної аналітики вважають, що ситуацію можуть змінити лише спільні дії найбільших економіки Європи, адже на континенті накопичилося надто багато проблем, аби їх вирішувати поодинці.

Порожня зустріч

Коли Меркель прибула в Париж, то більшість експертів сподівалися, що сторони домовляться не лише щодо того, що робити з суверенними боргами кількох країн, але й підштовхнуть економічну інтеграцію в ЄС.

На думку аналітиків Reuters, проблеми з боргами в Європі стоять так гостро, бо країни не можуть вирішити, чи хочуть вони мати спільну економічну систему.

Чимало німців вважає, що це поки недоречно, бо, наприклад, греки асоціюються в ЄС з народом, який мало працює і не вміє керувати економікою, тому не варто тягнути їх на собі. Саме тому федеральний канцлер була така стримана.

Для німецької влади політика посилення фінансової єдності в ЄС стала небезпечною, адже це один з головних аргументів критиків чинної влади. Зараз підтримка правлячої партії ХДС становить 36% населення. Цього достатньо, аби проводити політику, проте позачергові вибори можуть змінити канцлера.

Соціал-демократи, головна рушійна сила опозиції, виступає за протекціонізм в економічній сфері. Не дивно, що голова уряду, дії якого прямо підтримують, за інформацією CNN, лише 15% виборців, не захотіла говорити про євробонди.

Париж також не бажає робити різких рухів. Саркозі хоче перемогти на наступних виборах, а його підтримка постійно знижується. Президенту згадують і недостатню увагу до розвитку депресивних територій, і лівійську кампанію, яка поглинає 15 мільйонів євро за тиждень і не приносить користі.

Крім того, Парижу не подобається, що створення єдиного економічного центру змусить його віддати частину повноважень. Тож Саркозі теж не робив гучних заяв.

Франція заявила, що треба створювати єдину економічну раду в майбутньому. Якою вона буде і які повноваження матиме - незрозуміло. Про збільшення фонду допомоги країнам-боржникам і про випуск спільних облігацій не йшлося, хоча ситуація в Італії вже невдовзі може потребувати вливання 2 трильйонів євро.

Римська проблема

Розмови про те, що Італія на межі дефолту, почалися 12 серпня 2011 року. Тоді ЄЦБ заявив, що буде викуповувати її державні кредитні зобов'язання. Він виділив на це 11 мільярдів євро. Така ж сума пішла на придбання державних паперів Іспанії.

До цієї заяви Рим був біля проблемної межі, проте не перетинав її. Берусконі заявив, що парламент швидко прийме його пакет реформ. В МВФ відповіли, що до кінця 2011 року розмір боргу Італії сягне 120% ВВП, і за наявної ситуації зменшити вона його зможе за п'ять років лише на 2%. Позиції Fiat тут же впали на 3%.

Коли парламент прийняв план реформ, ситуація трохи нормалізувалася, але експерти поки сумніваються, що це порятує економіку від зовнішньої допомоги. Уряд планує зекономити 45,5 мільярда євро за рахунок збільшення пенсійного віку, введення податків на бензин і збільшення вартості соціального обслуговування.

Проблеми в італійській економіці почалися задовго до світової економічної кризи. В 1999 році, вступаючи в зону євро, країна вже мала зовнішній борг на рівні 100% ВВП. Брюссель не хвилювався, коли міжнародні рейтингові агентства у липні 2011 року знизили рейтинг Рима, проте зараз на межі дефолту опинилася надто велика країна.

Борги Греції ледь дотягують до 400 мільярдів євро, тож ЄС може це "перетравити". Італія ж заборгувала майже 2 трильйони євро, і це вже завелика сума. Якщо її кредитори почнуть вимагати грошей, Європа опиниться на краю фінансової прірви.

Тимчасом у стабілізаційному фонді лежить не більше 500 мільярдів євро, і їх хочуть отримати інші чотири проблемні країни.

Європейська економіка зараз затиснена між спадом виробництва в найбільших країнах та наростанням проблем з суверенними боргами на півдні континенту. Політики ж не наважуються зробити рішучі кроки, аби вирішати цю проблему.