Пенсійна реформа: для влади, проти людей

Якось непомітно пройшло неприйняття парламентом законопроекту "Про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку". Чому він потрібен?

У повсякденному житті літні люди зіштовхуються з дискримінацією. Знайома, якій стукнуло 68 років, пішла в поліклініку на обстеження. Коли вона почала розповідати про свої проблеми, лікар зауважив: "Так що ж ви хочете? Вам же майже сімдесят!".

У сфері трудових відносин роботодавці навіть не маскують свої дискримінаційні дії, які позбавляють конституційного права на працю мільйони громадян.

При цьому діапазон вікового цензу сягає далеко за межі пенсійного віку. В оголошеннях про прийом на роботу стало вже мало не нормою, коли "фірмі потрібні досвідчені бухгалтери віком до 35 років".

У 2007 році Конституційний суд задекларував: "У частині другій статті 24 Конституції вік відсутній у переліку ознак, за якими не може бути привілеїв чи обмежень. Не можна вік віднести і до "інших ознак", що згадуються у цьому положенні".

У цьому ж пункті було зроблено висновок, що "встановлення вікових обмежень не може вважатися порушенням принципу правової рівності громадян".

З одного боку, Конституція гарантує громадянам рівні права, а з іншого - дозволяє обмежувати їх за віковим цензом. Якщо Основний закон передбачає дискримінацію за віком, то як можна проводити пенсійну реформу? Це буде будівля на піску.

Всеукраїнська асоціація пенсіонерів у 2004 році розробила законопроект "Про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку в Україні".

Над ним працювали фахівці в галузі права, медики, психологи, геронтологи, історики. У 2005 році через народних обранців він був представлений у Верховній раді, але до його розгляду черга дійшла лише у 2011 році. На жаль, він не був прийнятий, за нього проголосували лише 95 парламентарів.

Провалили цей закон в оригінальний спосіб: жодного голосу проти! Утримався лише Тарас Чорновіл. Голоси "за" віддали дві фракції більшості - "народники" і комуністи. Від регіоналів - одинадцятеро "за", від інших фракцій - кілька голосів.

Усі інші просто не голосували або ж були відсутні. Виявляється, можна провалити закон, не заплямувавши свою репутацію відвертим його запереченням.

Можливо, владі так і потрібно?

Реформа, латиною reformo, - перетворення, яке вводиться законодавчим шляхом. Чи можна назвати перетворенням заходи уряду? Доцільніше було б назвати це спробою збалансувати бюджет Пенсійного фонду за рахунок громадян.

Сергій Тігіпко як виразник крупної буржуазії є прихильником правих, як і його політична сила. Головне у їх діяльності - сприяння бізнесу і зменшення соціальних виплат, жорстка бюджетна економія за рахунок пересічних українців.

Що закладено в основу запропонованих заходів "реформи"? Зменшення чисельності пенсіонерів за рахунок підвищення пенсійного віку, збільшення страхового стажу та інші дискримінаційні заходи щодо громадян України.

Запропоновані новації не дадуть бажаного результату, бо не змінюється сам принцип солідарної системи. Основа залишається старою. У такому випадку кожний застрахований не зацікавлений у накопиченні максимальної суми в солідарній системі. Не зацікавлений він і в зменшенні тінізації економіки.

Чи є інший шлях розв'язання проблеми? Вихід - у запровадженні модернізованої солідарної системи, у переході на так звану систему з умовно визначеним рахунком.

При такій системі кожна людина має свій персональний рахунок, на якому обліковуються всі надходження. При виході на пенсію сума накопичень ділиться на розрахункову прогнозовану кількість років життя після досягнення пенсійного віку.

Якщо людина накопичила 360 тисяч гривень, а при виході на пенсію середній період життя становить 15 років, то вийде 2 тисячі гривень щомісячної пенсії.

Отже, в результаті реалізації пропонованої схеми ми отримуємо просту і зрозумілу солідарну систему, де кожний платник може сам здійснити розрахунок своєї майбутньої пенсії. Після такої модернізації солідарної системи з'явиться зацікавленість у її відкритості і законності, повноті сплати пенсійних відрахувань.

Усе, що заробив, - твоє. Кошти з такого умовно визначеного рахунка не успадковуються і не виплачуються одноразово. Тільки щомісячні виплати.

У разі смерті пенсіонера, яка настала раніше за середній період життя на пенсії, кошти залишаються в Пенсійному фонді. Вони слугуватимуть резервом ПФ для виплати пенсій тим, хто житиме довше за середній період життя.

Звичайно, можна обмежити максимальний розмір пенсії, але сумніви викликає запропонований підхід до визначення цього розміру. Кількість прожиткових мінімумів для непрацездатних - це величина, яка не має під собою належного обґрунтування.

Більш логічним було б обмеження верхньої межі пенсійних виплат через встановлення граничної суми заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, або максимальна сума доходу застрахованої особи, на яку нараховується єдиний внесок.

Останній, системний, показник уже зафіксований у статті 1 закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2011 року.

А де ж бізнес? Політики та економісти не втомлюються повторювати, що при переході до ринкових відносин слід відмовитися від популізму в соціальній політиці і керуватися, як і в бізнесі, суто економічними, бізнесовими підходами.

Виходячи з цих позицій,  можна проаналізувати економічний і соціальний ефект від запропонованих урядом кроків, передусім - від збільшення віку виходу на пенсію.

Жінки, як відомо, невдовзі виходитимуть на пенсію не з 55 років, а з 60 років, а чоловіки - державні службовці - з 62 років. Виникає питання: чим завинили жінки - державні службовці, якщо їм не дають працювати до 62 років, як і чоловікам?

Ще один факт. Більшість роботодавців обмежують вік потенційних працівників 40-45 роками, тож літнім людям робота "не світить" ще до досягнення пенсійного віку.

Можна не сумніватися, що значна кількість громадян, старших за 50 років, буде змушена звертатися за державною соціальною допомогою. Якщо ж згадати про здоров'я літніх людей, то до проблем держбюджету додасться й оплата лікарняних.

В Україні і так багато безробітних. Якщо ж врахувати підвищення пенсійного віку, то ситуація лише погіршиться. Держава нічого не виграє - замість Пенсійного фонду платником соціальної допомоги стане центр зайнятості чи інший відповідний орган.

Проте головне в іншому - в економічному ефекті від підвищення пенсійного віку. Приблизно за п'ять років від впровадження цих заходів очікується економія 5-6 мільярдів гривень. Загальна ж економія за рік - 2,5 мільярда гривень.

Якщо не брати до уваги витрати бюджету на виплати з інших фондів, які можна очікувати із стовідсотковою впевненістю, то чи нема інших "соціально нейтральних і економічно необхідних заходів" для збалансування Пенсійного фонду?

Протягом останніх років Всеукраїнська асоціація пенсіонерів пропонувала владі своє бачення наповнення бюджету ПФ на період проведення реформ.

1. Оподаткування доходів від депозитів. За даними НБУ, їх обсяг у 2011 році зріс до 420 мільярдів гривень, а дохід від депозитних вкладів фізичних осіб становитиме близько 76 мільярдів гривень. Якщо оподаткування здійснити на рівні 5%, то надходження до бюджету Пенсійного фонду сягнуть 3,8 мільярда гривень.

На жаль, таке оподаткування почнеться лише з 2015 року. Отже, буде втрачено близько 15 мільярдів гривень. Якщо ж вважати, що загальний приріст депозитних вкладів становить близько 10% щороку, то сума втрат буде ще більша.

2. Оподаткування офшорних операцій. Заборона офшорних операцій нічого доброго не давала і не дасть. Їх необхідно дозволити, але оподатковувати. Кожний договір і, відповідно, трансакцію слід оподатковувати за ставкою 3-5%.

Торік лише з чистими офшорними зонами було здійснено операцій на 200 мільярдів гривень. Отже, до бюджету могло б надійти 6-10 мільярдів гривень.

3. Оподаткування нерухомості. Втрати від неповного оподаткування нерухомості становлять близько 3 мільярдів гривень щороку.

4. Оподаткування видобування корисних копалин. В Україні діє збитковий для бюджету закон про надра. Там суми втрат сягають 45 мільярдів гривень на рік.

Є чимало інших втрат, але й наведених достатньо, щоб порівняти ефект від урядових новацій - 2,5 мільярда гривень на рік - і втрачені 50-55 мільярдів гривень.

Отже, мета урядових заходів - запровадження більш жорстких умов пенсійного забезпечення, перекладання проблем на плечі людей похилого віку і як результат - зменшення кількості пенсіонерів. До реформ це не має жодного стосунку.

Суто фінансових заходів недостатньо. Головне завдання держави - забезпечення високої зайнятості активного населення, бо саме працюючі творять багатство.

Європейська комісія у своїй програмі "Стратегія-2020" поставила завдання, щоб 75% населення в країнах ЄС між 18-м і 65-м роками життя були зайнятими.

Яких би заходів не вживав уряд - підвищення пенсійного віку чи збільшення трудового стажу, - без збільшення кількості робочих місць пуття не буде.

Володимир Дзьобак, голова ради Всеукраїнської асоціації пенсіонерів