Український експорт: метрополія чи колонія?

Зовнішньополітичні суперечки українського політикуму мають переважно ментальне та історичне підґрунтя.

У той же час прихильники полярних інтеграційних напрямків часто апелюють до економічних інтересів держави, намагаючись знайти нові аргументи для своєї позиції.

Майже всі українці бажають якнайшвидше стати європейцями, проте економічні реалії штовхають країну у протилежний географічний бік. Чи можна знайти баланс?

Мабуть, не варто зупинятися на фактах українського економічного буття на кшталт зруйнованого науково-промислового спадку СРСР. Правильніше буде зробити невеликий зріз сьогодення у контексті двох економічних векторів - ЄС та СНД.

Почати слід з питомої ваги зовнішньої торгівлі за кількісними і якісними характеристиками. За січень-липень 2010 року Україна експортувала продукції на 27,3 мільярда доларів, а імпортувала - на 30, 7 мільярда доларів.

Зовнішня торгівля України, мільярди доларів

Здавалось би, ринки ЄС більш відкриті і цікаві для української продукції. Справді, ВВП країн Євросоюзу у 2009 році сягнув 16,5 трильйона доларів. Однак ВВП країн Митного союзу 2010 року становитиме, за прогнозами, 2 трильйони доларів.

Обсяг споживчого ринку країн ЄС незрівнянно більший від ринку СНД. Європейський Союз об'єднує 27 держав територією більш ніж 4 мільйони квадратних кілометрів, на якій живе майже півмільярда людей.

У першому півріччі 2010 року Європейський Союз був одним з найбільших зовнішньоторговельних партнерів України поряд з країнами СНД.

Так, частка ЄС у загальному зовнішньоторговельному обігу товарів та послуг України з країнами світу склала 29,2%, а СНД - 39,73%. При цьому частка експорту до ЄС-27 українських товарів та послуг становила 24,94%, а імпорту з ЄС - 33,52%.

Проте, якщо звернути увагу на структуру українського експорту, то для європейських країн вітчизняна економіка є постачальником дешевої робочої сили і має статус сировинної. Високотехнологічний сектор охоплює лише вузький сегмент залишків технологічних розробок космічного спрямування та деяких інших напрямів.

Торгівля товарами та послугами України з ЄС-27, перше півріччя 2010 року

Найбільші групи товарів, що експортувалися з України до ЄС, 2009 рік

Найбільші групи товарів, що імпортувалися в Україну з ЄС, 2009 рік

Технологічна відсталість виробництва і невідповідність продукції європейським вимогам якості перетворюють Україну у сировинний придаток. Проте Україна ще не втратила свій технологічний потенціал і успішно використовує його у зовнішній торгівлі з країнами СНД, зокрема, учасниками так званого Митного союзу.

Якщо звернути увагу на структуру зовнішньої торгівлі, наприклад, з Росією, то не зрозуміло, хто виконує роль метрополії, а хто - сировинної колонії.

Структура експорту та імпорту України у торгівлі з РФ, перший квартал 2010 року

Україні важливо зберегти ринки для свого машинобудування, але робити це треба обережно, адже ціна технологічного домінування у зовнішній торгівлі - втягнення у політичну орбіту Кремля.

Українська економіка стоїть перед вибором: або Євросоюз і знищена промисловість, як в Прибалтиці, де промислові підприємства руйнувалися майже навмисно як один з колоніальних чинників, або шлях Білорусі - із збереженим технологічним і промисловим потенціалом і повною залежністю від Москви.

Яскравим прикладом таких зв'язків є ВАТ "Мотор Січ", керівник якої В'ячеслав Богуслаєв є чи не найзавзятішим пропагандистом інтеграції у спільний економічний і політичний простір з Росією.

Високотехнологічна авіаційна продукція заводу має сильний вплив на світогляд не тільки керівника, але й на всіх працівників підприємства та жителів регіону, з прогнозованими результатами політичних уподобань.

Однак Богуслаєв, мабуть, відчуває страшний психологічний стрес, коли, з одного боку, пропагує східний вектор, а з іншого - лає російських колег, які роблять все можливе, щоб позбутися технологічної залежності від запорізьких авіабудівників. Нехтуючи авторськими правами, росіяни просто копіюють українські двигуни.

А чого варта авіаційна інтеграція України та Росії? Начебто і непогана справа, яка гарантуватиме збереження українського літакобудування.

Однак не встигли висохнути чорнила на протоколах про наміри, як з російського боку вже чути нарікання на "неякісні" АН-148, небажання ставити на спільний літак двигуни "Мотор-Січі", і взагалі - Росії вигідно завантажити власні потужності. У майже аналогічний літак Superjet росіяни гроші вкладали не просто так.

Схоже, українці мають винайти власний шлях, який дозволив би зберегти науково-технологічний потенціал і в той же час - забезпечив би економічну та політичну незалежність. Зробити це дуже важко.

Прибічники євроінтеграції справедливо нарікають, що українські технології застарілі, тому вони користуються попитом тільки в СНД та Азії. Однак, маючи мінімальні технологічні успіхи, простіше побудувати інноваційну модель економіки, адже верстати і технології замінити легше, ніж створювати з нуля виробничі потужності.

І головне: навіть на старих заводах зберігається найцінніший ресурс - інженерно-технічні кадри та кваліфіковані робітники. Не допустити їх втрати, а також потенціалу політехнічних учбових закладів - завдання номер один для України, яка має непогані результати і потенційні можливості в експорті продукції машинобудування.

Експорт у Росію

Харківський "Турбоатом" продає обладнання для російських ГЕС. Компанія також бере участь у реалізації контракту з "Росатом" з реконструкції турбін для АЕС Росії.

"СНВО імені Фрунзе" виготовило насосні агрегати кількох типів для оснащення Калінінської атомної електростанції.

Крюківський вагонобудівний завод за п'ять місяців 2010 року поставив підприємствам Росії 2 950 вантажних вагонів на 1,1 мільярда гривень. Також за аналогічний період було отримано з РФ матеріалів та комплектуючих на 250 мільйонів гривень.

"Словважмаш", Донецька область, спеціалізується на виготовленні машин та обладнання для будівництва, ремонту і модернізації коксових батарей. Завод планує протягом 2010 року продати російським підприємствам 2 235,5 тонни обладнання.

Українська національна зовнішньоекономічна корпорація "Важмашімпекс" провела переговори з представниками компанії "Уралмаш - бурове обладнання" щодо пропозицій п'яти українських підприємств, зацікавлених в організації виробництва бурового устаткування на основі базових вузлів російського виробництва.

Протягом 2009 року експорт тільки сільгосптехніки та тракторів, без врахування поставок комплектуючих виробів та запасних частин, склав 78,2 мільйона доларів.

Збільшилося постачання комплектуючих для потреб українських підприємств для комплектації тракторів російського виробництва. Крім того, вирішено питання комплектації зернозбиральних комбайнів "Єнісей" виробництва Красноярського заводу комбайнів жатками ВАТ "Бердянські жниварки".

Комбайни заводу "Ростсільмаш" комплектуються ріжучими частинами заводу "Сімферопольсільмаш" та жниварками "Бердянських жниварок". "Єнісей" також частково комплектується ріжучими частинами заводу "Сімферопольсільмаш".

Крім прямих поставок на експорт, низка вітчизняних підприємств на території Росії відкрили виробництво української сільськогосподарської техніки. Тривають переговори про реалізацію інвестиційного проекту із збирання комбайна між СП "Дон-лан" і "Ростсільмашем" з наданням кредиту Внешторгбанком Росії.

Експорт у Білорусь

Новокраматорський машинобудівний завод підтримує тісні партнерські взаємини з підприємствами Білорусі. Загальний обсяг замовлень від цих підприємств за 2003-2009 роки перевищив 63 мільйони доларів. За вісім місяців 2010 року поставлено обладнання та запасних частин на 90 мільйонів гривень.

Продовжують співпрацювати з білоруськими підприємствами Дрогобицький завод автокранів та Київський завод комунального машинобудування.

На ринку Білорусі працюють ЗАЗ, який постачає автомобілі "Сенс" та "Ланос", корпорація "Богдан" - продає однойменні автобуси, та "Кредмаш", Кременчук, що постачає установки із змішування асфальту і запасні частини до них.

Херсонський машзавод отримав 10 машинокомплектів зернозбиральних комбайнів від "Гомсільмашу" і складає їх. Між підприємствами тривають переговори про спільне виробництво іншої сільгосптехніки.

У Білорусі розпочато спільне виробництво обладнання для доїння великої рогатої худоби. В Україні на базі кооперативних поставок українських та білоруських заводів продовжується спільне виробництво тракторів.

Київська "Укравтозапчастина" в кооперації з Мінським тракторним і Мінським моторним заводами у 2009 році продали 698 тракторів МТЗ, а за вісім місяців 2010 року - 1 568 тракторів. У лютому 2010 року підписані ліцензійні угоди, і перша партія машинокомплектів відвантажена на "Укравтозапчастину" для збирання.

Мінпромполітики узгодило проект угоди між Кабміном і урядом Білорусі про умови постачання в Україну пневматичних гумових шин для легкових авто.

Експорт у Казахстан

Співробітництво з Казахстаном у галузі енергетики та нафтогазової промисловості триває уже 40 років. Для енергетики цієї країни "Турбоатом" продав турбіни загальною потужністю 3,95 ГВт, що сягає 24% від встановленої потужності ТЕС.

Нафтогазова промисловість країни купує компресорні станції, насоси, устаткування для будівництва автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій виробництва "СНВО імені Фрунзе" та "Насосенергомаш".

Державний науково-дослідний інститут основної хімії, Харків, розробив проект з будівництва заводу з виробництва кальцинованої соди у Павлодарі. "СМНВО імені Фрунзе" залучене до поставок устаткування для будівництва цього підприємства.

Для ГМК та енергетики Казахстану компанія "Мелком", Мелітополь, постачає повітряні компресори. Серед споживачів - Соколово-Сарбайське гірничо-збагачувальне об'єднання та компанія "Енергопромкомплект".

Казахстан хоче модернізувати діючі компресорні станції, газопроводи і нафтопроводи та збудувати нові. Серед потенційних постачальників - низка українських заводів.

Зараз Казахстан потребує проведення модернізації устаткування, поставленого понад 20 років тому. Також уряд країни опрацьовує питання розвитку власної атомної енергетики. Рішення про будівництво АЕС буде розглядатися після підготовки техніко-економічного обґрунтування, вартість якого перевищує 100 мільйонів доларів.

Крюківський вагонобудівний завод довгий час постачає у Казахстан вантажні вагони різних моделей. Також перспективним шляхом розширення співробітництва з національною залізничною компанією є продаж пасажирських вагонів.

Завод також готовий продавати ескалатори і запчастини до них, а після завершення будівництва метрополітену в Алма-Ати - вагонів метро виробництва "КВБЗ".

"Луганськтепловоз" упродовж 2009 року продав запчастин до тепловозів на 4,1 мільйона гривень. Підприємство уклало договір на виготовлення двох тепловозів.

"Азовмаш", Маріуполь, у 2009 році виготовив для дев'яти казахстанських компаній 2 070 вагонів, за перший квартал 2010 року - 664 вагони для трьох компаній. Поставки здійснюються як за прямими контрактами, так і за результатами участі у тендерах. До кінця 2010 року завод планує продати у Казахстан до 3 тисяч вагонів.

Експорт підприємств машинобудування для АПК протягом 2009 року становив 16,6 мільйона доларів, у 2008 році - 31 мільйон доларів, тому підприємства галузі зацікавленні розширювати співробітництво з Казахстаном.

У 2009 році товарообіг у легкій промисловості між Україною та Казахстаном становив 12,6 мільйона доларів: експорт - 6,9 мільйона доларів, імпорт - 5,7 мільйона доларів. Обсяг експорту товарів і послуг військового призначення та подвійного використання до Казахстану за 2007-2009 роки сягнув 14 мільйонів доларів.