Що не так з реформою публічних інвестицій

Реформі управління публічними інвестиціями в Україні виповнилося три роки. Її головна мета – зробити так, щоб державні й місцеві кошти направлялися на стратегічні пріоритети і працювали в інтересах мешканців громад.

Проте нові механізми управління публічними інвестиціями наразі помітно випереджають спроможності громад. Вони стикаються з низкою проблем, а подання проєктів у DREAM не гарантує автоматичного отримання коштів.

Про це йдеться в дослідженні перших результатів реформи, підготовленому в межах проєкту "Контроль публічних інвестицій", який фінансує Євросоюз.

Державна платформа DREAM стала цифровою основою нової системи. Через неї збирають, аналізують та оцінюють інвестиційні проєкти, а також виділяють фінансування на основі інформації, що міститься в DREAM.

Хоча в системі зареєстровано понад 34 тис. ініціатив, далеко не всі з них отримали фінансування. У системі технічно неможливо побачити, чи виділені публічні або донорські кошти на проєкт. Відповідний функціонал лише будують.

Найактивніше громади подають проєкти у сферах освіти і науки, комунальної інфраструктури, житлово-комунального господарства та охорони здоров'я. Найбільшу активність демонструють Одеська, Львівська та Київська області. Прифронтові ж регіони, де війна принесла найбільші руйнування, через безпекові ризики та проблеми спроможності подають значно менше заявок.

Більшість проєктів, що пройшли секторальну оцінку, отримали позитивний висновок, 12% не затвердили або повернули на доопрацювання. Головна причина відмов – брак ресурсів у громадах для якісної підготовки документів. Серед лідерів за кількістю незатверджених проєктів – Одещина, Луганщина та Чернігівщина.

На що скаржаться громади

Несподівана проблема реформи – термінологічна пастка, у яку потрапляють місцеві керівники. Громади нерідко подають як інвестпроєкти звичайні капітальні ремонти, хоча такі заходи не відповідають вимогам реформи. Як наслідок, проєкти отримують низьку оцінку зрілості і не проходять секторальний відбір.

Є й більш системні виклики. Часто громади одразу заповнюють електронні форми в DREAM, не підготувавши стратегії і не проаналізувавши потреби, без збору даних та розрахунку економічного ефекту, сподіваючись швидше подати заявку.

Ще одна проблема громад – слабке фінансове планування. Лише невелика частина ініціаторів проєктів оцінює обсяги майбутнього державного або донорського фінансування та співвідносить їх зі своїми запитами. У заявках нерідко відсутні розрахунки експлуатаційних витрат чи інших грошових потоків.

Не менш складно готувати техніко-економічного обґрунтування. Фахівцям бракує навичок фінансового аналізу та оцінювання життєвого циклу проєкту.

Окремий виклик – екологічні вимоги за стандартами "зеленого" переходу ЄС та адаптації до кліматичних змін. Щоб отримати позитивну оцінку, слід рахувати вплив об'єкта на довкілля і довести його внесок у зниження викидів вуглекислого газу. Багатьом громадам бракує зрозумілих методик для визначення вуглецевого сліду і через це навіть перспективні проєкти не проходять оцінювання.

Проблему посилює кадровий дефіцит. Через низькі зарплати, високу плинність кадрів і наслідки війни громади втрачають кваліфікованих спеціалістів. У результаті одна людина часто формує ідею проєкту, готує документацію, веде розрахунки й відповідає за реалізацію. Висока плинність персоналу не дозволяє накопичувати інституційну пам'ять. Керівники громад теж не завжди достатньо залучені до підготовки проєктів, покладаючи аналітичну роботу на виконавців.

Що з цим можна зробити

Частково ці виклики допомагає долати розвиток системи навчання. За даними Мінекономіки, навчання пройшли 76% фахівців, які працюють з публічними інвестиціями. Освітні програми пропонують понад 15 громадських організацій і навчальних центрів. Зокрема, Центр економічної стратегії започаткував серію тематичних вебінарів. Утім, попит на практичні знання досі високий.

Представники громад очікують не лише теоретичних курсів, а й розбору реальних кейсів з типовими помилками, успішними рішеннями та рекомендаціями щодо їх застосування. Важливий і прямий діалог з міністерствами та експертами.

* * *

Реформа управління публічними інвестиціями – тривалий процес формування нової управлінської культури. За міжнародним досвідом такі зміни потребують пʼятьох-десятьох років і вимагають кількох ітерацій зміни державної політики. Може виявитися, що впровадження цифрових інструментів ітиме швидше, ніж розвиток необхідних знань і навичок для їх ефективного застосування.