Заборонити не можна дозволити

Мене мали би повністю влаштовувати обмеження на інвестиції за межі України, адже вони створюють додатковий попит на ті інвестиційні продукти, які я та мої колеги пропонуємо всередині країни. Тим не менше, я вважаю, що ці обмеження вже не актуальні і навіть шкідливі. Скажемо чесно: ці обмеження не так вже й добре діють, бо є кілька "відносно чесних методів" усі ті обмеження обійти.

Отже, існує чималий "ринок послуг" із інвестування в закордонні активи. У цьому немає нічого дивного, адже попит на такі інвестиції залишається високим. Проте здійснення закордонних інвестицій через неформальні канали – це все одно відплив валюти. Причому це майже гарантовано безповоротний відплив.

Держава втрачає контроль над цими потоками і недоотримує податки, а інвестори звикають до непрозорих схем, що погіршує загальну інвестиційну культуру. Чим довше та "культура" перебуває в сірій зоні, тим важче буде її звідти витягти, що збільшує потенційні втрати бюджету на дуже довгу перспективу.

Є ще один наслідок низької культури інвестування та відсутності контролю: низька захищеність інвестора. Доки ціни на іноземні активи зростають – інвестори та їх посередники почуваються пречудово. Однак ринки зростають не завжди.

Періодично настають кризи, з яких більшість інвесторів можуть вийти із значними збитками. Зокрема – через відсутність регуляторних правил і простих запобіжників, які могли б захистити їхні вкладення чи обмежити їхні збитки. Скоріш за все, вони отримають жахливий досвід, що відіб'є бажання інвестувати в будь-які проєкти, навіть у білі та регульовані. Це не піде на користь українському ринку капіталу.

Якщо наша економічна влада переймається, що дозвіл на приватні інвестиції за кордон може негативно вплинути на наявність валюти чи золотовалютні резерви, то заспокою: за офіційними даними, з початку великої війни з України витекли в невідомому напрямку майже 47 млрд дол. за статтею платіжного балансу "готівкова валюта поза банками". Ця сума перевищує золотовалютні резерви НБУ.

До того ж, іноземна валюта "витікає" з країни і цілком білим каналом. За тими ж офіційними даними, з початку великої війни українські банки збільшили свої вкладення на кореспондентські та депозитні рахунки в іноземних банках на 3,5 млрд дол. Тобто фактично інвестували їх за кордон.

Завершаймо вже цю практику суцільних заборон на закордонні інвестиції і переходьмо до поступового, цивілізованого, контрольованого відновлення доступу українців до міжнародних інвестиційних інструментів. Зрозумілі ліміти, прозора звітність та облік таких інвестицій збільшать доходи держбюджету, покращать захищеність інвесторів і дадуть шанс, що такі інвестиції повернуться в Україну.