Українська правда

Цінові коливання і геополітика, та чому P&L має читати не лише CFO

Геополітичні зміни створюють значний тиск на бізнес-стратегії. Вартість енергоресурсів, закладена у 2025 році, не враховувала війну між Іраном і США на Близькому Сході.

Частина наших клієнтів стикаються із ціновими стрибками на енергоносії та пальне й перебоями в логістиці, яку спричинив цей конфлікт. Це впливає на їхні KPI та P&L (Profit and Loss Statement - звіт про прибутки та збитки).

Ми оперативно коригуємо стратегії та ресурси під нові глобальні умови. І поки є ще друге півріччя попереду, ми корегуємо дії, програми і ресурси згідно нового глобального бізнес контексту.

Раніше ми вже обговорювали те, що для українського бізнесу антикризова стратегія перестала бути "особливим режимом" і стала новою нормою. Наступне логічне запитання - як у такій реальності C-level має бачити бізнес: через функціональні KPI чи через повнішу картину створення вартості?

Польський ринок праці входить у фазу структурних змін: масові звільнення зростають, промисловість втрачає зайнятість, а попит на робочу силу слабшає. Для України це важливий зовнішній маркер, адже польський і ширше європейський ринки праці напряму впливають і на український talent flow, і на стратегії бізнесу. У такому середовищі P&L стає не фінансовим звітом, а системою сигналів, через яку C-level має читати реальний стан бізнесу. За даними NV про польський ринок праці, на початку 2026 року кількість заявлених групових звільнень у Польщі зросла на 50%, безробіття піднялося до 6,1%, а кількість вакансій у державних центрах зайнятості скоротилася на 67%.

І саме тут починається розмова, яка для українського B2B стає дедалі актуальнішою: P&L - це не "територія CFO" (Chief Financial Officer - фінансовий директор) і не звітність про минуле. Це мова управління для всього C-level. Саме через неї CEO, CMO, HRD, CCO та керівники business development мають бачити, як їхні рішення конвертуються у прибуток, маржу, швидкість виконання, стійкість моделі та здатність компанії рости в турбулентному середовищі.

Останні роки ми багато говоримо про ROI маркетингу, про те, що в B2B вже недостатньо рахувати лише ліди, а треба рахувати якість pipeline, швидкість воронки, ціну входу в нові ринки, довіру та репутацію. Але зрілість починається ще на один рівень вище. Не там, де маркетинг навчився краще звітувати. А там, де вся топкоманда починає мислити категоріями P&L.

Цю зміну добре видно і в глобальній аналітиці. У звіті Deloitte Finance Trends 2026, на базі опитування 1 326 фінансових лідерів із 23 країн, finance описується вже не як функція контролю, а як співархітектор бізнес-рішень, де в центрі стоять капітал-алокація, пріоритезація інвестицій і зв'язок між рішеннями та фінансовим результатом. Це важливий сигнал: фінанси більше не можуть лишатися окремою вертикаллю, а P&L - окремою мовою, яку розуміє тільки CFO.

Для українського B2B це особливо актуально. У період війни, повільнішого зростання, нестабільного попиту і дорожчого капіталу компанія більше не може дозволити собі розкіш функціональної ізольованості. Коли маркетинг говорить про охоплення, HR - про engagement, PR - про репутацію, sales - про pipeline, а finance - про margin, але всі вони не сходяться в єдину картину створення вартості, бізнес програє не через брак активності, а через брак спільної логіки.

На мою думку P&L варто читати не як фінансову таблицю, а як карту управлінської реальності. Це система сигналів у реальному часі: де бізнес створює цінність, де її втрачає, які рішення працюють, а які маскуються під "активність", не даючи реального ефекту. Сильні лідери дивляться на P&L не наприкінці кварталу, а в моменті - як на інструмент чесної розмови про бізнес. Це мій власний досвід з періоду, коли десяток років тому очолила вперше бізнес і стала перед вибором не простих і не популярних рішень. Сьогодні, і у власному бізнесі, і в консультаціях клієнтам такі рішення даються простіше.

Boston Consulting Group дуже точно формулює цю рамку: інвестори сьогодні очікують вимірюваного зв'язку між трансформацією та P&L-результатами, які формують віддачу на вкладений капітал. Якщо обіцяні вигоди не матеріалізуються в bottom line, керівництву доводиться відповідати на незручні питання. У перекладі на мову C-level це означає: будь-яка трансформація - маркетингова, операційна, кадрова, цифрова - має бути здатна пояснити свій внесок у фінансовий результат.

Тут особливо показова ситуація з маркетингом. У BCG прямо пишуть, що маркетологи часто залишаються певною мірою ізольованими всередині C-suite: CMO зазвичай говорять про ефективність маркетингу та персоналізацію, тоді як CEO, CFO та CTO/CIO формулюють цінність у значно ширших термінах - enterprise value, growth, стратегічна інновація. Це і є причина, чому розмова про ROI маркетингу часто буксує. Не тому, що маркетинг "не дає результату", а тому, що він надто часто подає свій результат мовою кампаній, а не мовою бізнесу.

Я переконана, що в B2B маркетинг більше не можна оцінювати лише кількістю лідів. Сьогоднішня реальність ставить нас перед фактом - маркетинг потрібно вчитися читати через P&L. Не лише через CAC чи CPL, а через те, як він впливає на revenue quality, speed of conversion, retention, share of wallet, вхід у нові географії й ціну довіри в кризових ситуаціях. Тоді маркетинг перестає бути центром витрат і стає частиною системи управління зростанням.

Те саме стосується HR. Поки talent strategy розглядається як "м'яка" тема окремо від фінансового контуру, компанія недооцінює власні ризики. Spencer Stuart сьогодні прямо говорить про те, що найсильніші HRD - це вже не просто функціональні керівники, а enterprise strategists, які вміють пов'язувати людей, capability, адаптивність і довіру з довгостроковою стійкістю та результативністю бізнесу. Для України це особливо важливо: talent flow, міграція, втома, leadership bench, продуктивність команд - усе це вже давно частина P&L, навіть якщо не всі компанії це так називають. Сьогодні, коли трудова міграція і війна мінімізували можливості вітчизняного кадрового резерву, а сусідні конкуруючі ринки праці прямо промотують цілий ряд потрібних Українській економіці професій.

І тут ми підходимо до ще одного важливого виміру - governance. Розмова про P&L не працює без управлінської дисципліни. Deloitte у звіті Building organizational resilience на основі опитування 739 board members і C-suite executives із 59 країн показують, що ради директорів значно посилили свою роль у стратегії та сценарному плануванні, а відкрита комунікація між board і executive team стала одним із ключових факторів стійкості. Іншими словами, P&L - це не лише про цифри. Це про те, чи є в компанії спільна управлінська рамка, у якій цифри взагалі можуть бути прочитані правильно.

Для мене тут є дуже проста практична перевірка зрілості C-level.

Чи може ваш CMO пояснити, як бренд, довіра або репутація впливають на виручку, маржу та якість pipeline?

Чи може ваш HRD пояснити, як talent strategy впливає на productivity, execution speed і cost discipline?

Чи може ваш CCO або GR-лідер показати, як комунікації знижують volatility і відкривають доступ до нових ринків чи партнерств?

І головне: чи бачить ваш CEO P&L не як after-the-fact reporting, а як систему сигналів, які дають змогу вчасно переналаштовувати рішення?

Якщо відповідь на ці запитання негативна, проблема не в тому, що в компанії "слабкий маркетинг" чи "HR не про бізнес". Проблема в тому, що топ-команда все ще мислить функціональними вертикалями замість спільної мови вартості.

У 2026 році на світових ринках український B2B дедалі більше конкурує не тільки продуктом, ціною чи каналами продажу. Він конкурує якістю управлінської логіки. Умінням пов'язувати маркетинг із growth, talent - з execution, комунікації - з довірою, а всі ці речі - з P&L. Я і моя команда допомагаємо пройти комплексно цей шлях навіть у сьогоднішніх турбулентних умовах.

Сильний бізнес виграє не тому, що "більше трансформується" чи "більше комунікує". Він виграє тому, що кожна функція в ньому вміє довести свій внесок у створення вартості. І тому P&L сьогодні має читати не лише CFO. Його має читати весь C-level - якщо компанія справді хоче рости, а не просто звітувати про активність.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.