Українська правда

Як дати українцям тепло і світло

Нищення Росією інфраструктури змушує запускати обʼєкти розподіленої генерації. На що варто робити ставку?

Успішні дії Сил оборони і теплі зими 2023-2025 років породили в деяких можновладців думку, що комунальна енергетика не є предметом особливої уваги. Проте фахівцям уже з моменту перших масованих атак восени 2022 року було зрозуміло: саме підприємства енергетики стануть головною ціллю агресора.

Сезон 2025-2026 років почався з важких втрат: з жовтня ворог знищив 8 500 млн кВт електрогенерації. На його прицілі залишається теплова генерація. Унаслідок зимових атак ворог знищив та суттєво пошкодив ТЕЦ у великих містах.

Потужність знищеної генерації майже дорівнює обсягу потужності АЕС України, які працюють, а пошкодження обладнання систем передавання й розподілу електрики значно ускладнює можливості її передавання в центральні та східні регіони України. Що означає високу потребу в додаткових потужностях.

Автономна й розподілена генерація

У надзвичайно складній енергетичній ситуації дедалі частіше як панацею під час тривалих відключень згадують автономну генерацію, що здатна забезпечити локальних споживачів електроенергією без видачі генерації в розподільчу мережу.

Такі установки представлені у вигляді генераторів з різними видами пального та систем накопичення енергії (комплекс мережевого інвертора й акумуляторів).

Терміни встановлення такого устаткування вимірюються кількома днями чи тижнями, устаткування компактне і має доволі просту логістику. Проте такі установки малопотужні і їх доцільно використовувати суто локально: у приватних домогосподарствах та підприємствах малого й середнього бізнесу.

Для вироблення більшого обсягу електроенергії потрібна розподілена генерація. Її ключовим завданням на період дії військового стану є децентралізація наявних систем тепло- й електропостачання, коли ворог систематично знищує великі об'єкти генерації, залишаючи споживачів без тепла та електроенергії.

Встановлені в районах міст когенераційні установки з газопоршневими або газотурбінними двигунами здатні забезпечити мінімальні потреби споживачів електричної і теплової енергії в разі виходу з ладу централізованих систем.

Зазвичай когенераційні установки мають компактне (контейнерне) виконання і не потребують значних земельних ділянок для розміщення. Це дозволяє ставити їх у безпосередній близькості до споживачів. Терміни реалізації таких проєктів – 3-12 місяців залежно від ступеня складності проєкту й наявності обладнання.

Головна перевага когенераційних установок – можливість швидко змінювати потужність та висока ефективність. Для їх роботи необхідно підвести комунікації: газ для роботи двигунів, тепло- й електромережі для видачі потужності.

При роботі в режимі когенерації (одночасне виробництво теплової та електричної енергії) ці установки мають високий ККД (до 90%). Вони є основною альтернативою для міст з централізованими системами енергопостачання. Таке обладнання може покрити мінімальні потреби населення в енергозабезпеченні.

Чому потрібен антикризовий план

В Україні встановлюють когенераційні установки одиничною потужністю від 500 кВт до 5 МВт на базі газопоршневих двигунів і до 54 МВт – на базі газотурбінних.

У Київській області встановлена 51 когенераційна установка, їх загальна потужність становить близько 110 МВт. В Україні введено в експлуатацію понад 570 МВт децентралізованих потужностей у комунальному секторі. У 2026 році планується ввести ще понад 500 МВт нових децентралізованих потужностей.

Здавалося б, прекрасні новини і доволі перспективні плани енергетичної децентралізації. Однак заплановані потужності з урахуванням реального стану об'єктів генерації Києва не зможуть вирішити всі проблеми мешканців столиці. Це не та потужність, яка здатна компенсувати знищені ворогом обсяги.

Порівняймо: встановлена електрична потужність київських ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 дорівнює 1 450 МВт, теплова – майже 4 тис. Гкал/год. Сумно, але доводиться визнати: майже трирічне очікування дива й надії, що з генерацією більше не станеться нічого поганого, потрібно в прискореному режимі компенсувати.

Чи є можливість це зробити оперативно? Навряд. Проте деякі антикризові кроки можна й необхідно реалізувати. Перший з них – терміново розробити нову схему тепло- й електропостачання міста з детальним розбиванням на окремі мікрорайони, об'єкти критичної інфраструктури і території.

Далі слід визначити граничні технологічні параметри цих районів (максимальний, номінальний і мінімальний рівні споживання), зважаючи на тимчасові санітарно-гігієнічні нормативи на період дії військового стану.

З огляду на мінімально необхідний рівень потужностей слід розробити технічні специфікації з уніфікацією та обмеженням типорозмірів обладнання в межах однієї громади й ініціювати пошук доступного обладнання на світових ринках.

Серед термінових завдань – повноцінне обстеження та розробка проєктів реконструкції комунікацій і створення сервісних центрів з технічного обслуговування обладнання. Необхідним кроком є і розробка проєктів з урахуванням встановлення додаткових захисних споруд для обладнання.

Турборежим для енергетики

Російські атаки не припиняються і саме наявність у містах об'єктів розподіленої генерації дозволяє створити локальні джерела тепла й електроенергії. Їх можна швидко запустити в роботу, а за необхідності – захистити й відремонтувати.

Когенераційні установки, блочно-модульні котельні й газотурбінні установки – це вкрай важливі для функціонування міст обʼєкти. Їх невідкладна купівля за власні та партнерські кошти – важливе завдання для уряду і місцевої влади. Потрібної енергетичної децентралізації можна досягнути за вісім-десять місяців.

У грудні 2025 року уряд спростив процедуру встановлення об'єктів розподіленої генерації та усунув обмеження щодо потужності. Раніше обмеження за потужністю понад 1 МВт створювали труднощі для громад, лікарень, шкіл і підприємств.

Уряд також схвалив зміни, що дозволять завершити конкурс на будівництво обʼєктів генерації і почати проведення нових конкурсів. Наприкінці грудня Міненерго розблокувало конкурс на будівництво нової генеруючої потужності.

Тепер час діяти: купити обладнання, розробити й затвердити проєкти, встановити нові потужності. Теплові й електричні станції залишаються цілями ворога, а руйнування навіть одного об'єкта може залишити без світла й тепла тисячі осель.

Тож активний розвиток розподіленої генерації видається правильним рішенням. Досягти потрібного рівня децентралізованої генерації можливо за щільного графіка в турборежимі до початку опалювального сезону 2026-2027 років.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
енергетика війна інфраструктура