Реквієм по розподіленій генерації, якого ще можна уникнути

Автор: Максим Марченко, Голова Асоціації суб'єктів розподіленої та маневрової генерації

Є рішення, наслідки яких стають зрозумілими не одразу. А є такі, де достатньо подивитися на цифри, і питань більше немає. Наприклад, 30 березня 2026 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову № 403, і вже з 1 квітня пільгова ціна на газ скасована для переважної більшості об'єктів розподіленої генерації. Залишилася лише для ТЕЦ та для нових об'єктів у дев'яти прифронтових областях, але виключно тих, що введені в експлуатацію після 1 грудня 2025 року.

Всі, хто будував у 2024–2025 роках у відповідь на постанову № 547, якою держава сама ініціювала цю хвилю інвестицій, з 1 квітня купують газ за ринком. Це вже понад 30 000 грн за тисячу кубометрів.

Рахуємо "прибутки"

При ціні газу 16 000 грн собівартість виробництва 1 МВт·год становила 6 498,69 грн. При 21 000 грн – вже 11 540,59 грн. При 30 000 грн – 16 945 грн. А тепер подивіться на ринкові ціни перших днів квітня: 1 квітня ціна перевищила собівартість лише одну годину за добу. З 2 до 5 квітня – жодного разу. Максимум, який фіксувався на ринку, – 10 900 грн, і це при собівартості 16 945 грн.

Основні статті витрат із розрахунку на 1 МВт./год. з ПДВ.

* Для розрахунку розглядалися тарифи РДН за 02.04.2026

Тобто виробляти електроенергію зараз означає працювати собі у збиток. Щодня. А скоро буде й щогодини.

Частина об'єктів уже зупинилася, інші ще тримаються – генерують дві-три години в піковий час, щоб хоч якось покрити постійні витрати: оренду, зарплати, розподіл газу. Але й це тимчасове рішення. Ті, хто залучав кредитне фінансування, а таких більшість, опиняються перед неможливістю обслуговувати борг. До кінця квітня, якщо нічого не зміниться, багато виробників призупинить діяльність. Далі можна говорити про банкрутство.

Про це не говорять вголос

Ще один виклик для інвесторів, коли об'єкт консервується, він не просто "ставиться на паузу". Звільняються кваліфіковані працівники, яких неможливо швидко замінити. Для розконсервації потрібен час і ресурси. Тобто навіть якщо умови зміняться за місяць, ці потужності не повернуться до роботи миттєво. А значить, влітку, коли енергоспоживання зросте, і восени, коли почнеться новий опалювальний сезон, частина з них просто не існуватиме як діючі одиниці.

Зараз дефіцит електроенергії в країні перевищує 600 МВт. Ще не критично, але щодня цей дефіцит стає більшим. Минулий опалювальний сезон показав, що наявна генерація покривала близько 11 ГВт при потребі 18 ГВт. Для закриття цього розриву потрібно було до 3 ГВт нових газопоршневих і газотурбінних потужностей. Частина з них будувалася. Тепер це будівництво зупиняється.

Війна не скінчилася

І на цьому тлі, окремий, болючий епізод. Один з об'єктів нашої Асоціації постраждав від ворожої атаки. Це не поодинокий випадок, удари по пунктах розподілу малої генерації фіксувалися одночасно в кількох областях. Ворог визначив нову ціль. Розосереджену мережу об'єктів важко знищити одним ударом, але якщо бити точково і систематично, результат той самий.

Ми опинилися в ситуації, де тиснуть з двох боків одночасно. Ворог б'є по об'єктах фізично. Власна регуляторна політика знищує економічну доцільність їх відновлення та будівництва нових.

Я добре розумію, що Уряд перебуває під тиском – бюджетним, воєнним, політичним. 3 квітня відбулася зустріч з Міністерством енергетики, і я вдячний за цей діалог. Є розуміння проблеми. Є бажання знайти рішення. Але розуміння і бажання – ще не рішення, а час, на жаль, рахується не місяцями, а днями.

Вибірковий підхід

Постанова № 403 запровадила вибірковий підхід: пільга залишилася для тих, хто введе об'єкт після 1 грудня 2025 року. Ті, хто зайшов у ринок раніше у 2024–2025 роках, тобто саме тоді, коли держава це заохочувала – опинилися в гірших умовах. Простіше кажучи, перші, хто відгукнувся на державний заклик, покарані за свою ініціативність.

Жоден здоровий глузд не пояснить цю логіку інвестору, ані вітчизняному, ані міжнародному. Навіщо реагувати на сигнали держави, якщо правила можуть бути змінені в будь-який момент (та ще й задніми числами), без перехідного періоду і без компенсації?

Виправлення, яке ми просимо: поширити дію спеціальної ціни на газ на рівні не вище 21 000 грн на всі об'єкти, введені в експлуатацію починаючи з 14 травня 2024 року – дати, коли держава офіційно дала старт цій хвилі розвитку. Це не субсидія. Це дотримання власної логіки державної політики.

Але ціна на газ, не єдина проблема. Навіть якщо її вирішити, виробники залишаються в пастці прайс-кепів. З 31 березня НКРЕКП повернулося до старих граничних цін: з 00:00 до 17:00 максимум становить 5 600–8 250 грн/МВт·год, тоді як собівартість виробництва при ринковій ціні газу, як я вже казав, – 16 945 грн/МВт·год. Тобто більшу частину доби держава фізично не дозволяє продавати електроенергію за ціною, яка покриває витрати на її виробництво.

Гірше те, що НЕК "Укренерго" має право давати команди на завантаження, а виробник зобов'язаний виконати їх під загрозою штрафу, навіть якщо це означає роботу у збиток. Оплату ж за цю примусову генерацію він отримає через 12–18 місяців із затримкою, яка вже сформувала борг "Укренерго" перед ринком понад 50 млрд грн. Тому поряд із переглядом умов постачання газу необхідне підвищення граничних цін до економічно обґрунтованого рівня – щонайменше 20 000–25 000 грн/МВт·год, інакше навіть відновлення пільги на газ не поверне галузь до життя.

Децентралізація енергетики потрібна не в мирний час як красива концепція. Вона потрібна зараз, поки ворог знає, де стоять великі електростанції, і поки кожен такий об'єкт залишається пріоритетною ціллю. Розподілена генерація – це стійкість. Але стійкість не будується сама по собі. Вона будується тоді, коли є економічний сенс будувати.

Сьогодні цього сенсу немає. І якщо ми не відновимо його найближчим часом, то наступної зими у нас буде ще менше світла і тепла. Не тому, що не вистачило ресурсів. А тому, що ми самі зупинили тих, хто був готовий їх створювати.

Ворог б'є по наших об'єктах ракетами. Ми з середини – постановами. Результат, на жаль, однаковий.