Хто інвестуватиме в енергетику

Велика війна перетворила енергетику України на фронт. Ударні хвилі, які проходили по об'єктах генерації, лініях електропередач і ТЕЦ, зруйнували понад 50% енергоінфраструктури. Попри втрати, сектор став магнітом для капіталу.

За оцінками PwC Ukraine, для відновлення енергетичного комплексу потрібно 68 млрд дол., з яких понад половина – у відновлювальні джерела. Це не просто цифра, це масштаб ринку, який може стати драйвером інвестицій після війни.

Попри численні виклики, спричинені війною, Україна продовжує активно розвивати свій енергетичний сектор,. Для інвесторів, зацікавлених у стабільному довгостроковому прибутку, важливо розуміти, що Україна не лише пропонує величезний ринок для інвестицій у традиційну енергетику, а й стрімко розвиває сфери, які відповідають глобальним тенденціям енергетичного переходу.

Інвестиції в енергоефективність – це не лише вкладення в розвиток і конкурентоздатність підприємств. У масштабах країни ці проєкти допоможуть зменшити щорічні прямі втрати електроенергії, які перевищують 1 млрд дол.

Ринок на межі

Енергосистема залишається дивом технічної стійкості. Після синхронізації з євросоюзівською мережею ENTSO-E в березні 2022 року країна отримала можливість експортувати та імпортувати електроенергію в реальному часі. Це стало фундаментом для стабільності системи в умовах дефіциту потужностей.

У липні 2025 року Євросоюз дозволив збільшити імпорт електроенергії з України на 38,5% до ~900 МВт-год. Це створює додатковий дохідний канал і підвищує привабливість інвестицій у генерацію. Зараз енергетика України – це ~18 ГВт встановлених потужностей, з яких понад 5 ГВт – з відновлювальних джерел.

Однак близько 60% теплової та атомної генерації пошкоджені чи потребують ремонту. При цьому понад 1 ГВт розподіленої (місцевої) генерації запущено у 2024-2025 роках – від дизельних до біогазових станцій.

За даними UkraineInvest, енергетика залишається одним із п'яти пріоритетних секторів для іноземних інвестицій поряд з агробізнесом, логістикою, металургією та ІТ. У 2023 році інвестиції у відновлювані джерела становили 3,8 млрд дол., а частка цих джерел у загальному енергетичному балансі досягла 14,3%. Це лише початок, оскільки до 2030 року цей показник може зрости до 40%.

Україна активно працює над реалізацією стратегії до 2050 року, яка передбачає скорочення використання викопних видів палива на 45%, збільшення частки відновлюваної енергії до 70% і досягнення вуглецевої нейтральності. Очікувані інвестиції у нові потужності становлять 383 млрд дол.

У 2025 році в Римі відбулася конференція Ukraine Recovery Conference (URC2025), яка може стати переломним моментом для енергетичного сектору України. З понад 200 угод на загальну суму 10 млрд євро, що були досягнуті впродовж двох днів, значна частина стосується саме енергетики. За офіційними даними, ідеться про фінансові домовленості у сфері енергетики на загальну суму понад 1,2 млрд євро.

Мова не лише про загальні наміри, а й про конкретні домовленості, фінансові зобов'язання і технічні рішення, які почнуть втілюватися вже найближчими місяцями. Це угоди з розвитку атомної генерації, гідроенергетики, нафтогазового комплексу, розподіленої генерації, відновлюваної енергетики. З погляду перспектив для інвесторів найбільший інтерес викликають такі напрямки.

Відновлювана енергетика. Україна має значний потенціал у розвитку сонячної та вітрової енергетики. За прогнозами UkraineInvest, до 2050 року 70% енергії будуть генеруватися з відновлюваних джерел. Це відкриває великі можливості для інвестицій, особливо з урахуванням зусиль держави щодо залучення капіталу.

Зберігання електроенергії. Із зростанням частки відновлюваних джерел зростає потреба в технологіях зберігання енергії. Україна вже почала будувати енергетичні сховища. Зокрема DTEK інвестує в розробку першої комасштабної батареї місткістю 200 МВт. Ця інвестиційна ніша має всі шанси стрімко розвиватися.

"Зелений" водень. Україна є одним з ключових кандидатів на роль постачальника "зеленого" водню в ЄС завдяки своєму географічному положенню та значному потенціалу відновлюваної енергії. Експорт водню в ЄС може початися до 2030 року, що є одним з ключових пріоритетів енергетичної стратегії країни.

Модернізація теплових електростанцій. Попри поступовий перехід до відновлюваної енергії, Україна планує модернізувати наявні ТЕС для підвищення їх ефективності. Це також важливий напрямок для інвесторів з огляду на необхідність оновлення обладнання та впровадження нових технологій.

Інвестиції в енергетику – це не лише про мегавати. Це мультиплікатор, який стимулює суміжні галузі: будівництво, логістику, машинобудування, ІТ, фінансові послуги, інжиніринг та консалтинг. Один долар, вкладений у реконструкцію енергетики, створює до 1,8 дол. доданої вартості в суміжних галузях.

Крім того, енергетика стає ключем до локалізації виробництва, наприклад, будівництво сонячних панелей та акумуляторів на території України.

Нові драйвери

У першому півріччі 2025 року в Україні введено в експлуатацію 591 МВт нової генерації (у 2021-му – 731 МВт). Серед нових потужностей – 101,4 МВт (17%) – промислові сонячні електростанції, 84 МВт (14%) – приватні СЕС, стільки ж – вітрові електростанції. Решта 57% – це когенераційні установки й ТЕС.

У 2024 році у відновлювальні джерела енергії (ВДЕ) інвестували близько 20% українських компаній, тоді як у 2023 році – 6%. Ще більше підприємств, близько 40%, заявляють, що планують вкладати кошти у власну енергонезалежність. Найбільше їх цікавлять сонячна (51%) та вітрова (25%) енергетика. На тлі дефіциту генерації це внесок у національну енергетичну стійкість.

Сучасні виклики в енергетичному секторі демонструють: централізовані моделі постачання енергії більше не відповідають вимогам часу. В умовах воєнних загроз, руйнування інфраструктури та необхідності в сталому розвитку особливого значення набуває розподілена генерація – сучасні рішення, які дозволяють громадам самостійно забезпечувати себе теплом та електроенергією.

Розбудовуючи енергетично стійкі громади, ми закладаємо фундамент для майбутньої незалежної енергетики України.

Чому інвестори обережні

Військові ризики. Цей фактор залишається головним гальмом для будь-яких інвестиційних рішень. Навіть після стабілізації лінії фронту інвестори не зможуть гарантувати безпечність своїх активів: пошкодження енергооб'єктів можуть повторюватися будь-якої миті. Утім, міжнародні організації починають покривати частину цих ризиків. Так, MIGA (входить до групи Світового банку) надає страхові гарантії для інвесторів у проєкти критичної інфраструктури в Україні.

Нестабільність регуляторного поля. Українська енергетика вже кілька років перебуває в стані постійних змін правил гри. Регулятор (НКРЕКП) систематично змінює підходи до ціноутворення на електроенергію, що унеможливлює довгострокове планування доходів. Виробники з ВДЕ зіткнулися із зниженням "зеленого" тарифу, обмеженнями генерації та неповними виплатами. Ринок балансує між елементами конкурентного та ручного регулювання. Це породжує перехресне субсидування між промисловими та побутовими споживачами.

Фінансова слабкість енергоринку. Ідеться про дефіцит коштів у "Гарантованого покупця" (ГП) та борги перед виробниками ВДЕ. Фінансова система енергоринку досі не відновилася після кризи 2020-2022 років. ГП, ключовий оператор, який платить "зеленим" виробникам, накопичив борги на десятки мільярдів гривень.

ГП має борг перед "зеленими" виробниками за 2025 рік, хоча частково погасив його в листопаді 2025 року, сплативши 1006,7 млн грн за електрику, вироблену в жовтні 2025 року. Загальний рівень розрахунків на той час становив 77,58%.

Крім того, через адміністративне втручання (цінові обмеження, ПСО, регульовані тарифи) на ринку не формується достатній потік коштів для інвестування в модернізацію. Також банки неохоче фінансують енергетичні проєкти без стабільних довгострокових контрактів та гарантій платежів.

Що далі

Україна має реальний шанс не просто відновити енергетику, а створити нову архітектуру ринку, яка буде стійкішою, гнучкішою й інтегрованою з ЄС. Інвестори, які готові діяти зараз, мають можливість посісти найкращі позиції.

Проте успіх залежатиме не лише від грошових ресурсів, а й від якості регуляторної, правової та управлінської реформ і здатності адаптуватися до високих ризиків. Якщо ці складові будуть забезпечені, Україна може стати не лише ринком відновлення, а й експортером енергетичної безпеки в Східній Європі.

Для інвестора це означає правильний вибір часу, партнера, моделі доходу та ризик-менеджменту. Інакше – можливість швидкого виходу, але й значного зниження прибутковості. Успішний проєкт зараз – це не лише бізнес-вигода, а й внесок у стійкість і модернізацію однієї з ключових інфраструктур країни-партнера.