Чи програє Україна титанову війну росії?

Титан – це метал війни та перемоги. Звісно, ще й технологічного розвитку, але зараз про інше. Перевагу отримає той, хто матиме достатньо цього матеріалу.

Титан – стратегічний метал, і той, хто має закритий цикл його виробництва, буде у виграші, особливо у воєнні часи. Проста математика: маєш титан – маєш зброю.

Росія нарощує титанову міць

Останні новини говорять, що ворог нарощує титанові потужності. Протягом пʼяти років об’єм потреб російського ринку на титанову продукцію становив 12-13 тис тонн, у 2023 році – 18 тис тонн. Ми чудово розуміємо, що це здебільшого продукти військового сектору для країни, що повністю мілітаризує економіку.

Розгляньмо, як працює виробництво титанової сировини в росії. У 2023 році російські компанії виготовили понад 63 тис тонн титанових злитків, що на 18% більше, ніж у 2022 році. Нагадаю: титан використовується в деталях для підводних човнів, крейсерів, ракет та літаків, зокрема винищувачів МіГ-31.

Об’єм виробництва титанової губки (сировини для виготовлення злитків) – 43,5 тис тонн. За даними геологічного звіту США, це удвічі більше, ніж у 2022 році. Крім того, країна-агресор у 2023 році закупила майже 3 тис тонн губки в Китаї.

Стратегія ворога зрозуміла: нарощувати виробництво титанової сировини для збільшення виробництва зброї. Звісно ж, відкритим залишається питання, звідки росія бере стільки сировини для виробництва титанової губки.

Світ заплющує очі на нарощування росією титанових м’язів. Хоча війну з росією (хоча б економічну) веде майже весь світ, проте санкцій щодо титану досі немає.

Де Україна в "титановому питанні"

Україна мала повний цикл виробництва титанових продуктів, має неабиякий науковий потенціал, проривні технології і навіть 3D-друк титаном. Має все, окрім стратегії, плану та реальних дій стосовно розвитку титанової галузі.

Стан сектору викликає занепокоєння, адже обсяги видобутку ільменіту, з якого роблять титанову губку, скоротилися до критичного рівня. За перший квартал 2024 року компанія "Велта" виробила 25 409 тонн ільменіту. Це не найкращий показник, але глянемо на звітність за перший квартал 2024 року найбільшого титанового виробника України – державної "Об’єднаної гірничо-хімічної компанії".

Вільногірський ГМК: ільменіт – скорочення на 40,8% до 4 891 тонни. Іршанський ГМК – 1 524 тонни. У першому кварталі 2022 року виробництво ільменіту на Іршанському ГМК перевищувало 38 тис тонн. Запорізький титано-магнієвий комбінат зупинений з початку війни, тобто виробництво 0 тонн. "Сумихімпром" наче почав оживати навесні 2024 року, але наразі – 0 тонн.

Повертаємося до питання стратегії розвитку галузі. Її збираються відроджувати?

У 2020 році Інститут майбутнього за моєю ініціативою на замовлення компанії "Велта" розробив "Стратегію розвитку титанової промисловості 2030". Після цього було логічне продовження у вигляді указу президента та рішення РНБО від 2021 року, де визначений перелік корисних копалин, які мають стратегічне значення.

Промайнули майже три роки після виходу указу та чотири – після створення стратегії. Звісно, втрутився непрогнозований фактор війни, але в цій стратегії ми мали три сценарії розвитку сектору. Один з них – украй негативний. Як випливає з даних щодо обсягів виробництва, ми йдемо саме за негативним.

Цитую стратегію: "Розвитку галузі в Україні не буде. Обсяги видобутку і, відповідно, експорту титанової сировини з України падатимуть. Відбудеться стагнація сектору переробки". Однак є два інші сценарії. Як казав голова ФДМ Віталій Коваль, титанова промисловість може забезпечити 5% ВВП країни.

Для цього нам потрібно починати працювати, а не консервувати питання. Потрібно прогнозувати ринкові тенденції, обирати вектор розвитку та пріоритети, нарешті зайнятися залишком наукового та технологічного потенціалу. Найголовніше – знайти та забезпечити джерела фінансування.

Війна вносить корективи, але країна може стати провідним світовим виробником, створивши повний ланцюг: від кар’єру до високотехнологічної продукції.

Потрібні відповідальна державна політика, політична воля та інвестиції. Тоді ми покажемо світу, що українська титанова промисловість – це не тільки сировина, а й металічний титан, діоксид, кінцеві вироби в масштабах, що стануть альтернативою всьому китайському та російському ринкам.