Чому управління відходами комерційної та промислової упаковки повинні здійснювати виробники

Нещодавно мене запросили взяти участь в семінарі "Системи РВВ (розширеної відповідальності виробника) для комерційної та промислової упаковки: майбутнє почалося!", який відбувся у Брюсселі. 

Захід організували європейські асоціації організацій розширеної відповідальності виробників упаковки і товарів в упаковці (VALIPAC, EXPRA, EPRO).

Нагальна потреба у такій зустрічі (а йдеться лише про першу з низки запланованих) зумовлена змінами, які передбачає європейське законодавство. Згідно з Директивою про упаковку та відходи упаковки (PPWR), держави-члени ЄС повинні встановити схеми відповідальності виробника для всієї упаковки, включно з комерційною та промисловою (C&I), вже до кінця 2024 року. 

Якщо впровадження РВВ щодо споживчої упаковки відбулося в ЄС вже давно, то обов’язкове застосування цього принципу для комерційної та промислової упаковки є новацією.

Нагадаю, що розширена відповідальність виробника (РВВ) – підхід, згідно з яким виробник продукції бере на себе відповідальність за організацію роздільного збирання, сортування та рециклінгу відходів, що утворюються в результаті її використання.

Нині лише кілька держав-членів ЄС мають системи РВВ для комерційної та промислової упаковки, тому вкрай важливо висвітлювати наявні ініціативи та обмінюватися найкращими практиками. 

Захід зібрав близько 150 учасників із понад 30 країн світу, що підкреслює глобальне значення та актуальність теми. Гармонізація схем РВВ для комерційної та промислової упаковки в європейських країнах має важливе значення для розвитку галузі. 

Обговорення в Брюсселі стало важливим кроком у цьому напрямку. Показово, що 24 квітня, в день проведення семінару Європейський парламент ухвалив зміни до Директиви про упаковку та відходи, які покликані покращити координацію між державами у цій сфері.

Не менш актуальною тема є й для України, де вже невдовзі, після ухвалення Верховною Радою Закону "Про упаковку та відходи упаковки", запрацює система РВВ для відходів упаковки.

Комерційна упаковка – це упаковка, яка зазвичай не потрапляє до споживача. Її використовують, щоб запобігти пошкодженню продукції під час перевезення від виробництва до місця продажу. 

Тобто мова йде про групову та транспортну упаковку: різноманітні ящики, піддони, ємності та інші різновиди упаковки, які вироблені переважно з картону, паперу, пластику (здебільшого плівки), дерева тощо. 

Відходи комерційної упаковки є найбільш придатними для отримання вторинної сировини. Вони практично не забруднені, не мають харчових домішок, не потребують складного сортування. Їх також легко збирати, адже зазвичай ритейлери накопичують відходи комерційної упаковки у спеціально визначеному для цього місці.

Невипадково ЄС так довго зволікав з рішенням запровадити обов’язкову РВВ для відходів комерційної та промислової упаковки. Раніше у цьому не було нагальної потреби, адже така упаковка є найменш "проблемною" – у більшості країн гравці ринку вторинної сировини самі з задоволенням збирають і відправляють такі відходи на рециклінг. 

Принциповість рішення, яке ухвалили в ЄС, полягає в тому, що відтепер за збирання та рециклінг відходів комерційної та промислової упаковки будуть відповідати винятково виробники. 

Отже, саме виробник контролюватиме весь цикл кругообігу упаковки – від розробки дизайну до рециклінгу відходів із врахуванням екологічних вимог. Відходи комерційної та промислової упаковки увійдуть у декларації про кількість випущеної на ринок упаковки, які подають виробники, і враховуватимуться при виконанні цільових показників рециклінгу. 

Проєкти закону "Про упаковку та відходи упаковки", які перебувають нині на розгляді Верховної Ради, також передбачають, що управління відходами комерційної та промислової упаковки здійснюватимуть виробники. 

Водночас, оскільки інколи від вітчизняних експертів можна почути й інші думки, не зайвим буде пояснити, чому саме такий принцип є найбільш ефективним та справедливим. І мова тут не лише про гармонізацію вітчизняного законодавства з відповідними нормами Європейського Союзу, частиною якого, сподіваємось, вже невдовзі стане Україна. 

Коли експерти і журналісти запитують мене, чому організація розширеної відповідальності виробника має бути неприбутковою, це викликає лише посмішку. А якою ще вона може бути?.. 

Роздільне збирання і рециклінг відходів упаковки вимагає величезних інвестицій. Пілотний проєкт, який реалізує УКРПЕК у Вишгородській, Бучанській, Ірпінській, Гостомельській і Коцюбинській територіальних громадах Київської області, продемонстрував, що прибутків від реалізації вторинної сировини не вистачає навіть для покриття транспортних витрат. А ще ж потрібно встановити і обслуговувати контейнери, організувати сортування, інформаційно-просвітницьку роботу з населенням… 

Для виробників упаковки і товарів в упаковці реалізація вторинної сировини, зокрема й отриманої в результаті рециклінгу комерційної упаковки, це можливість частково компенсувати витрати, а не інструмент отримання прибутків. 

І варто зазначити, що у цьому питанні ми "в одному човні" зі споживачем, адже будь-які додаткові витрати виробник завжди змушений закладати у вартість товару.

Сьогодні в Україні значна частка відходів комерційної упаковки опиняється в компаній-заготівельників, які отримують її безпосередньо від рителейрів і для яких реалізація вторинної сировини є прибутковим бізнесом. 

Але поза тим, що ця діяльність значною мірою залишається в сірій зоні, не обліковується і держава недоотримує від неї належних податкових надходжень, проблема полягає також в тому, що заготівля сировини відбувається тільки у великих містах, де присутні великі торговельні мережі. 

Комерційна упаковка, яку використовують в невеличких чи віддалених населених пунктах, не потрапляє до системи рециклінгу. Зрозуміло, що про розвиток інфраструктури роздільного збирання відходів у цьому випадку теж мова не йде.

Питання, винесене в заголовок цього тексту, більше не актуальне для європейських виробників – відтепер вони є єдиною відповідальною стороною, яка здійснює управління відходами комерційної та промислової упаковки. 

Натомість в Брюсселі дискутують про конкретні механізми та методики обліку такої упаковки, внески на діяльність організацій РВВ, які має здійснювати виробник, тощо. УКРПЕК уважно відстежує й акумулює досвід наших європейських партнерів, адже він стане в нагоді, коли система РВВ для відходів упаковки впроваджуватиметься в Україні, зокрема під час ухвалення відповідних закону та підзаконних актів.

Головна мета встановлення системи розширеної відповідальності виробника (РВВ) – це захист довкілля та перехід на принципи циркулярної економіки. Передача управління відходами комерційної та промислової упаковки представникам виробників стане кроком у цьому напрямку, адже ми інвестуватимемо всі прибутки від реалізації вторинної сировини в розвиток інфраструктури сортування та рециклінгу.