Як забезпечити енергетичну стійкість громад

Громади мають усі можливості для забезпечення власної та загальноукраїнської енергетичної стійкості, але не можуть формувати національну політику. Це питання ледь не єдине майже поза межами їх впливу і це єдиний вагомий фактор, який заважає розбудувати українську енергетичну незалежність.

Саме на рівні національної політики визначаються закони та правила розбудови енергетичного сектору. Саме на цьому рівні традиційно ігноруються можливості та права громад з розв'язання питань власного енергозабезпечення.

Усі закони та правила щодо функціонування енергетичної системи та енергетичних ринків України немов би навмисно створені таким чином, щоб не дати можливість громадам подбати про власну енергетичну безпеку, а разом з цим – і про перспективи власного соціально-економічного розвитку, який критично залежить від безпеки, сталості та ефективності енергозабезпечення.

На рівні громад є вагомі можливості з відбудови енергетичних потужностей. Сумарно ці можливості співмірні з можливостями розвитку централізованої генерації, але вони мають значну перевагу з точки зору швидкості розгортання.

Усі плани щодо відновлення та розбудови великих потужностей традиційної генерації електричної енергії натикаються на величезні бар'єри. Мова йде про неможливість забезпечення дешевого та оперативного фінансування проєктів, пов'язаних з генерацією на основі традиційних видів палива, а також про значно довший цикл виробництва та постачання необхідного обладнання.

Масштабні централізовані, на сотні мегават, проєкти відновлюваної енергетики вимагають подолання ще більших бар'єрів. Тимчасом громади мають надзвичайно великий комплекс інфраструктури, яка може бути використана для швидкої розбудови розподіленої децентралізованої генерації.

Така генерація здатна забезпечити громади достатньою кількістю енергії і додати до об'єднаної енергетичної системи необхідну кількість якісної потужності.

Апарат національної енергетичної політики наразі скоріше репресивний щодо місцевих ініціатив з розвитку локальних енергетичних систем. Прискорений соціально-економічний розвиток держави вимагає принципового заміщення репресивного адміністративного режиму на ліберальний та сприятливий.

Зрозуміло, що є об’єктивні вимоги та обмеження, пов’язані із сталим функціонуванням енергетичних систем, які мають чітко виконуватися. Однак поза цими обмеженнями не має бути зайвих адміністративних бар’єрів.

Енергетичні ринки мають бути максимально демонополізовані, а розвиток розподіленої генерації на рівні громад – і ціль, і засіб такої демонополізації.

Нова енергетична система України

Війна радикально змінює кількісну та якісну структури українського енергетичного міксу. Питання, як оптимально розбудувати нову структуру, має велике значення. Найбільш вагомими факторами формування такої структури є безпека, декарбонізація, децентралізація та диджиталізація.

Декарбонізація певний час перебуває в полі зору, а от фокус на децентралізацію – нова тенденція в Україні, пов'язана, перш за все, з атакою росії на українську енергетичну інфраструктуру. Проте можливості розвитку децентралізованої розподіленої генерації пов'язані не тільки з безпековими викликами.

Роль громад у розвитку української енергетичної системи сильно недооцінюється.

З одного боку, реформи публічного управління, зокрема, реформи енергетичного сектору, сильно послабили можливості централізованого адміністративного впливу на формування та розвиток національної енергетики. З іншого боку, енергетична децентралізація ще не отримала достатньої ресурсної і регуляторної бази. Однак іншого дієвого шляху, аніж посилювати роль громад, немає.

Децентралізована генерація, максимально наближена до споживання в громадах населенням та бізнесом, – найбільш ефективний засіб розбудови нової енергосистеми країни та найкращий засіб захисту її енергетичної інфраструктури.

Розподілена генерація в громадах

Серед широкого діапазону можливостей розвитку місцевої енергетики варто виділити три ключові, що дозволяють швидко та ефективно вплинути на розвиток національної енергетичної системи.

1. Високоефективна когенерація на базі потужностей систем централізованого теплозабезпечення міст.

Попри багаторічну кризу, економічну та фізичну руйнацію систем централізованого теплозабезпечення, міста володіють великими котельнями, що забезпечені інфраструктурою підключень до електричних та газових мереж.

Такі котельні можуть розмістити в себе десятки мегават встановленої електричної і теплової потужності високоефективної когенерації. Браку стандартних і навіть модульних технічних рішень для цього немає. Електроенергія при цьому має не лише задовольняти власні потреби, а й постачатися в енергосистему країни.

Таким чином можна швидко створити необхідний для системи обсяг гнучкої генерації. У межах навіть одного великого міста цілком реально оперативно розбудувати понад сотню мегават встановленої потужності, використовуючи лише наявну інфраструктуру котелень централізованого теплопостачання.

Важко уявити більш ефективний інструмент посилення енергетичної безпеки громад, аніж високоефективна когенерація за умови створення умов для її повноцінної роботи в енергетичній системі України.

2. Сонячна генерація та системи накопичення енергії на базі об’єктів водопостачання та водовідведення.

Території розміщення об'єктів водопостачання та водовідведення, площі покрівель об'єктів нерухомості на таких об'єктах мають бути використані для встановлення фотовольтаїчних панелей.

На самих об'єктах мають бути облаштовані установки для зберігання енергії. При цьому не має бути адміністративних обмежень щодо потужності таких систем. З одного боку, це чи не найпріоритетніші об’єкти критичної інфраструктури щодо сталого енергопостачання, з іншого боку, вони надзвичайно енергозатратні.

Розбудова потужностей сонячної генерації разом із системами накопичення на базі таких об’єктів дозволить вирішити питання їх сталого енергозабезпечення та посилити рух у справі декарбонізації національного енергетичного міксу.

Окреме питання, що є предметом інновацій, – оптимізація режимів роботи насосного обладнання та використання резервуарів, які можна використовувати для регулювання навантаження в системі управління попитом.

Саме лібералізація розбудови комунальної енергетики на об’єктах водопостачання та водовідведення може слугувати серйозним поштовхом для розвитку екосистеми інновацій у сфері енергоефективності роботи таких систем.

3. Виробництво біогазу на очисних спорудах систем водовідведення.

Станції аерації систем очищення стічних вод мають бути оснащені установками з виробництва біогазу. Таким чином має бути суттєво вирішена проблема утилізації осаду стічних вод, а самі об'єкти повинні стати серцем біоенергетичних кластерів.

На відміну від потенційного розміщення виробництв біогазу на більшості агропереробних потужностей, у містах немає типових проблем з підключенням до газових мереж. До того ж, саме в містах перебувають центри споживання газу.

Вироблений біогаз має бути використаний на розміщених на станціях аерації потужностях високоефективної когенерації. Так можна досягти позитивного ефекту не лише від наявності гнучкої розподіленої генерації, а й від повної декарбонізації електричної і теплової енергії, що виробляється на цих установках.

Своєю чергою, така чиста енергія має стати суттєвим фактором конкурентоспроможності громади та бізнесу, що працює на її території.

Енергетична децентралізація

Сфокусована увага на рівні формування національної політики у сферах енергетики та регіонального розвитку лише на трьох вказаних напрямках може дати швидкий ефект для розвитку держави.

Наявний та перспективний дефіцити потужності можна подолати коштом найбільш дефіцитної гнучкої генерації, що дозволить відкрити нові можливості для інтеграції відновлюваної енергії і декарбонізації енергетичного міксу.

Громади отримують додаткові можливості для збереження та розвитку централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення, а також для розв’язання надзвичайно болючого питання утилізації осаду стічних вод, що створює екологічні проблеми та блокує використання міських земель.

Для цього необхідно терміново провести зміни в регуляторній базі, прибравши зайві бар’єри для ділової активності на рівні громад та перепони при залученні приватних інвестицій. Для об’єктів розподіленої генерації має бути відкритий спрощений доступ на ринок електричної енергії, на всі його сегменти.

Важлива також прискорена імплементація закону "Про високоефективну когенерацію", термінова розробка та ухвалення підзаконних актів. Оскільки розвиток гнучкої генерації має велике суспільно-економічне значення, мають бути створені дієві стимули для інвестицій у такі об’єкти у вигляді податкових пільг.

Енергетична стійкість громад є фундаментом сталої та стійкої енергосистеми держави. В умовах глобальної енергетичної трансформації слідування принципу "трьох Д" (декарбонізація, децентралізація та диджиталізація) є запорукою успіху в досягненні цілей сталого розвитку та енергетичної незалежності.

Децентралізована енергетика має стати основою для створення та розвитку місцевих та регіональних економічних кластерів, розвитку місцевої, регіональної та національної економіки України.