Як експорт з України змінює ЄС

Успіх українського експорту, попри тактичні непорозуміння з ЄС, може стати стратегічною перемогу євроінтеграції. Наш експорт змінює Європу і кожна нова українська компанія на зовнішньому ринку стає агентом змін у форматі win-win.

Ми зацікавлені виводити на іноземні ринки якнайбільше наших виробників. Українські товари потрібні мільйонам людей у світі, а нам потрібні покупці, які допоможуть українській економіці бути максимально стійкою й незалежною.

З мільйона українських компаній 16 тис уже в майбутньому. Це підприємства, які я називаю розвідувальним загоном нашого бізнесу, що проник у зону розвитку першим. Ця зона розвитку – експорт. Можливо, це лише група спецназівців? Адже це дуже малий відсоток для потуги нашої економіки навіть в умовах війни.

Я сказав ці слова з трибуни Міжнародного експортного форуму, звертаючись до ділової спільноти й урядовців, щоб об’єднати їх ще більше в бажанні реалізувати ривок на глобальні ринки. Бізнес, який прагне експортувати, але вагається через ускладнену логістику, був основною цільовою аудиторією розмови.

Зараз, коли ще триває процес осмислення безлічі дискусій, інсайтів та планів, хочу поділитися головними очевидними висновками і тенденціями.

1. Заохотити український бізнес пробувати свої сили на глобальних ринках після хвилі обмежень та претензій щодо активного українського агроекспорту складно.

Тому ми говоримо про експорт з усіх доступних майданчиків. Український експорт десятого року війни є прикметою української стійкості. Завтрашній день українського бізнесу проступає вже зараз. Сильний бізнес рухається назовні. Тут головне, що ми визначилися з напрямками на майбутнє. Ми рухаємось на Захід.

Наша справжня євроінтеграція відбудеться тоді, коли завантажений у Дніпрі чи Харкові товарняк без затримок доїде до портів на узбережжі Атлантики чи Середземного моря. Ми бачимо незворотні зміни. Український бізнес під час війни вимушено пройшов "квантовий" євроінтеграційний курс.

Напрямок руху визначений. Бізнес летить по євроколії і не бачить можливостей протягом найближчої половини століття повернутися до інших експортних шляхів. Заблоковані 3 тис км кордону з росією та білоруссю. Імовірно, назавжди. Шок війни трансформував звичні напрями руху вантажів, усю логістику.

2. Рухатися краще зараз. Може не бути кращого часу для утвердження на нових ринках, бо українське стає впізнаваним, а партнерська солідарність досі сильна. Завдяки "Шляхам солідарності" європейські інфраструктура та логістика адаптуються й модернізуються для величезних потреб українського експорту.

У рамках "Шляхів солідарності" запроваджена безмитна торгівля з низкою країн і на рівні ЄС, Брюссель розгортає програму сприяння трансформації доріг, залізниць, портів у країнах ЄС, щоб спростити і здешевити транзит Україні. Держави бачать двосторонній інтерес у кооперації з українськими виробниками та перевізниками для синхронізації роботи і модернізації потужностей.

Ми разом працюємо, щоб не дати росії перетворити Україну з великої транзитної держави на глухий кут Європи. Наші західні сусіди формують нові магістралі на глобальні ринки і це шляхи не тільки для підтримки України, а й для створення нової ділової європейської спільноти за участю українців. Польща, Балтія, Румунія, Болгарія, Молдова, Іспанія, Туреччина підтримали нас першими, а тепер Греція, Італія та Хорватія включаються в розширення експортних коридорів.

Зростання пропозиції з перевезень на користь українським компаніям, які можуть напряму знаходити партнерів на зовнішніх ринках. Зокрема, "Шляхи солідарності" інтегрували Україну та Молдову з Трансєвропейською транспортною мережею (TEN-T), яка об’єднує інфраструктуру і транспортні сервіси для всіх видів транспорту, включно із залізничним, річковим, повітряним та мультимодальним.

Завдяки допомозі України модернізується весь континент.

3. Головним трампліном на світові ринки для української продукції завжди було море. Запуск українського морського коридору без участі ООН, Туреччини та росії відновлює основний експортний напрямок і дає надію на зниження напруженості в країнах Євросоюзу через тиск українського транзиту.

Щоденні повідомлення про прибуття суден до портів Великої Одеси впливають на настрої українського бізнесу більше, ніж індекси світових бірж. Спостерігають за кораблями, які йдуть по українське збіжжя та метал, і наші вороги. Однак росіяни безсилі перед спільними зусиллями України та її партнерів.

Морський коридор дозволяє перенаправити значну частину українського експорту з перевантаженого західного кордону України. ЄС ще довго не впорається зі 100 млн тонн українського щорічного експорту, а після війни ці цифри зростуть.

Робота морського коридору послабить тиск на сухопутний кордон і полегшить логістику для невеликих компаній. Коли річкові та морські порти запрацюють на повну потужність, наш експортер отримає найнадійніший вихід на світові ринки.

Навіть після перемоги нам слід продовжувати розвивати знайдені експортні шляхи і шукати нові в обхід росії до Азії та диверсифікувати товари, бо виробництво продукції з доданою вартістю спрощує логістику. Технологічний виріб займає менше місця, ніж збіжжя, хоч попит є і на нього.

Поки наш ключовий економічний партнер – ЄС – намагається організувати транзит для української агропродукції, азійські країни, зокрема Китай, нарощують закупівлі українського зерна. Африка дедалі більше цікавиться машинобудуванням та інноваційним продуктом. Попит на українське є. Бренд "Україна" міцніє. Партнери готові нас слухати і разом реагувати на виклики.

Експорт якісного вітчизняного товару якнайкраще свідчить про наш потенціал, підприємницьких дух і силу України, якою ми готові ділитися зі світом.