Країна живе в борг. Як США та ЄС закривають діри в українському бюджеті

У 2023 році залучення зовнішньої бюджетної допомоги працює "як годинник". 

Кошти надходять відповідно до графіку, що підвищує прогнозованість бюджетних видатків і зменшує ризики розривів у ліквідності на Єдиному казначейському рахунку, притаманні минулому року. Однак ми не повинні розслаблятись.

За даними Міністерства фінансів, станом на 27 липня з усіх зовнішніх джерел в державний бюджет у 2023 році надійшло понад 25 млрд дол.

На зовнішні джерела припадає 73,5% всього фінансування бюджету. Іншими словами міжнародні партнери забезпечили ¾ всіх ресурсів, які надійшли на покриття можливого розриву між доходами і видатками за підсумками перших 7 місяців. Решта ¼ - це ОВДП, розміщені на аукціонах. 

У структурі зовнішнього фінансування: 70,8% - це пільгові кредити та гарантії, 29,2% - гранти (безповоротна допомога, переважно від США).

Топ-3 партнерів за обсягами фінансування у 2023 році не змінився: ЄС (11,4 млрд дол.), США (7,2 млрд дол.), МВФ (3,6 млрд дол.). На їх частку припадає 88% всього зовнішнього фінансування (71% минулого року).

Що буде далі?

Тенденція, на яку варто звернути увагу, - це зменшення частки безповоротної зовнішньої допомоги. Якщо за підсумками минулого року вона складала 44%, то зраз скоротилась до менш ніж 30%.

Обернена сторона необхідності фінансування неринкового дефіциту бюджету за рахунок зовнішніх кредитів – зростання рівня державного боргу. Так, це кредити, які надаються на надзвичайних пільгових умовах із довгостроковою відстрочкою платежу та, як у випадку макрофінансової допомоги від ЄС, із погашенням процентної ставки. 

Утім все ж - це боргові зобов’язання, залучення яких має свої ліміти. За прогнозом МВФ, державний борг на кінець 2023 року сягне 88% ВВП (проти 78,5% у 2022 році), досягнувши максимуму близько 100% ВВП у 2025 році. 

Питання зменшення зовнішнього боргового навантаження у рамках наступних раундів боргової реструктуризації, розвитку ринку ОВДП, активних операцій з державним боргом та стягнення конфіскованих російських активів або наразі, принаймні до моменту вироблення сильної юридичної позиції, платежів за їх користування, залишатиметься головним пріоритетом на найближчі роки.

Утім хороша звістка полягає в тому, що кошти надходять вчасно, що підвищує прогнозованість бюджетних видатків. Нагадаю, у 2023 році планова потреба у зовнішньому фінансуванні бюджету складає 42,4 млрд дол. або 3,5 млрд дол. на місяць. 

Станом на 27 липня, такі надходження еквівалентні 3,6 млрд дол./місяць. У наступні 5 місяців до завершення 2023 року Україна має залучити трохи більше 17 млрд дол. 

Ці кошти гарантовані партнерами, але варто пам’ятати, що виділення їх більшої частки залежить від виконання визначених умов щодо структурних реформ у частині програми EFF та пакету макрофінансової допомоги ЄС.

Отже, питання зовнішнього бюджетного фінансування у 2023 році можна сказати, що є закритим: отримання запланованих коштів залежить від України.

Утім це питання є відкритим щодо наступного року. Війна продовжується. За базовим консервативним макроекономічним сценарієм НБУ, активні бої можуть тривати до середини наступного року. 

З такими застереженнями нам доведеться готувати бюджет на наступний рік, проєкт якого парламент отримає вже за півтора місяці.

За оцінками НБУ, потреба у зовнішньому фінансуванні на 2024 рік буде не набагато меншою – 37 млрд дол. (3,1 млрд дол./міс). Частину з цих коштів на наступний рік пообіцяла надати Єврокомісія (ЄК) у рамках 50 млрд дол. Ukraine Facility на 2024-2027 роки. 

Це рішення має бути легітимізоване ЄС до кінця року. Частина, близько 5,4 млрд дол., запланована 4-ма траншами від МВФ. Щодо решти потреби, ми продовжуємо консультації із партнерами, підтримка яких є критично важливою у протистоянні з агресором. 

Знову ж таки, середньостроковий орієнтир для нас – це виконання програми EFF, яка є парасолькою для залучення 115 млрд дол. до 2027 року, отримання наприкінці 2023 року рішення ЄК про початок переговорів про вступ до ЄС і ефективне просування у них.